Локачинський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Локачинський (Локачівський) район
Coat of Arms of Lokachynsky raion in Volyn oblast.gif UKR Локачинський район flag.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Волинська область
Код КОАТУУ: 0722400000
Утворений: 4 січня 1965 (раніше існував у 1940—1962)
Населення: 22328 (на 1.4.2016)
Площа: 712 км²
Густота: 32.3 осіб/км²
Тел. код: +380-3374
Поштові індекси: 45500—45552
Населені пункти та ради
Районний центр: смт. Локачі
Селищні ради: 1
Сільські ради: 19
Смт: 1
Села: 53
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 45500, Волинська обл., Локачинський район, смт. Локачі, вул. Миру, 41, 2-13-30
Веб-сторінка: Локачинська РДА
Голова РДА: Мазурок Володимир Максимович
Голова ради: Демидюк Василь Ілліч

Commons-logo.svg Локачинський (Локачівський) район у Вікісховищі

Лока́чинський райо́н — район розташований в південно-західній частині Волинської області у верхів'ях рік Луги, Стоходу і Турії (басейни Західного Бугу та Прип'яті). Станом на 1 січня 2002 року в районі проживало 25,4 тисяч чоловік, в тому числі 20,1 тисяч сільського населення, що становить 82 відсотки. Загальна площа земель становить 71169 гектарів, в тому числі 51813 — сільськогосподарських угідь, з них ріллі — 43263 гектари. Площа покрита лісом становить 12262 гектари. На території району розміщено 53 сільські населені пункти і одне селище міського типу. Діє районна, одна селищна та 19 сільських рад. Районний центр Локачі селище міського типу, розташоване на правому березі річки Луги, за 56 км на захід від обласного центру.

Історія[ред.ред. код]

Район було утворено в січні 1940 року. В грудні 1962 року його ліквідовано, територію передано до складу Володимир-Волинського і Горохівського районів. З січня 1965 року район відновлено.

Назва Локачі походить від дієслова локати, лочити, що означає надмірно їсти. Першими історичними володарями Локачів були князі Чорторийські, які взяли назву від місцевості Чорторийськ над Стиром. Рід свій вони ведуть від Гедиміна, князя Литовського, який жив у 14 віці.(by Krus) В період господарювання Чорторийських в Локачах був збудований замок на болотах близько села Козлів — навпроти Локач. Про цей замок згадує Ян Яблонський — воєвода Волинський у 1545 році. Далі володарями Локач стають князі литовські Сангушки, які з'явилися на Волині в Камені-Каширському і Ратно в 1441–1443 роках. Найвідомішим з цього роду був Роман Сангушко (1537–1571) — князь Локач.

У 1625 році Локачі дістаються Людвікові Вільзі. Локачі вже були містечком і мали право на чотири ярмарки. Населення займалося сільським господарством. Налічувалось в Локачах 173 двори. Крім ремісників, шевців, кравців, пекарів, перекупників була ще одна категорія — торгова знать. Становище селян в цей час було нестерпним. Феодали примушували селян відробляти шість днів панщини на тиджень, стягуючи грошові та натуральні податки.
В 1793 році після другого розподілу Польщі, Локачі, як і вся Волинь, попадають під панування Росії. Тривало це до 1917 року.

1812 року Локачі були захоплені військами наполеонівської армії. Наприкінці вересня цього ж року західну частину Волині, в тому числі й Локачі, визволили від загарбників російські війська. Більшість місцевих селян брали участь у цій війні і тому вважали, що після закінчення війни одержать свободу. Але їхні сподівання були марними, селяни так і залишилися кріпосними і виконували кріпосні повинності, як і раніше, на користь власника містечка Л. Вільги.
Населення Локачів жило в темряві, панувала суцільна неписемність.

Лише у 1803 році було відкрите парафіяльне училище, яке через брак коштів невдовзі припинило своє існування. Лише з 1817 року розпочалося нормальне навчання в училищі, навчали польською і російською мовами. Навчання в школі майже не було, вона була закрита, лише у 1835 році відновлює свою роботу. Після реформи 1861 року в Локачах виникають перші капіталістичні підприємства. Діяло дві суконні фабрики, цегельний завод. Селяни займалися кустарними промислами, особливо було розвинуте столярне виробництво, виготовлення деяких сільськогосподарських знарядь, ковальська справа, ткацтво, цим займались у кожному господарстві. Вироби збувалися на місцевих ринках та ярмарках, що відбувалися в Локачах.

