Затулін Костянтин Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Костянтин Затулін)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Затулін Костянтин Федорович
Konstantin Zatulin M2017-05.jpg
Народився 7 вересня 1958(1958-09-07) (60 років)
Батумі, Грузинська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Росія
Місце проживання Москва, Росія Росія
Діяльність політик
Alma mater Історичний факультет МДУ[d]
Володіє мовами російська
Посада депутат Державної Думи РФ[d]
Партія Єдина Росія
Нагороди
орден Дружби (Російська Федерація) медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку» орден Пошани (Вірменія)
орден Святого благовірного князя Данила Московського II ступеня орден святого благовірного князя Даниїла Московського III ступеня
медаль «За повернення Криму» орден преподобного Сергія Радонезького III ступеня
Сторінка в Інтернеті zatulin.ru

Костянти́н Фе́дорович Зату́лін (рос. Константин Фёдорович Затулин); (*7 вересня 1958, Батумі, Грузинська РСР, СРСР) — російський політик, директор Інституту країн СНД, депутат Державної думи Росії.

Біографія

Народився 7 вересня 1958 р. в Батумі, в родині начальника штабу Туркменського прикордонного округу Федора Івановича Затуліна та Віри Іванівни Затуліної (Федорової). Його батько походив з родини донських козаків, в 20-ті роки служив у Червоній Армії, дослужився до полковника НКВС, пізніше КДБ. Після служби в спецорганах служив у міській адміністрації в місті Сочі, де й помер у 1981 р. Мати була довгий час паралізована після інсульту, померла в 1978 р. Костянтин був у родині наймолодшим — старший брат і сестра померли в дитинстві.

У 1975 р. після закінчення школи Затулін спробував вступити до Московського інституту міжнародних відносин, однак не вступив. Також невдалою була спроба вступити на історичний факультет Московського університету у 1976 р., не набрав достатньої кількості балів і був зарахований на заочне відділення. На другому курсі перевівся на денне відділення, вчився на кафедрі історії КПРС. Уже на другому курсі намагався вступити в партію, однак не був прийнятий і сконцентрувався на комсомольській роботі — був секретарем комітету комсомолу, оперативного комсомольського загону. У 1981 р. закінчив університет з червоним дипломом і продовжив навчання в аспірантурі. Темою дисертації було "партійне керівництво промисловістю у 1965-1980 рр.", яку захистив після кількох спроб тільки через шість років у 1987 р.

Політична діяльність

У 1984 р. нарешті вступив до лав КПРС, у 1987 р. перейшов на роботу в ЦК ВЛКСМ, працював помічником секретаря ЦК ВЛКСМ до 1990 р. У січні 1989 р. став виконавчим директором новоствореної «Асоціації молодих керівників підприємств СРСР». Пізніше ця асоціація була реорганізована у Російський союз промисловців та підприємців. В тому ж 1989 р. почав співпрацювати з Московським об'єднанням виборців. У 1990 р. двічі невдало балотувався до міськради м. Москви, вибори та перевибори були визнані недійсними. У тому ж році в рамках асоціації підприємців був організатором Московської товарної біржі, де був обраний членом біржового комітету. У 1991 р. був одним з організаторів Міжрегіонального біржового союзу, став членом Ради з підприємництва при Президенті Росії та при мері Москви. Був ініціатором створення Ради підприємців при мері та уряді м. Москви. У 1992 р. був причетний до афери навколо лотереї "Москва і москвичі", в результаті якої були ошукані тисячі мешканців столиці Росії.[1] В тому ж 1992 р. був одним з ініціаторів заснування та одним з директорів Міжнародного банку торгової співпраці (МБТС).

У 1993 р. Затулін був обраний депутатом Державної думи Росії від Партії російської єдності і згоди (ПРЕС), головував в комітеті думи по СНД та зв'язках із співвітчизниками, парламентській комісії по Чорноморському флоту. В квітні 1996 р. заснував Інститут країн СНД — співзасновниками виступила низка федеральних державних відомств, мерія м. Москви. У 1997 р. був призначений помічником мера Москви Юрія Лужкова, а через рік у 1998 р. вступив до руху «Держава», який далі за його ініціативи приєднався до руху Лужкова «Отєчєство». На з'їзді руху Затуліна було обрано членом центральної ради. На виборах у держдуму 1999 року обраний не був, на наступних виборах у 2003 балотувався від руху «Єдина Росія». Отримавши 44,6% голосів був обраний депутатом, працював в комітеті зі справ СНД та зв'язках із співвітчизниками, був членом ради з зовнішньої та оборонної політики. На наступних виборах 2 грудня 2007 був знову обраний депутатом Держдуми від «Єдиної Росії», а з січня 2008 р. був першим заступником думського комітету зі справ СНД та зв'язків із співвітчизниками.

Політичні погляди

Висловлювання та дії Затуліна на території України піддавалися критиці різними політиками, зокрема його звинувачували в українофобії.[2][3][4]

СБУ тричі оголошувало Затуліна персоною нон-грата в Україні.

  • У 1996 р. у зв'язку з висловлюваннями спрямованими на відторгнення Криму та втручанням у внутрішні справи України Костянтину Затуліну заборонили відвідувати Крим.[5]
  • 5 червня 2006 р. Костянтин Затулін був проголошений персоною нон-грата в цілях забезпечення національної безпеки України, в зв'язку з розпалюванням національної ворожнечі та діями, які ставлять під загрозу територіальну цілісність України. Заборона в'їзду до України протягом двох років була викликана участю Затуліна в акціях протесту в Криму під час навчань НАТО Сі Бриз 2006. Разом із Затуліним персоною нон-грата також був визнаний працівник інституту країн СНД Кирило Фролов.[6]
  • 25 липня 2008 р. Костянтин Затулін був затриманий в аеропорту Сімферополя, коли йому втретє заборонили в'їзд до України протягом одного року. За повідомленням СБУ це рішення було прийняте у зв'язку з порушенням кримінальної справи за статтями 14 та 294 Кримінального кодексу (підготовка масових заворушень під час візиту Константинопольського патріарха до України). Разом із Затуліним персоною нон-грата був також оголошений керівник відділу Інституту країн СНД Кирило Фролов. У травні 2008 р. СБУ офіційно повідомило Затуліна листом про небажаність недоброзичливих висловлювань у бік України і про наслідки таких дій.[7].

Посилання

  1. Лохотрон от Лужкова. Советник Мосмэра по СНГ К.Затулин причастен к афере с "безвыигрышной" лотереей?[недоступне посилання з липень 2019]
  2. Янукович не Кучма. Как Украина – не Россия[недоступне посилання з червень 2019]
  3. Українське відродження або нова русифікація. Архів оригіналу за 10 грудень 2011. Процитовано 9 лютий 2011. 
  4. Юрій РАЙХЕЛЬ. Українофоби зазнають поразки / Газета «День», №54 29 березня 2011
  5. Затулін: Ніхто у світі не називає руську мову російською. Крім України
  6. В Украину запрещен въезд российскому депутату Затулину
  7. К.Затуліну і К. Фролову заборонено в'їзд в Україну, – джерело СБУ.[недоступне посилання з квітень 2019]

Зовнішні посилання