Кулажинці (Гребінківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кулажинці
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Гребінківський район
Рада/громада Кулажинська сільська рада
Код КОАТУУ 5320882101
Основні дані
Засноване до 1651
Населення 554
Площа 3,968 км²
Густота населення 139,62 осіб/км²
Поштовий індекс 37431
Телефонний код +380 5359
Географічні дані
Географічні координати 50°11′44″ пн. ш. 32°16′07″ сх. д. / 50.19556° пн. ш. 32.26861° сх. д. / 50.19556; 32.26861Координати: 50°11′44″ пн. ш. 32°16′07″ сх. д. / 50.19556° пн. ш. 32.26861° сх. д. / 50.19556; 32.26861
Середня висота
над рівнем моря
117 м
Водойми р. Гнила Оржиця
Місцева влада
Адреса ради 37431, Полтавська обл., Гребінківський р-н, с. Кулажинці, тел. 93-2-47
Карта
Кулажинці. Карта розташування: Україна
Кулажинці
Кулажинці
Кулажинці. Карта розташування: Полтавська область
Кулажинці
Кулажинці
Мапа

Кулажи́нці — село в Україні, в Гребінківському районі Полтавської області. Населення становить 554 осіб. Орган місцевого самоврядування — Кулажинська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Кулажинці знаходиться на лівому березі річки Гнила Оржиця, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Архемівка (Пирятинський район), нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Короваї, на протилежному березі — села Наталівка і Новодар. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше Кулажинці згадуються на карті відомого французького інженера і військового картографа Гійома де Боплана в 1650 році. За даними Генерального опису Лівобережної України 1765-69 рр. Кулажинці входили до складу 1-ої Пирятинської сотні Лубенського полку. Оскільки село знаходиться на межі районів, то в радянські часи входило і до Пирятинського, та остаточно закріпилось у Гребінківському.

Цікава історія спорудження в Кулажинцях у 1955 році нової школи, що стала першою в районі сільською середньою школою і в якій навчались діти з 10 сіл двох районів. У роки війни в селі жили мама і сестра відомого письменника Юрія Яновського з сім"єю.

У жовтні 43-го він разом з членом Військової Ради М.Хрущовим, М.Бажаном та іншими письменниками приїхали до практично спаленого нацистами села, і Хрущов запропонував сестрі Яновського Олені Іванівній, педагогу за фахом, переїхати з сімейством до Харкова. Але вона відмовилась, сказавши, що і сільських дітей треба вчити. Тоді Микита Сергійович пообіцяв допомогти збудувати в Кулажинцях нову школу…Закінчилась війна, йшли роки, а діти в семирічці вчились по окремих хатах. І тоді голова сільради Яким Нечипуренко написав листа в газету «Правда» від імені свого хрещеника Петі Бідненка, де згадав і про обіцянку Хрущова. Приїхав кореспондент, у «Правді» з'явилася стаття « Петина школа», а в 55-му в Кулажинцях — нова, простора, сучасна, більш як на 300 місць школа.

Село до 12 вересня 1991 р. підпорядковувалося Короваївській сільській раді. З 12 вересня 1991 р. є центром окремою Кулажинської сільської ради[1].

Економіка[ред. | ред. код]

  • Птахо-товарна і свино-товарна ферми.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа І-ІІІ ст.

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]