Пауль фон Гінденбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пауль фон Гінденбург
Paul Ludwig Hans Anton von Beneckendorff und von Hindenburg
нім. Paul von Hindenburg
Пауль фон Гінденбург Paul Ludwig Hans Anton von Beneckendorff und von Hindenburg
Wappen Deutsches Reich (Weimarer Republik).svg Рейхспрезидент Німеччини Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg
12 травня 1925 — 2 серпня 1934
Попередник Фрідріх Еберт
Наступник Адольф Гітлер
Начальник Генерального штабу Німеччини
1916 — 1919
Попередник Еріх фон Фалькенгайн
Наступник Вільгельм Ґренер
Народився 2 жовтня 1847(1847-10-02)
Познань
Помер 2 серпня 1934(1934-08-02) (86 років)
Нойдек
Похований St. Elisabeth's Churchd
Відомий як політик, солдат
Громадянство Німеччина
Національність німець
Освіта Прусська військова академія
Політична партія Безпартійний
Батько Hans Robert Ludwig von Beneckendorff u.Hindenburgd[1]
Мати Luise Schwickartd[1]
У шлюбі з Гертруда фон Шперлінг
Діти Оскар фон Гінденбург
Релігія Лютеранство
Нагороди
Орден Чорного орла
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Зірка Великого хреста Залізного хреста
Великий хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Червоного орла 2-го ступеня Орден Червоного орла 3-го ступеня
Орден Червоного орла 4-го ступеня
Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71
Орден дому Ліппе
PRU Order of Crown ribbon.svg
Столітня медаль
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Великий офіцер ордена Святих Маврикія й Лазаря
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці»
Орден військових заслуг (Іспанія)
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест Військового ордена Святого Генріха
Командорський хрест 1-го класу Військового ордена Святого Генріха
Великий хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Орден Військових заслуг Карла Фрідріха
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Орден «За заслуги» (Вальдек)
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Орден Рутової корони
Великий хрест ордена Хреста Свободи
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Великий хрест ордена Святого Йосипа
Велика стрічка ордена Слави
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден «За заслуги» (Баварія)
Великий хрест ордена Альберта (Саксонія)
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Османие 1 ступеня
Орден Слави (Османська імперія)
Орден Меджида 1 ступеня
Медаль «Імтияз»
Галліполійська зірка
Орден Цариці Тамари
Пам'ятний хрест за кампанію 1866
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Підпис Paul von Hindenburg, Unterschrift.png

Па́уль фон Гінденбург (нім. Paul Ludwig Hans Anton von Beneckendorff und von Hindenburg, 2 жовтня 1847, Познань, Пруссія, Німецький союз — 2 серпня 1934, Нойдек поблизу Розенберга, Західна Пруссія, Третій Райх) — німецький військовий і державний діяч, генерал-фельдмаршал, райхспрезидент.

Гінденбург у Львові перед будівлею Крайового сейму. Серпень 1916

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у дворянській сім'ї прусського поміщика. Батько Пауля був офіцером прусського війська.

У війську служив з 1866 року. Учасник австро-прусської (1866) та франко-прусської (1870-1871) воєн. Закінчив Військову академію (1876). Із 1877 року служив у німецькому Генеральному штабі.

У 1893-1896 роках — командир 91-го піхотного полку. У 1896-1900 роках — начальник штабу 8-го армійського корпусу. У 1900-1903 роках — командир 28-ї піхотної дивізії, у 1903-1911 роках — командир 4-го армійського корпусу.

У 1911 році вийшов у відставку, проживав у своєму помісті.

З початком Першої світової війни німецькі війська у Східній Пруссії зазнали поразки від росіян. Тому кайзер Вільгельм ІІ відкликав Гінденбурга з відставки і 22 серпня 1914 року призначив командувачем 8-ї німецької армії замість генерала Прітвіца. Начальником штабу у Гінденбурга був призначений генерал Людендорф. Разом вони спланували і провели битву під Танненбергом, де розбили 2-гу російську армію.

18 вересня 1914 року Гінденбург очолив 9-ту армію в Польщі.

Із 1 жовтня 1914 року — головнокомандувач на Сході. Керував наступом австро-німецьких військ у 1915 році, захопив Польщу, Литву, Латвію, Волинь, захід Білорусі.

Із 29 серпня 1916 року — начальник Генерального штабу, керував всіма бойовими діями німецької армії і на Заході, і на Сході. Виступив організатором необмеженої підводної війни.

Восени 1918 року, бачачи поразку німецьких військ, запропонував почати переговори з Антантою. Після закінчення бойових дій продовжував виконувати обов'язки голови Генштабу.

3 липня 1919 року вийшов у відставку.

За бойові заслуги у Першій світовій війні отримав звання фельдмаршала та ряд нагород. У післявоєнний Німеччині мав статус національного героя.


З 1925 року і до кінця життя — президент (райхспрезидент) Німеччини, спершу Веймарської республіки (переобраний на другий термін у 1932), потім із 1933 Третього Рейху (у січні 1933 призначив Адольфа Гітлера рейхсканцлером).

28 лютого 1933 після пожежі в Рейхстагу, в організації якого звинуватили комуністів, підписав закон «Про захист народу і держави», який надав Гітлеру диктаторські повноваження. Користуючись ними, Гітлер обмежив громадянські свободи і заборонив діяльність Комуністичної партії Німеччини. У наступні місяці її долю розділили всі партії, крім НСДАП. Штурмові загони СА і СС отримали статус допоміжної поліції.

21 березня 1933 дав Гітлеру символічне рукостискання у Гарнізонній церкві у Потсдамі, що означало спадкоємність нацизму традиціям старої прусської армії.

Проте у квітні 1933 заперечував проти нацистського проекту закону про державну службу і наполіг, щоб із служби не звільнялися євреї-ветерани Першої світової війни і євреї, що були на цивільній службі під час війни. Улітку 1934 після «ночі довгих ножів» відправив Гітлеру вдячну телеграму.

Після смерті Гінденбурга Гітлер скасував пост рейхспрезидента і прийняв, за плебісцитом, повноваження голови держави сам, титулуючись «Фюрер і рейхсканцлер».

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • На честь Гінденбурга названі численні вулиці, площі, мости, офіційні установи, дирижабль і гребля.
  • У 1928-1936 роках Німецька імперська пошта випускала численні марки і листівки з портером Гінденбурга. У вересні 1934 року була випущена серія з шести марок з чорною траурною рамкою.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  2. Knights_of_the_Golden_Fleece. www.antiquesatoz.com. Процитовано 2021-03-29. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]