Користувач:Jenes/Базів Любов Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Базів.
Jenes/Базів Любов Миколаївна

Любов Миколаївна Базів (Богданова; нар. 3 травня 1978, м. Кіровоград, Кіровоградська область, Українська РСР) — українська журналістка і поетеса. Кандидат філологічних наук (2013)[1][2], оглядач редакції оперативної аналітики Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», член Національної спілки журналістів України[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 3 травня 1978 у місті Кіровоград.

У 1994—1999 навчалася в Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. Володимира Винниченка, факультет філології і журналістики. У 2000 — в Міжнародній школі новин «Інтерньюз». У 2009—2013 вчилася в аспірантурі Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка — робота на здобуття наукового ступеня носила назву «Амбівалентність архетипу матері в українській модерній літературі (на матеріалі творчості Лесі Українки, М.Коцюбинського, В.Винниченка та О.Кобилянської»). Науковим керівником виступив доктор філологічних наук, літературознавець Сергій Михида[1][4]. У 2014—2016 навчалася в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, факультет психології. Кандидат філологічних наук, Київський університет ім. Бориса Грінченка[5].

З 2003 року разом з родиною проживала на батьківщині чоловіка Дмитра у Севастополі, звідки переїхали до Києва у 2014 році[6].

Журналістська кар'єра — з 1997-го року: редактор інформаційного відділу Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії (1997—2000)[7], парламентський кореспондент УНІАН (2000-2005)[8] (зокрема бере участь у протистоянні політичній цензурі в Україні[9]), керівник прес-служби ПАТ «ЕК „Севастопольенерго“» (2008-2014), з 2018-го — журналіст, редактор соціально-культурного сектору Державного інформаційного агентства «Укрінформ», оглядач рубрики «Культура» мультиплатформи іномовлення України в державному агентстві Укрінформ, за три роки записала понад сто інтерв'ю з зірковими гостями[10].

Професійна діяльність згадується в завданнях ЗНО (Зовнішнє незалежне оцінювання) 2021 року, де у завданні 62 (Текст В, приклад 13) йдеться наступне[11]:

«Наша кореспондентка Любов Базів поспілкувалася з Пилипом Іллєнком, головою Державного агентства України з питань кіно, поцікавившись, що таке, на його думку, патріотичне кіно». (Цитується її інтерв’ю з головою Державного агентства України з питань кіно Пилипом Ільєнком за 22 березня 2018 року).

У 2005—2008 — координатор проєктів ОБСЄ в Україні, консультант по АР Крим та місту Севастополь. З 2008 по 2014 — голова профспілкового комітету ПАТ «ЕК „Севастопольенерго“»[12].

У серпні 2021-го взяла участь у зйомках кліпу «Країно моя» української співачки Анжеліки Рудницьої, який до 30-ліття незалежності України зняв режисер Міха Хайкін[13].

Одружена (чоловік працює у Танзанії), виховує трьох дітей[14][15].

Творчість[ред. | ред. код]

Журналістика[ред. | ред. код]

У період 1997—2000 років працювала кореспондентом, редактором інформаційного відділу Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії. З 2000 по 2005 — парламентський кореспондент УНІАН у відділі політики, з 2008 по 2014 — керівник прес-служби ПАТ «ЕК „Севастопольенерго“».

З 2018 року — журналіст, редактор соціально-культурного сектору Державного інформаційного агентства «Укрінформ», оглядач рубрики «Культура» мультиплатформи іномовлення України в державному агентстві Укрінформ[3]. Є авторкою та ведучою циклу розгорнутих відео-інтерв’ю «В арт-хабі Укрінформу» з українськими театральними діячами, представниками української кіноспільноти[10]. Записала цикл інтерв’ю «4-а влада» з людьми, які уособлюють українську політичну і культурну журналістику, де у тривалих і ґрунтовних бесідах з відомими журналістами робилися спроби оцінити становище суспільства, розібратися у природі спільних проблем, почути рецепти оздоровлення і прогнози на майбутнє країни. До циклу, зокрема, увійшли інтерв’ю із медіаменеджерами, військовими журналістами, мистецькими оглядачами, українськими письменниками, представниками освітнього та наукового середовища тощо. На сторінках «Укрінформу» фіксує та висвітлює історію становлення Української Вікіпедії[16]. Виступає експерткою культурних проєктів[17][18].

Поетична творчість[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Поезії зі збірки поетеси «Ще осінь не доплакала своє» читають зірки українського театру та кіно (Частина перша)
(Частина друга)

Школяркою дебютувала у збірці молодих поетів «Написане не зникає» — вірші Люби Кучерявої були опубліковані 1994 року в обласній збірці з серії «Поети і прозаїки краю»[1][19].

У період 2017-2021 років вийшли дві авторські поетичні збірки у київському видавництві «Зелений пес»[1].

