Костянтинівка (Мелітопольський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Костянтинівка
Будинок культури
Будинок культури
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Мелітопольський район
Код КАТОТТГ UA23080050010022831
Основні дані
Засноване 1861
Населення 10119[1]
Площа 14,501 км²
Густота населення 833,11 осіб/км²
Поштовий індекс 72364-72367
Телефонний код +380 6192
Географічні дані
Географічні координати 46°48′58″ пн. ш. 35°24′57″ сх. д. / 46.81611° пн. ш. 35.41583° сх. д. / 46.81611; 35.41583Координати: 46°48′58″ пн. ш. 35°24′57″ сх. д. / 46.81611° пн. ш. 35.41583° сх. д. / 46.81611; 35.41583
Середня висота
над рівнем моря
м
Найближча залізнична станція Мелітополь
Відстань до
залізничної станції
7,5 км
Місцева влада
Адреса ради 72364, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Костянтинівка, вул. Маяковського, 165
Сільський голова Біленький Леонід Григорович
Карта
Костянтинівка. Карта розташування: Україна
Костянтинівка
Костянтинівка
Костянтинівка. Карта розташування: Запорізька область
Костянтинівка
Костянтинівка
Мапа
Map

CMNS: Костянтинівка у Вікісховищі

Костянти́нівка — село в Україні, у Мелітопольському районі Запорізької області. Орган місцевого самоврядування — Костянтинівська сільська рада. Населення — 10 119 осіб[1].

Географія[ред. | ред. код]

Село Костянтинівка знаходиться в східній частині Мелітопольського району на лівому березі річки Молочна, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване село Вознесенка, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Мордвинівка, на протилежному березі  на відстані 0,5 км — місто Мелітополь і залізнична станція Мелітополь. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. Через село проходить автомобільна дорога М14 (E58). До Жовтневої революції кордон між Мелітопольським і Бердянським повітами Таврійської губернії проходив по Молочній річці. Таким чином, Костянтинівка входила не в Мелітопольський, а в Бердянський повіт, у той час як на південь землі Мелітопольського повіту тяглися до Генічеська, а на північ до Дніпра.

Населений пункт розташований на землях площею 1 448,5 га. Територія за його межами становить 10 573 га. З них землі сільськогосподарського призначення становлять 10 376 га.

У народі Костянтинівку часто називають Ханделеївка або Ханда[2].

Історія[ред. | ред. код]

Засноване село в 1861 році державними селянами з с. Андріївки Бердянського повіту та селянами з Харківської, Полтавської та Воронезької губерній на місці ногайського аулу Єдинохта.

У роки радянської влади основу економіки Костянтинівки становили два крупні колгоспи, ім. Леніна та ім. Фрунзе, розташовані в селі. Колгоспом ім. Леніна займав північну частину села та 5380 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4 999 га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури, займалося молочним тваринництвом, садівництвом та овочівництвом. Колгосп ім. Фрунзе розташовувався в південній частині села. Йому належало 5110 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4 560 га орної землі. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини, але також були розвинені рільництво, молочне тваринництво, птахівництво, садівництво та овочівництво. У селі також знаходилися різноманітні підсобні підприємства: цегельний завод, цех первинної переробки овочів і фруктів, 2 млини, 3 пилорами. У селі діяли 2 будинки культури із залами на 500 місць, 6 бібліотек.

Село постраждало від організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років, встановлено імена 101 жертви[3]. В 1992 році в селі встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору, який згодом був замінений стаціонарним пам'ятником.[4]

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1 січня 2021 року, кількість населення села становило 10 119 осіб[1]. Село складається з 4583 дворів.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 12 411 осіб, з яких 5983 чоловіки та 6428 жінок.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 11 986 осіб.[6]

Довгий час Костянтинівка була найбільшим селом в Україні за кількістю населення[7], але станом на 1 січня 2021 року її випередили села Софіївська Борщагівка Київської області (10 999 осіб) та Зимна Вода Львівської області (10 961 особа)[1].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 69,03 %
російська 28,76 %
циганська 0,54 %
болгарська 0,25 %
кримськотатарська 0,23 %
вірменська 0,12 %
білоруська 0,11 %
молдовська 0,11 %
німецька 0,01 %
інші 0,84 %

Економіка[ред. | ред. код]

На території сільської ради створені та працюють 5 сільськогосподарських підприємств, які орендують у власників земельних паїв 1056 земельних часток на площі 6185,44 га; 15 фермерських господарств, що ведуть своє господарство на 989,57 га земель; 3 приватні підприємства, які обробляють 136 земельних частки на 778,42 га земель; 100 земельних паїв їх власники обробляють самостійно на площі 667,67 га.

Землі резервного фонду, загальною площею 638,3 га, розподілені між працівниками соціальної сфери села та обробляються спільно з фермерським господарством.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

На території сільської ради працюють наступні установи:

  • 2 медичних пункти (Дільнична лікарня, ФАП);
  • Бібліотека — 2:
  • Сільський Будинок Культури — 1:
  • Сільська рада −1:
  • Костянтинівський ліцей «Ерудит»
  • Костянтинівська загальноосвітня школа 1-3 ступенів № 3 «Прометей»:
  • Мелітопольське районне НВО № 1 «Таврія»
  • Музична школа — 1
  • Поштові відділення — 2:
  • КП «Райсількомунгосп» Мелітопольської районної ради

Відомі особистості[ред. | ред. код]

В поселенні народився:

  • Кубрак Сергій Іванович (нар. 1963) — український спортсмен, тренер, педагог.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Сквери[ред. | ред. код]

  • Сквер ім. П. Т. Одинця. Відкрито 9 травня 2012 року[9]. У сквері встановлено пам'ятник герою Радянського Союзу, уродженцю села П. Т. Одинцю.
  • Парк Перемоги. Відкритий в честь 65-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні. В парку встановлено пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам[10].

Археологічні пам'ятки[ред. | ред. код]

Поблизу села розкопано 3 кургани з похованнями різних часів. Являє інтерес раннє скіфське поховання (VII—VI ст. ст. до н. е.), де були бронзові удила, бляшка та інші речі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Державна служба статистики України. Чисельність наявного населення (за оцінкою) по регіонах, районах, територіальних громадах та населених пунктах на 1 січня 2021 року. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022 року. 
  2. У Мелітополі. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 9 листопада 2015. 
  3. Костянтинівка, Мелітопольський район, Запорізька область. Місця масового поховання жертв Голодомору-геноциду (укр.). Процитовано 18 серпня 2022. 
  4. Хавер Н. П., Залєвська Н. О., Логвіна В. О. «Меморіал» — товариство небайдужих // Мелітопольський краєзнавчий журнал, № 18, 2022, с. 27-36
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Запорізька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 листопада 2019. 
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Запорізька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 листопада 2019. 
  7. Найцікавіші факти про населені пункти України. vsviti.com.ua. 17 листопада 2016 року. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022 року. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 листопада 2019. 
  9. Сквер ім. П. Одинця планують відкритий 9 травня // Мелітопольські відомості. — 2012. — Число 18. — 04.
  10. Ольховська Ю. У Костянтинівці встановлено барельєф воїнам-інтернаціоналістам // Мелітопольські відомості. — 2 013. — Число 10. — 07.
    Ольховська Ю. Відкрито перший в районі пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам // Мелітопольські відомості. — 2 013. — Число 23. — 08.

Література[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1970, с. 615.

Посилання[ред. | ред. код]