23 червня 1941 року до Локачів вдерлися фашистсько-німецькі загарбники. Настали жахливі дні гітлеревської окупації. Німецькі окупанти організували в Локачах масові розстріли, під час яких знищено 3667 чоловік єврейської національності. До Німеччини на каторжні роботи фашисти вивезли 994 чоловіки. В липні 1944 року Локачі було відбито від німецько-фашистських загарбників. У боях за селище смертю хоробрих полягло багато радянських воїнів. На честь їх в центрі селища споруджено пам'ятник.

У 1955 році в Локачах зведено двоповерховий будинок районної ради депутатів трудящих і райкому партії, споруджено нові приміщення побутового комбінату, їдальні, крохмальний завод, раймаг, хлібопекарню, стала до ладу інкубаторно-птахівнича станція, відбудували двохповерхове приміщення середньої школи.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Локачинського району була створена 51 виборча дільниця. Явка на виборах складала - 80,19% (проголосували 13 814 із 17 227 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко - 47,90% (6 617 виборців); Юлія Тимошенко - 19,97% (2 759 виборців), Олег Ляшко - 17,52% (2 420 виборців), Анатолій Гриценко - 4,39% (607 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів - 0,87%.[1]

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Район поділяється на 1 селищну і 19 сільських рад, що об'єднують 54 населених пункта. Адміністративний центр — місто Локачі[2].

Природно-заповідний фонд[ред.ред. код]

Ботанічні заказники: Губин (загальнодержавного значення).

Гідрологічні заказники: Луга-Свинорийка, Лучний, Окорський, Серна, Чорногузівський, Холопичівський.

Загальнозоологічні заказники: Губинський резерват.

Лісові заказники: Садівська Дача.

Ботанічні пам'ятки природи: Бук велетень, Дуб звичайний велетень-1, Дуб звичайний велетень-2, Модриновий ліс, Сосна звичайна велетень.

Гідрологічні пам'ятки природи: Витік річки Турії, Затурцівські джерела, Турійські джерела.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва: Садиба Липинського.

Особи[ред.ред. код]

  • Галина (Єлизавета) Василівна Гулевичівна — народилася в селі Затурці Локачинського району. Займалася меценатською діяльністю, була одним з фундаторів Києво-Могилянської Академії.
  • В'ячеслав Казимирович Липинський — відомий український історик, політолог, громадсько-політичний діяч. Народився в селі Затурці Локачинського району. В.Липинський видав цілий ряд робіт, що стали помітним явищем нашої культури і одержали високу оцінку серед наукової громадськості.
  • Маргарита Юріївна Малиновська — прозаїк і літературний критик. Народилася 22 листопада 1941 року в селі Уйма (нині в складі смт Локачі). Автор романів, літературно-критичних нарисів і статей.
  • Валентина Сергіївна Штинько, яка народилася в селищі Локачі. З 1982 року кореспондент обласної газети «Волинь», зараз редактор відділу національного відродження. У 1999 році у видавництві «Надстир'я» (м. Луцьк) прийшла до читача друга книжка.
  • Олександр Опанасович Рисак (*11 травня 1939 — 29 жовтня 2003). Доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Волинського державного університету імені Лесі Українки, завідувач лабораторії лесезнавства.
  • Лариса Олексіївна Жаловага, яка живе і працює в місті Києві головним редактором столичної газети «День», яка виходить українською, російською і англійською мовами. Є членом Національної Спілки журналістів України.
  • Євген Іванович Франчук народився в селі Юнівка Локачинського району, займав посаду декана історичного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки. Автор близько 50 робіт з історії та культури Волині, які отримали високу оцінку фахівців, як в Україні, так далеко за її межами.
  • Олександр Володимирович Огороднік народився в селі Сірнички Локачинського району. Нині директор — художній керівник заслуженого народного ансамблю пісні і танцю «Колос». Нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України.
  • Віра Степанівна Баран — Герой Соціалістичної праці.
  • Олександра Михайлівна Форманюк — Герой Соціалістичної Праці, працювала на фермі місцевого колгоспу імені Леніна (зараз «Привітне»).
  • Лідія Федорівна Осипенко — Герой Соціалістичної праці, колишня ланкова буряківничої ланки колгоспу імені Кірова (с. Маньків).

Музеї[ред.ред. код]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Станом на 1 січня 2009 року у Локачинському районі Волинської області нараховується 19 пам'яток архітектури, з яких 7 — національного значення.

  • Михайлівська церква і дзвіниця с. Великий Окорськ (1787 р. кінець ХУІІІ)
  • Михайлівська церква і дзвіниця с. Кисилин (1777 р.- ХУІІІст.)
  • Костел, келія монастиря с. Кисилин
  • Луківська церква с. Сірнички (1788 р.)
  • Костел Августинів св. Трійці (1641–1642)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Володимир-Волинський район Турійський район Рожищенський район
Gray compass rose.svg Луцький район
Іваничівський район Горохівський район