Кулиняк Данило Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кулиняк.
Данило Іванович Кулиняк
Народився 2 квітня 1948(1948-04-02)
Старий Кропивник
Помер 5 січня 2016(2016-01-05) (67 років)
Ірпінь, Київська область, Україна
Поховання Ірпінь
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність поет, прозаїк, журналіст, публіцист, історик і еколог
Alma mater Літературний інститут імені Горького і Сокальська загальноосвітня санаторна школа-інтернат для дітей хворих на сколіоз
Заклад Роменський краєзнавчий музей і Київське водосховище
Мова творів українська
Роки активності 1964–2016
Напрямок реалізм, романтизм
Жанр поезія
Членство СП СРСР, Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди
Сайт: Сторінка автора

Дани́ло Іва́нович Кулиня́к (*2 квітня 1948, Старий Кропивник Дрогобицької — тепер Львівської області — † 6 січня 2016, Ірпінь) — український поет, прозаїк, журналіст, публіцист, історик і еколог.

Біографія[ред. | ред. код]

Данило Кулиняк народився 2 квітня 1948 року на Дрогобичині в сім'ї священнослужителя.

1951 року його найближчих родичів вислали з Галичини в Херсонську область. 1957 року вони повернулися на Львівщину.

1963 року закінчивши Сокальську школу-інтернат, Данило вступив до Херсонського мореплавного училища, звідки в грудні 1964-го був виключений. 16 грудня заарештований за створення підпільної молодіжної націоналістичної організації «Вісники свободи України» й антирадянську агітацію та пропаганду. Понад рік працював на Херсонському текстильному комбінаті.

1966 року Данило Кулиняк вступив до Московського літературного інституту імені Максима Горького, який закінчив у 1972-му. У 1967—1972 роках працював археологом, науковим співробітником у Роменському краєзнавчому музеї, що на Сумщині[1]. Квартирував там у Євгена Адамцевича — кобзаря, завдяки якому зберігся відомий «Козацький марш».

Восени 1972 року переїхав із Ромнів до Києва, де якийсь час перебував на нелегальному становищі. У березні 1973-го Данило Кулиняк виступив на суді над Іваном Дзюбою на його захист, після чого був незаконно направлений на службу в армію — на Забайкалля. Повернувшись звідти у 1976 році, оселився в Лютежі Вишгородського району на Київщині й став державним інспектором рибоохорони на Київському водосховищі.

На час вибуху реактора на Чорнобильській АЕС, з 25-го по 29 квітня 1986 року перебував у відрядженні якраз на Чорнобильщині, внаслідок чого тяжко хворів, кілька разів потрапляв у лікарні. Після катастрофи на АЕС Данило Кулиняк став одним із ініціаторів заснування спеціалізованої історико-культурницької експедиції в «зоні відчуження» й керівником її Чорнобильської групи.

Іван Кавалерідзе і Данило Кулиняк біля пам'ятника Шевченку в Ромні. Літо 1969 року.

Данило Іванович Кулиняк — один із натхненників створення української екологічної організації «Зелений світ», автор численних книжок і понад трьох тисяч публікацій у вітчизняних та зарубіжних ЗМІ, член Національної спілки письменників України (з 1987 року), Національної спілки журналістів України (з 1993 року), має звання «Заслужений журналіст України». Він — лауреат кількох премій за журналістську діяльність і літературну творчість. У грудні 2012 року Данила Кулиняка нагородили премією імени Олександра Олеся, яку заснувала громадська організація «Сумське земляцтво в Києві», за найкращу збірку лірики «Підводний материк»[2]. У липні 2013 року він одержав премію імени Івана Франка у галузі інформаційної діяльности (номінація «За найкращу публікацію у друкованих засобах масової інформації») за нарис «Благочестя нерушимий блюститель Данило Братковський». Публікація містить матеріал про українського поета і громадського діяча Данила Братковського, якого закатовано в Луцьку в листопаді 1702 року[3].

