Максиміліан Баденський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максиміліан Баденський
Maximilian von Baden
Максиміліан Баденський

рейхсканцлер Німецької імперії
Час на посаді:
3 жовтня — 9 листопада 1918 року
Монарх  Вільгельм III
ПопередникГеорг фон Гертлінг
НаступникФрідріх Еберт

прем'єр-міністр Пруссії
Час на посаді:
3 жовтня — 9 листопада 1918 року
Монарх  Вільгельм III
ПопередникГеорг фон Гертлінг
НаступникФрідріх Еберт

міністр закордонних справ Пруссії
Час на посаді:
3 жовтня — 9 листопада 1918 року
Монарх  Вільгельм III
ПопередникГеорг фон Гертлінг
НаступникФрідріх Еберт

Народився10 липня 1867(1867-07-10)[1][2][3]
Баден-Баден, Велике герцогство Баден[1]
Помер6 листопада 1929(1929-11-06)[1][2][3] (62 роки)
Залем[1]

Династія Церінгени
БатькоВільгельм Баденський
МатиМарія Максиміліанівна Лейхтенберзька
ДружинаМарія Луїза Ганноверська
ДітиМарія Александра, Бертольд
Нагороди
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Максиміліан Александр Фрідріх Вільгельм Баденський (нім. Maximilian Alexander Friedrich Wilhelm Prinz von Baden; 10 липня 1867(18670710) — 6 листопада 1929) — баденський принц з династії Церінгенів, німецький політичний і військовий діяч, останній канцлер Німецької імперії (з 3 жовтня до 9 листопада 1918 року). Оголосив про зречення Вільгельма II і залишив свою посаду, передавши повноваження Фрідріху Еберту. Його ім'ям названо палац принца Макса в Карлсруе.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї принца Вільгельма Баденського[ru] і Марії, княгині Романівської і герцогині Лейхтенберзької (з роду Богарне). Онук великого герцога Леопольда Баденського, принцеси Софії Шведської, герцога Максиміліана Лейхтенберзького і великої княгині Марії Миколаївни.

У липні 1900 року Максиміліан одружився з Марією Луїзою, принцесою Ганноверською (1879—1948), дочкою Ернста Августа II Ганноверського. У подружжя народилося двоє дітей:

  • Марія Александра (1902-1944), згодом вийшла заміж за принца Вольфганга Гессен-Кассельського;
  • Бертольд (1906-1963).

Дотримувався ліберальних поглядів як до, так і під час Першої світової війни. Восени 1918 року Максиміліана було призначено канцлером Німеччини, щоб домовитися про перемир'я із союзниками та зберегти монархію. Він сформував уряд, який вперше включав соціал-демократів: Фрідріха Еберта та Філіппа Шайдемана. 1 листопада 1918 року захворів на застуду. «Надмірна доза снодійного, — писав Девід Ллойд Джордж, — занурила його в забуття на 36 вирішальних годин з 1 по 3 листопада. Коли він прокинувся, виявилося, що останні союзники Німеччини — Туреччина й Австро-Угорщина — вже вийшли з війни. А заворушення, розпалювані більшовицькими агітаторами, спалахнули по всій Німеччині»[4] .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118732137 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в г The Peerage — 717826 екз.
  3. а б в г Filmportal.de — 2005.
  4. Ллойд Джордж Д. Военные мемуары. М., 1938 г., Т. 6, с. 145