Максиміліан Баденський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максиміліан Баденський
Maximilian von Baden
Максиміліан Баденський
Максиміліан Баденський
рейхсканцлер Німецької імперії
3 жовтня — 9 листопада 1918 року
Монарх Вільгельм III
Попередник Георг фон Гертлінг
Наступник Фрідріх Еберт
прем'єр-міністр Пруссії
3 жовтня — 9 листопада 1918 року
Монарх Вільгельм III
Попередник Георг фон Гертлінг
Наступник Фрідріх Еберт
міністр закордонних справ Пруссії
3 жовтня — 9 листопада 1918 року
Монарх Вільгельм III
Попередник Георг фон Гертлінг
Наступник Фрідріх Еберт
Народився 10 липня 1867(1867-07-10)[1][2][…]
Баден-Баден, Велике герцогство Баден, Німецький союз[1]
Помер 6 листопада 1929(1929-11-06)[1][2][…] (62 роки)
Залем, Баденська республікаd, Веймарська республіка[1]
Відомий як політик
Країна Велике герцогство Баден і Німецька імперія
Alma mater Лейпцизький університет і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Політична партія незалежний політик
Династія Церінгени
Батько Вільгельм Баденський
Мати Марія Максиміліанівна Лейхтенберзька
У шлюбі з Марія Луїза Ганноверська
Діти Марія Александра, Бертольд
Релігія протестантизм
Нагороди
Орден Вірності (Баден)
Орден Вірності (Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Орден Святого Губерта
Орден Святого Губерта
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Орден Вендської корони
Орден Вендської корони
Орден Людвіга Гессенського
Орден Людвіга Гессенського
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Рутової корони
Орден Рутової корони
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Командорський хрест 1-го класу ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
Командорський хрест 1-го класу ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Орден Слона
Орден Слона
Орден Серафимів Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Орден князя Данила I
Орден князя Данила I
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Андрія Первозванного
Підпис

Максиміліан Александр Фрідріх Вільгельм Баденський (нім. Maximilian Alexander Friedrich Wilhelm Prinz von Baden; 10 липня 1867(18670710) — 6 листопада 1929) — баденський принц з династії Церінгенів, німецький політичний і військовий діяч, останній канцлер Німецької імперії (з 3 жовтня до 9 листопада 1918 року). Оголосив про зречення Вільгельма II і залишив свою посаду, передавши повноваження Фрідріху Еберту. Його ім'ям названо палац принца Макса в Карлсруе.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї принца Вільгельма Баденського[ru] і Марії, княгині Романівської і герцогині Лейхтенберзької (з роду Богарне). Онук великого герцога Леопольда Баденського, принцеси Софії Шведської, герцога Максиміліана Лейхтенберзького і великої княгині Марії Миколаївни.

У липні 1900 року Максиміліан одружився з Марією Луїзою, принцесою Ганноверською (1879—1948), дочкою Ернста Августа II Ганноверського. У подружжя народилося двоє дітей:

  • Марія Александра (19021944), згодом вийшла заміж за принца Вольфганга Гессен-Кассельського;
  • Бертольд (19061963).

Дотримувався ліберальних поглядів як до, так і під час Першої світової війни. Восени 1918 року Максиміліана було призначено канцлером Німеччини, щоб домовитися про перемир'я із союзниками та зберегти монархію. Він сформував уряд, який вперше включав соціал-демократів: Фрідріха Еберта та Філіппа Шайдемана. 1 листопада 1918 року захворів на застуду. «Надмірна доза снодійного, — писав Девід Ллойд Джордж, — занурила його в забуття на 36 вирішальних годин з 1 по 3 листопада. Коли він прокинувся, виявилося, що останні союзники Німеччини — Туреччина й Австро-Угорщина — вже вийшли з війни. А заворушення, розпалювані більшовицькими агітаторами, спалахнули по всій Німеччині»[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороди Німеччини[ред. | ред. код]

Іноземні нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118732137 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Lundy D. R. The Peerage
  3. а б Filmportal.de — 2005.
  4. Ллойд Джордж Д. Военные мемуары. М., 1938 г., Т. 6, с. 145