З початку 1990-х активно співпрацював із українською редакцією радіо «Свобода», був оглядачем редакції журналу «Надзвичайна ситуація», головним редактором журналу «Натураліс — все про довкілля». Окремі його твори перекладено російською, латиською і польською мовами.

Данило Кулиняк — директор Всеукраїнського благодійного фонду імени Петра Калнишевського, головний редактор часопису Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих «Зона».

В останні роки життя хворів. Помер 6 січня 2016 року в Ірпені. Похований 8 січня на Ірпінському цвинтарі. Михайло Кулиняк (1971—2023), син Данила Кулиняка, мав освіту ветеринара й воював як польовий медик на Російсько-українській війні. На початку жовтня був важко поранений і 22 жовтня 2023 року помер від ран у лікарні.

Твори[ред. | ред. код]

Поетичні збірки:
  • Біля вогнища. — К. : Радянський письменник, 1981. — 78 с.
  • Невідкриті острови (вірші, поема), Худож. А.Ф. Павленко. — К. : Радянський письменник, 1985. — 103 с. — 2000 прим.
  • Телескопи криниць (поезії). — К. : Радянський письменник, 1990. — 125 с. — ISBN 5-333-00546-X.
  • Соловецький в'язень. — К. : Радянський письменник, 1991. — 71 с. — ISBN 5-333-01097-8.
  • Підводний материк. — К. : Літопис-XX, 2009. — 334 с. — 1000 прим. — ISBN 9789667252588.
  • Меч Гесера. — 2010.
Прозові твори:
  • Між берегами (наук.-худож. кн. про охорону природи). — К. : Молодь, 1987. — 164 с. — 30000 прим.
  • Останній кошовий Петро Калнишевський. — К. : Т-во «Знання» України, 1991. — 47 с. — 12638 прим. — ISBN 5-7770-0055-X.
  • Од Калниша вісті… (Історична повість - дослідження про останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського). — К., 2001. — 112 с. — ISBN 966-7252-19-1.
  • Од Калниша вісті… (іст.-док. повість). — К. : ВАТ Видавництво "Київська правда", 2004. — 342 с. — ISBN 966-7270-41-6.
  • Лицар Дикого Поля. — К. : Варта, 2005. — 144 с. — ISBN 9665851365.
  • Козак у рясі. — 2006.
  • Тисячолітнє Ведмеже. — К. : Літопис-ХХ, 2010. — 191 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-7252-59-5.
  • Тягар чорнобильського неба. — К. : Літопис-XX, 2011. — 176 с. — 1000 прим. — ISBN 9789667252670.
  • Блюститель благочестя Данило Братковський (есе, іст. поема). — К. : Літопис ХХ, 2011. — 40 с. — 500 прим.
  • Лицар Дикого Поля. Петро Калнишевський (іст.-докум. роман-есе). — К. : Літопис-XX, 2012. — 191 с. — ISBN 9789667252748.
  • Козак у рясі. — К. : Літопис-XX, 2013. — 48 с. — 1000 прим. — ISBN 9789667252762.
  • Реріх (поема-цикл). — К. : Літопис-XX, 2013. — 47 с. — 300 прим. — ISBN 9789667252779.
  • Омелян Пугачов —- національний герой України (докум.-іст. нарис). — К. : Літопис-XX, 2013. — 47 с. — 1000 прим. — ISBN 9789667252861.
  • За нашу і вашу свободу (док.-іст. есе). — К. : Літопис-XX, 2013. — 110 с. — 1000 прим. — ISBN 9789667252878.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Кулиняк Данило Іванович». Сайт rada.gov.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2015.
  2. ↑ Сайт «Буквоїд», 03. 12. 2012. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 14 серпня 2013.
  3. ↑ Світоглядний портал «Рідна країна», 26. 07. 2013. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.
  4. ↑ Сайт «Про Ірпінь». Ірпінчанин Данило Кулиняк — лауреат. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 5 квітня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кулиняк_Данило_Іванович&oldid=41760332