Луї Нікола Даву

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луї Нікола Даву
фр. Louis-Nicolas Davout
Louis-Nicolas Davout.jpg
Народився 10 травня 1770(1770-05-10)[1][2][3][4]
Анну
Помер 1 червня 1823(1823-06-01)[1][3][4] (53 роки)
Париж, Сена[d], Франція[5]
туберкульоз
Поховання
Громадянство Flag of France.svg Франція
Діяльність політик, офіцер, військовослужбовець
Учасник Революційні війни і Наполеонівські війни
Посада мер[d], Воєнний міністр Франції[d], пер Франції[d] і пер Франції[d]
Звання Маршал Імперії[d]
Батько Jean-François d'Avout[d]
Мати Françoise-Adélaïde Minard de Velars[d]
Брати, сестри  • Louis Alexandre Davout[d]
Діти Adélaïde-Louise d'Eckmühl de Blocqueville[d]
Нагороди

Луї Нікола Даву, герцог Ауерштадтський, маршал Наполеона

Луї́ Нікола́ Даву́ (фр. Louis Nicolas Davout чи D'Avout, Davoust, 10 травня 1770 — 1 червня 1823) — полководець наполеонівських війн, герцог Ауерштедтський, князь Екмюльський (фр. duc d'Auerstaedt, prince d'Eckmühl), маршал Франції. Мав прізвисько «залізний маршал». Був єдиним наполеонівським маршалом, який не програв до 1815 жодної битви.

Біографія[ред. | ред. код]

Луї Нікола Даву виховувався в Брієнській військовій школі разом з Наполеоном; командував батальйоном під начальством Дюмур'є, брав участь у походах 17931795 років. Коли Дюмур'є зрадив республіканському правлінню, став першим, хто намагався заарештувати опального генерала. Під час єгипетської експедиції багато в чому завдяки йому була здобута перемога під Абукіром. У 1805 році Даву став маршалом та особисто брав видатну участь як в Ульмскій операції, так і у битві під Аустерліцем, де його третій корпус витримав головний удар російсько-пруських військ. У 1806 році, корпус в 26 тисяч під проводом Даву завдав нищівної поразки вдвічі чисельнішій армії герцога Брауншвейгзького під Ауерштедтом, внаслідок чого він отримав герцогський титул. У 1809 році сприяв поразці австрійців при Екмюлі та Ваграмі, внаслідок чого отримав князівський титул. У 1812 році, вже як командувач першого корпусу Великої Армії, Даву був поранений у Бородинській битві; в 1813 році, після битви під Лейпцигом, замкнувся в Гамбурзі і здав його лише після повалення Наполеона.

Під час першої реставрації Даву залишався без роботи; після повернення Наполеона з острова Ельби був призначений військовим міністром і командував військами біля Парижа, який віддав союзникам після битви при Ватерлоо лише за умови повної амністії для офіцерів, що під час «Ста днів» перейшли на бік Наполеона. В разі ненадання таких гарантій Даву обіцяв піти з армією за Сену і продовжити супротив. Одначе, як показав час, не зважаючи на обіцянки союзників, умова амністії виконана не була. В період «білого терору» на судовому процесі проти маршала Нея, що завершився смертним вироком останньому, Даву був одним з небагатьох, хто без коливань став на захист маршала. Сам герцог Ауерштедтський не опинився на лаві підсудних з двох причин — через свою популярність у народі, і через те, що виявився єдиним маршалом, котрий не приніс присяги королю Людовику XVIII, зберігши вірність Наполеонові, завдяки чому й уник обвинувачень у державній зраді. У 1818 році Даву був прийнятий при дворі Людовика XVIII, а 1819 року його було піднесено до звання пера Франції. Помер Даву 1 червня 1823 року від туберкульозу легенів.

Відгуки сучасників[ред. | ред. код]

«Це один з найбільш славних та чистих героїв Франції»

Наполеон

«Видатна людина, яку поки що не оцінено гідно»

Стендаль

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. база даних Léonoreministère de la Culture.
  3. а б SNAC
  4. а б Encyclopædia Britannica
  5. Даву Луи Никола // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.