«Намисто з нічних думок» (2017) — поетична збірка, яка складається з двох ліричних розділів («Перед світанком тануть ліхтарі», «Крылья ночи окна занавесили») та розділу патріотичної лірики «Калини присмак», до якого увійшли вірші, створені під час анексії Криму 2014 року[19]. Поезії написані українською та російською мовами[20]. «Авторка не оцінює і не судить, просто живе і на повну відчуває життя» — відмічається в огляді збірки[21][22]. Навесні 2018-го року книга увійшла до рейтингу «20 поетичних збірок» на «Yakaboo» (десятка сучасних творів та новинок)[23].

Презентації збірки «Ще осінь не доплакала своє» (2020) відбулися у рамках Х Міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал»[24] та у Міжнародному центрі культури і мистецтв Федерації профспілок України[25]. До збірки увійшла інтимна поезія та переклад українською циклу «Перські мотиви[ru]» Сергія Єсеніна — ідея перекладу народилася під час перебування в Ірані — Персія до 1935 року[26]. Записана голосом авторки, вийшла аудіоверсія збірки на «Слухай.юа»[27], вірші у виконанні Євгена Нищука, Тетяни Міхіної, Ірми Вітовської та інших вийшли у відеоформаті на каналі YouTube[28][29]. Українська співачка Анжеліка Рудницька читає поезію Базів у благодійному проекті «Слова — щоб дихати»[30].

Поезії початку 90-х характеризувалися переважно патріотичними віршами. З часом настав період інтимної (пейзажної) поезії – ліричний жанр, в якому автор передає свої почуття і переживання через переживання природи, яка оживає і страждає, радіє чи кохає в його віршах замість нього[1].

У квітні 2019 року зі своїми поетичними творами взяла участь у Національному радіомарафоні «ArtforPeace» («Мистецтво заради миру») у рамках проєкту «Голос жінки має силу», організований Фундацією прав людини та мережа радіостанцій «Стильне радіо» за підтримки Інституту міжнародних відносин[de] та Міністерства закордонних справ Німеччини[31][32].

Літературне читання[ред. | ред. код]

Як читець записала аудіоверсію власної збірки «Ще осінь не доплакала своє»[27].

Є однією з авторок та голосом проєкту «Просто слухай» на «Укрінформ» для популяризації творів класичної та сучасної української й світової літератури. В рамках проєкту були записані більшість віршів, включених до програми ЗНО. До колекції увійшли поезії Шевченка, Франка, Лесі Українка, Сковороди, Тичини, Симоненка, Стуса, багатьох сучасних авторів[33][34].

