Кобелєв Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Васильович Кобелєв
Oleksandr Kobelev.jpg
Народження 15 (28) липня 1860(1860-07-28)
Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть 30 вересня 1942(1942-09-30) (82 роки)
Поховання Лук'янівське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg СРСР
Навчання Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет
Найважливіші споруди

Будівля Національного банку України

Будівля Київського політехнічного інституту
CMNS: Кобелєв Олександр Васильович на Вікісховищі

Олекса́ндр Васи́льович Ко́белєв (*28 липня 1860, Царське Село — † 30 вересня 1942, Київ) — київський архітектор, педагог, член Петербурзької спілки архітекторів.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився в 1860 році у Царському Селі у родині дворянина, офіцера. Згідно з легендою, йому дали ім'я на честь Олександра ІІ, який був його хрещеним батьком. Первинну освіту здобув у 3-й військовій гімназії у Петербурзі.

У 1887 році закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів, після чого працював у Києві в Управлінні Південно-Західної Залізниці1896 року завідував архітектурним відділом технічного відділення шляхової служби).

В 1899 за проектом Кобелєва посилено фундамент будинку Управління Південно-Західної залізниці.

Впродовж 1890-х рр. звів численні об'єкти Залізничної колонії, ряд споруд сільськогосподарської виставки 1897 року (не збереглися). У 1898 році виборов друге місце на закритому конкурсі проектів комплексу Політехнічного інституту (КПІ), а у 1900 році успішно замінив переможця конкурсу Ієроніма Кітнера у керуванні будівництвом цього важливого об'єкта.

Кобєлєв напрочуд вдало інтерпретував у своїх будівлях різноманітні історичні стилі. Зокрема, приміщення контори Державного банку (1902-05 рр.) проектовано ним (у співавторстві з Олександром Вербицьким) у стилі італійського ренесансу; будівлю Дворянського та Селянського банків (1911) оздоблено у неоросійському стилі; споруди Вищих жіночих курсів та Київського відділення Російського технічного товариства (обидві 1914) — у стилі неокласицизму (у Технічному товаристві Кобєлєв очолював архітектурний відділ). У 1913-15 рр. Кобєлєв реконструював корпуси Комерційного інституту. Звів також кілька приватних прибуткових будинків, каплицю у Кирилівській лікарні (1902).

Також Олександр Кобєлєв був і визначним педагогом, автором численних наукових статей та доповідей. З 1899 року викладав у КПІ, де у 1912 році став професором. З 1901 року завідував школою десятників у будівній та шляховій справі, був її почесним опікуном. З 1912 року — декан інженерно-будівного відділення Київських політехнічних курсів.

Після революції, незважаючи на свій похилий вік, спроектував і збудував немало великих споруд, в основному у галузі промислової архітектури.

Могила Олександра Кобелєва

Помер 30 вересня 1942 року у Києві, похований на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 21, ряд 11, місце 8). На могилі до 10 вересня 2002 року була табличка на огорожі. Коштом Головного управління архітектури встановлено пам'ятник у вигляді прямокутної стели, на якій вигравійовано портрет архітектора і хрест. Ім'я Олександра Кобелєва носить одна з вулиць Києва.

Споруди Кобелєва[ред.ред. код]

Інші роботи у Києві[ред.ред. код]

  • Будівля притулку на Залізничній колонії, вул. 6-та та 7-ма Лінії, тепер Архітектора Кобелєва № 1/5(1899–1900 р.);
  • Хіміко-технічна лабораторія на залізничній колонії, вул. 6-та та 7-ма Лінії, тепер Архітектора Кобелєва № 3/8 (1899–1901 р.);
  • Будівля Селянського поземельного банку, вул. Володимирська, № 10 (1910-11 р.);
  • Комерційний інститут на розі Бібіковського бульвару і вул. Нестеровської (1911–1915 pp. співавтор В.Обремський);
  • Шоста чоловіча гімназія на вул. Великій Дорогожицькій / пізніше Мельникова № 81-а (1912–1913 pp., співавтор П. Жуков);
  • Вищі жіночі курси в Києві на Мало-Володимирській вулиці № 55-а (1914 p.);
  • Київське відділення Російського Технічного товариства на Мало-Володимирській вулиці № 55-б (1911–1914 pp.), яке разом з попередньою спорудою завдяки ідентичним формам в дусі ампіру створювали ансамбль,
  • Київська казенна палата на Львівській пл. № 14 (1913–1914 pp., будував В. Безсмертний);
  • Вальцьовий млин в садибі І. Бліндера на вул. Нижній Вал № 19-21 (1900 p.);
  • Гімназія О. Плетньової на розі вулиць Різницької № 2 і Московської № 34 (1903 p.), знесений 2008 р.
  • Прибутковий будинок Г. де-Метца на вул. Мало-Володимирській № 44 (1911–1912 pp.).

Роботи в Україні та за її межами[ред.ред. код]

Вокзал ст. Козятин
Водогінна вежа в Козятині
Електростанція у Вінниці
  • Збудував залізничний вокзал у Козятині (1888–1890 pp., проект В. Куликовського);
  • Комплекс з житлових будинків, споруди для електричних машин, паровозного депо, школи, водогінна вежа та інші споруди у Козятині (1888–1889 pp.),
  • Розширення залізничного вокзалу в Козятині,
  • Залізничний вокзал у Сарнах (1897 p.),
  • Залізничний вокзал у Бендерах (1899 p.),
  • Розширення залізничного вокзалу у Попелюхах,
  • Залізнична лікарня у Жмеринці,
  • Залізнична лікарня у Києві (1891 p.)
  • У Одесі спорудив приймальний покой на станції Одеса-товарна, паровозозбиральню, механічну пральню,
  • У Вінниці — елеватор на станції,
  • На станції Роздільна I — однокласну школу,
  • На станції Граєво — перевантажну контору для імпортних товарів при митниці
  • Залізничний вокзал у Коростені (1905 p.),
  • Російський земельний банк в Полтаві (1906–1909 pp., співавтор С. Носов),
  • Дворянсько-селянський банк, в Полтаві (1911 p.),
  • Реконструкція електростанції у Вінниці (1930–1932 рр.).

Твори[ред.ред. код]

  • Общая гражданская архитектура. - К.: Изд. Я.Апте, 1907.
  • Зерноподъемник в г. Виннице//Зодчий. 1891. Л. 56—57
  • Станция Казатин Юго-Западной железной дороги//Зодчий. 1892. Л. 48—49

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]