Леонора Керрінгтон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонора Керрінґтон
Leonora Carrington MET (3470458844).jpg
Народження 6 квітня 1917(1917-04-06)
Велика Британія Ланкашир, Велика Британія
Смерть 25 травня 2011(2011-05-25) (94 роки)
  Мехіко
  • хвороба
  • Громадянство Flag of Mexico.svg Мексика[1]
    Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія[2][3]
    Жанр художниця
    Навчання Chelsea College of Art and Design[d]
    Діяльність художниця, сценограф, письменниця
    Напрямок сюрреалізм
    Нагороди
    Сайт leocarrington.com

    Леонора Керрінгтон у Вікісховищі?
    Крокодил

    Леоно́ра Ке́ррінґтон (англ. Leonora Carrington; *6 квітня 1917, Clayton-le-Woods, Ланкашир, Велика Британія — 25 травня 2011, Мехіко, Мексика) — англійська і мексиканська художниця і письменниця. У 1930-х жила в Парижі, належала до кола сюрреалістів, з 1942 року проживала в Мексиці.

    Її малярство, проза (книга розповідей «Дебютантка», 1975; роман «Внизу», 1979) і драматургія (збірка «Фланелева нічна сорочка», 1978) насичені фантастикою, йдуть від програмної для сюрреалізму уваги до «чудового в повсякденності». У 1970-х роках Леонора Керрінґтон була також членом-засновником Визвольного руху жінок у Мексиці.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Народилася в заможній сім'ї, її батько був багатим виробником тканин, по материнській лінії походила від ірландців. Мала трьох братів: Патрика, Джеральда та Артура. Виховувалася ірландською нянькою, часто їздила в Ірландію до бабусі, її навчали гувернантки, вихователі та черниці. За свою бунтарську поведінку вона була виключена з двох шкіл, у тому числі з New Hall School у Челмсфорді (Ессекс), поки сім'я не послала її до Флоренції, де вона вивчала живопис.

    У 1927, у віці десяти років, вона вперше побачила сюрреалістичну картину у галереї Rive Gauche, потім запізнала багато сюрреалістів, у тому числі Поля Елюара. Батько Леонори був проти кар'єри художниці, але мати заохочувала її.

    У 1935 вона протягом одного року навчалася в художній школі в Челсі, а в 1936 вступила в Лондонську академію живопису. У 1937 познайомилася з Максом Ернстом, кинула все, переїхала з ним до Парижа, увійшла до кола сюрреалістів, брала участь в групових виставках 1938 в Парижі і Амстердамі.

    Після арешту в 1939 Макса Ернста французькою владою як підданого країни-супротивника пережила нервовий зрив. Рятуючись від нацистської окупації, переїхала до Іспанії, де зрив повторився, була за наполяганням батька поміщена в психіатричну клініку м. Сантандер (пізніше описала її в повістях «Там, внизу» і «Кам'яні двері»). У 1941 утекла з клініки, перебралася до Португалії, звідти — в США, а потім до Мексики, де жила з 1942.

    Померла 25 травня 2011 від респіраторного захворювання[4].

    Творчість[ред. | ред. код]

    Живопис, проза і драматургія Керрінґтон сповнені мотивів кельтської і центрально-американської міфології, фантастикою сновидінь і гротесковим гумором, інтересом до «чудового в буденному», програмним для сюрреалізму.

    Дружила з художницями Ремедіос Варо і Фрідою Кало, письменниками Октавіо Пасом, Карлосом Фуентесом, Алехандро Ходоровським (він поставив в театрі п'єсу Керрінґтон «Пенелопа»). Працювала над фрескою «Магічний світ майя» для Національного музею антропології.

    У 1960-х кілька разів знялася в кіно, виступала художником по костюмах у фільмі мексиканського кінорежисера Хуана Лопеса Моктесуми[es] «Будинок божевільних» (1973). На основі п'єси Керрінґтон «День агнця» (1940) написана опера австрійського композитора Ольги Нойвірт «Bählamms Fest» (лібретто Ельфріде Елінек, пост. 1999).

    Посилання[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]