Леонора Керрінгтон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонора Керрінґтон

Leonora Carrington MET (3470458844).jpg

Народження 6 квітня 1917(1917-04-06)[1][2][…]
Ланкастер
Смерть 25 травня 2011(2011-05-25)[4][1][…] (94 роки)
  Мехіко, Мексика
(хвороба)
Громадянство Flag of Mexico.svg Мексика[5]
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія[6][7][8]
Жанр художниця
Навчання Chelsea Grin і New Hall Schoold
Діяльність художниця, сценограф, романістка, рисувальниця
Напрямок сюрреалізм
У шлюбі з Emérico Weiszd
Нагороди
Сайт leocarrington.com

CMNS: Леонора Керрінгтон у Вікісховищі
Робота Керрінгтон "Крокодил"

Леоно́ра Ке́ррінґтон (англ. Leonora Carrington; *6 квітня 1917, Clayton-le-Woods, Ланкашир, Велика Британія — 25 травня 2011, Мехіко, Мексика) — англійська і мексиканська художниця, письменниця, феміністка. У 1930-х жила в Парижі, належала до сюрреалістських кіл, з 1942 року проживала в Мексиці.

Її живопис, проза (книга розповідей «Дебютантка», 1975; роман «Там, внизу», 1979) і драматургія (збірка «Фланелева нічна сорочка», 1978) насичені фантастикою, сюрреалістичної уваги до «чудового в повсякденності».

У 1970-х роках Леонора Керрінґтон була членкинею-засновницею Визвольного руху жінок у Мексиці.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в заможній сім'ї виробника тканин, по материнській лінії походила від ірландців. Мала трьох братів: Патрика, Джеральда та Артура. Виховувалася ірландською нянькою, часто їздила в Ірландію до бабусі, її навчали гувернантки, виховатеьки та черниці. За бунтарську поведінку Леонору виключили з двох шкіл, у тому числі з New Hall School у Челмсфорді (Ессекс), поки сім'я не послала її до Флоренції, де вона вивчала живопис.

У 1927, у віці десяти років, Леонора вперше побачила сюрреалістичну картину у галереї Rive Gauche, потім запізнала багато сюрреалістів, у тому числі Поля Елюара. Батько Леонори був проти кар'єри художниці, а мати заохочувала її. У 1935 Леонора рік навчалася в художній школі в Челсі, а в 1936 вступила до Лондонської академії живопису.

У 1937 Керрінгтон познайомилася з Максом Ернстом і переїхала з ним до Парижа, де увійшла до сюрреалістського кола, брала участь в групових виставках 1938 в Парижі і Амстердамі.

Після арешту в 1939 Ернста французькою владою як підданого країни-супротивниці Керрінгтон пережила нервовий зрив. Рятуючись від нацистської окупації, вона переїхала до Іспанії, де зрив повторився, була за наполяганням батька поміщена в психіатричну клініку м. Сантандер (пізніше описала її в повістях «Там, внизу» і «Кам'яні двері»). У 1941 році Керрінгтон втекла з клініки, перебралася до Португалії, звідти — в США, а потім до Мексики, де жила з 1942 року.

Елеонора Керрінгтон померла 25 травня 2011 від респіраторного захворювання[9].

Творчість[ред. | ред. код]

Живопис, проза і драматургія Керрінґтон сповнені мотивів кельтської і центрально-американської міфології, фантастикою сновидінь і гротесковим гумором, інтересом до «чудового в буденному», програмним для сюрреалізму.

Керрінгтон товаришувала з художницями Ремедіос Варо і Фрідою Кало, письменниками Октавіо Пасом, Карлосом Фуентесом, Алехандро Ходоровським (поставив п'єсу Керрінґтон «Пенелопа»).

Працювала над фрескою «Магічний світ майя» для Національного музею антропології.

У 1960-х кілька разів знялася в кіно, виступала художницею з костюмів у фільмі мексиканського кінорежисера Хуана Лопеса Моктесуми[es] «Будинок божевільних» (1973). На основі п'єси Керрінґтон «День агнця» (1940) написана опера австрійської композиторки Ольги Нойвірт «Bählamms Fest» (лібретто австрійської письменниці Ельфріде Єлінек, пост. 1999).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]