З 2021-го року стала одним із голосів онлайн-бібліотеки української літератури «Слухай.юа» — її голосом озвучені твори «Persona grata» та «Що записано в книгу життя» Михайла Коцюбинського, «В магазині квіток» Лесі Українки, «Вона прийшла» та «Леся Українка» Василя Симоненка, «Impromptu phantasie» Ольги Кобилянської[35].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Відзнаки за професійну діяльність:[37]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Вікторія ШАПАРЕНКО (2024). Поетеса Любов Базів: лірика завжди на часі. Відверта розмова про поезію й журналістику, місця сили, любов до України й те, як народжуються вірші (укр.). «Українки». Процитовано 16 лютого 2024.
  2. ↑ Базів Любов Миколаївна. Науковці України. Архів оригіналу за 12 листопада 2021.
  3. ↑ а б Любов Базів: Блоги автора. «Укрінформ». Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
  4. ↑ Базів Л.М. Амбівалентність архетипу матері в українській модерній літературі (на матеріалі творчості Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Винниченка та О.Кобилянської). — Київ, 2013. — С. 18.
  5. ↑ Колісник С.О., Яровенко Т.С. Володимир Винниченко: viribus unitis — XXI. Частина перша. — Кіровоград : «Полігра-Сервіс», 2013. — С. 432. — («Стилет і стилос трьох степовиків») — 300 прим. — ISBN 978-966-2294-18-7.
  6. ↑ Відбулася презентація нової книжки Любов Базів «Ще осінь не доплакала своє». «Жінка-українка». 13 листопада 2021. Архів оригіналу за 13 листопада 2021.
  7. ↑ Геннадій РИБЧЕНКОВ (11 лютого 2020). День радио. Вспомним, как все начиналось (рос.). «Україна. Центр». Процитовано 31 березня 2023.
  8. ↑ Журналисты УНИАН предложили своему руководству подписать соглашение (рос.). «ЛІГА.net». 3 жовтня 2002. Процитовано 1 листопада 2022.
  9. ↑ Журналісти вголос заявляють про існування політичної цензури в Україні (рос.). «Детектор медіа». 3 жовтня 2002. Процитовано 1 листопада 2022.
  10. ↑ а б Сергій ВИННИЧЕНКО (28 грудня 2020). 2019 рік українського театру. Театральні медіа (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 6 вересня 2022.
  11. ↑ ЗНО онлайн 2021 року з української мови та літератури
  12. ↑ В ПАО «ЭК «Севастопольэнерго» прошла традиционная спартакиада, посвященная Дню защитника Отечества (рос.). Независимая онлайн-газета «Новый Севастополь». 22 лютого 2013. Процитовано 1 січня 2023.
  13. ↑  Анжеліка Рудницька — Країно моя (офіційне відео) до 30-ліття Незалежності України на YouTube
  14. ↑ «Да новых коштаў прызвычайваюся так сама цяжка, як да выбухаў за акном». Гісторыі ўкраінак, якія вярнуліся дадому ў часе вайны (біл.). «Белсат». 15 жовтня 2022. Процитовано 1 листопада 2022.
  15. ↑ Украинка Любовь Базив: «Мы никогда не планировали навсегда покидать родину» (рос.). «Новости ООН». 20 лютого 2024. Процитовано 25 березня 2024.
  16. ↑ Любов БАЗІВ (30 січня 2023). 19 цікавих фактів до дня народження української Вікіпедії (укр.). «Укрінформ». Процитовано 15 лютого 2024.
  17. ↑ Відеоподкаст «Триматися свого берега. Три роки. Трунова&Жирков». Частина 3 (укр.). Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра. 29 січня 2022. Процитовано 31 жовтня 2022.
  18. ↑ Марія КАТАЄВА (2 лютого 2022). Київський театр записав і виклав цікаві розмови (укр.). «Вечірній Київ». Процитовано 1 січня 2023.
  19. ↑ а б Журналістка Укрінформу презентувала поетичну збірку на Книжковому арсеналі (укр.). «Укрінформ». 1 червня 2018. Процитовано 26 жовтня 2022.
  20. ↑ Новости. Крым. 15 / 09 / 2017 (24:28) (рос.). «Суспільне Крим». 15 вересня 2017. Процитовано 26 жовтня 2022.
  21. ↑ Ерік СОЛОВЕЙ (16 травня 2018). Казки, «таємні файли» і «намисто». Путівник по Книжковому Арсеналу від «Зеленого пса» (укр.). «Укрінформ». Процитовано 26 жовтня 2022.
  22. ↑ «Намисто з нічних думок» Любові Базів (укр.). Портал «Poetka». 8 березня 2021. Процитовано 26 жовтня 2022.
  23. ↑ Весна у віршах. 20 поетичних збірок (рос.). Блог «Yakaboo.ua». 21 березня 2018. Процитовано 26 жовтня 2022.
  24. ↑ Журналістка Укрінформу презентувала на Книжковому Арсеналі поетичну збірку (укр.). «Укрінформ». 27 червня 2021. Процитовано 22 жовтня 2022.
  25. ↑ а б Тетяна ЧЕРЕП-ПЕРОГАНИЧ (13 листопада 2021). Відбулася презентація нової книжки Любов Базів «Ще осінь не доплакала своє». Портал «Еліта». Архів оригіналу за 13 листопада 2021.
  26. ↑ Журналістка Укрінформу презентувала на «Книжковому Арсеналі» поетичну збірку (укр.). «НСПУ». 30 червня 2021. Процитовано 22 жовтня 2022.
  27. ↑ а б Аудіокнига Любов Базів — Ще осінь не доплакала своє
  28. ↑ Презентація поетичної збірки Любові Базів «Ще осінь не доплакала своє» (1 частина)
  29. ↑ Презентація поетичної збірки Любові Базів «Ще осінь не доплакала своє» (2 частина)
  30. ↑ Анжеліка Рудницька у проекті «Слова — щоб дихати» (з 1:05:45)
  31. ↑ Радіомарафон «Art for Peace»
  32. ↑ Національний радіомарафон «Art for Peace» («Мистецтво заради миру»)
  33. ↑ Віршована пауза: Василь Стус – поезія совісті
  34. ↑ Просто слухай: Нечуй-Левицький «Кайдашева сім'я»
  35. ↑ Слухати аудіокнигу онлайн: виконавець Любов Базів. sluhay.com.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  36. ↑ Амбівалентність архетипу матері в українській модерній літературі (на матеріалі творчості Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Винниченка та О.Кобилянської)
  37. ↑ Любов Базів (Жінка-УКРАЇНКА
  38. ↑ Посанова Центральної виборчої комісії N 940 від 30.05.2002 Про результати Всеукраїнського конкурсу на краще висвітлення засобами масової інформації підготовки та проведення виборів народних депутатів України 31 березня 2002 року

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Jenes/Базів_Любов_Миколаївна&oldid=42196014