Ліза Майтнер

Ліза Майтнер
Ліза Майтнер у 1946
Ім'я при народженні	нім. Elise Meitner
Народилася	7 листопада 1878(1878-11-07)[…] Відень, Австро-Угорщина[…]
Померла	27 жовтня 1968(1968-10-27)[…] (89 років) Кембридж, Англія, Велика Британія
Поховання	St James Churchyardd :
Країна	Долитавщина  Австрія  Швеція
Діяльність	фізик-ядерник, викладачка університету, хімік, фізик
Галузь	фізика
Alma mater	Віденський університет (1 лютого 1906) і Akademisches Gymnasiumd (1901)
Науковий керівник	Франц Екснер і Людвіг Больцман
Відомі учні	Ніколаус Рільd
Знання мов	японська
Заклад	Університет Фрідріха-Вільгельма, Королівський технологічний інститут, Королівський технологічний інститут, HU Berlin, Віденський університет і Католицький університет Америки
Членство	Лондонське королівське товариство, Академія наук НДР, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Леопольдина і Австрійська академія наук
Magnum opus	відкриття і discovery of nuclear fissiond
Конфесія	юдаїзм і Evangelical Church of Augsburg Confession in Austriad
Батько	Філіп Майтнерd
Мати	Hedwig Meitnerd
Родичі	Отто Роберт Фріш
Брати, сестри	Августа Фрішd, Frida Frischauer-Meitnerd і Fritz Meitnerd
Автограф
Нагороди	премія Лібенаd (1925) медаль імені Макса Планка (1949) премія Енріко Фермі (1966) премія Отто Гана з фізики та хіміїd (1955) Медаль Вільгельма Екснера (1960) Наукова премія міста Віденьd (1947) Срібна медаль Лейбніцаd (1924) Член Американської академії мистецтв і наук іноземний член Лондонського королівського товариства (28 квітня 1955)
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Ліза Майтнер (нім. Lise Meitner; 7 листопада 1878, Відень — 27 жовтня 1968, Кембридж) — австрійська дослідниця, ядерна фізичка та радіохімічка. Першовідкривачка Протактинію, ефекту Оже, разом із командою вчених здійснила перше розщеплення атомного ядра, проте відмовилась розробляти ядерну зброю.

Біографія

Ліза Майтнер та Отто Ган у інституті кайзера Вільгельма, Берлін, 1913

Народилася у Відні третьою з восьми дітей в єврейській родині адвоката. У 1901 році вступила до Віденського університету, де почала вивчати фізику під керівництвом Людвіга Больцмана і Франца Екснера. У 1906 році першою серед жінок в університеті здобула докторський ступінь з фізики. Перший рік після захисту працювала в Віденському інституті теоретичної фізики, після чого вирушила в Інститут кайзера Вільгельма в Берлін, щоб почати вивчення хімії під керівництвом Макса Планка і працювати з Отто Ганом. Поєднуючи свої знання з фізики зі знаннями Гана з хімії, пропрацювала з ним 30 років. Під час першої світової війни служила на східному фронті медсестрою. У 1917 році відкрила з Ганом перший довгоживучий ізотоп елементу Протактинію. У 1923 Майтнер відкрила перехід, що отримав назву ефект Оже на честь П'єра Віктора Оже, що незалежно від неї відкрив його через два роки. У 1926 році Майтнер стала професоркою Берлінського університету. Вона першою з жінок в Німеччині досягла таких висот у будь-якій з галузей наук. Після відкриття нейтрона в 1932 році виникло питання про дослідження трансуранових елементів. Почалося змагання між Ернестом Резерфордом з Англії, Ірен Жоліо-Кюрі з Франції, Енріко Фермі з Італії, і Лізою Майтнер разом з Отто Ганом з Берліна. Весь цей час всі вчені припускали, що це буде абстрактне дослідження, за яким послідує Нобелівська премія. Ніхто з них не припускав, що ці дослідження закінчаться створенням ядерної зброї.

Ліза Майтнер у 1912 році

Після аншлюсу Австрії в 1938 році Дірк Костер переконав Майтнер покинути Німеччину і вирушити до Швеції. Через єврейське походження Майтнер не мала дійсного паспорта, і її ледь не затримали на кордоні. Завдяки щасливому випадку Майтнер зуміла перетнути кордон з Голландією.

Майтнер продовжила роботу в інституті Манне Сігбана в Стокгольмі, але, ймовірно через упереджене ставлення до жінок-вчених у Сігбана, Майтнер працювала, не отримуючи ніякої підтримки. Ган і Майтнер таємно зустрілися в Копенгагені для того, щоб обговорити нову серію експериментів, з цією метою вони також обмінювалися листами. У лабораторії Гана в Берліні були проведені експерименти з розщеплення ядра. Із листування випливає, що Ган ніколи б не повірив у розщеплення ядра, якщо б Майтнер його не переконала. Лізі Майтнер першій вдалося розщепити атомне ядро на частини: ядра урану розпадалися на ядра барію і криптону, при цьому виділялося декілька нейтронів і велика кількість енергії. У грудні 1938 Нільс Бор у своєму листі зазначав, що в процесах бомбардування атомів урану енергії виділяється набагато більше, ніж передбачається теорією оболонки. Багато хто стверджує, що Майтнер першою провела розрахунки з урахуванням того, що оболонки можуть розпадатися. З політичних міркувань Лізі Майтнер заборонялося публікуватися разом з Отто Ганом з 1939 року.

Дослідницька установка, на якій Отто Ган та Фріц Штрассман e 1938 р. відкрили розщеплення ядра атому (Deutsches museum, Мюнхен)

Ган опублікував дані по хімічних експериментах в січні 1939 року, а Майтнер описала фізичне обґрунтування експерименту місяцем пізніше, разом зі своїм племінником, фізиком Отто Робертом Фрішем. Майтнер зауважила, що процес ядерного поділу може породити ланцюгову реакцію, яка може призвести до великих викидів енергії. Ця заява викликала сенсацію в науковому середовищі. Знання, за допомогою яких можна було створити зброю неймовірної сили, могли опинитися в німецьких руках. Американські вчені Лео Сілард, Едвард Теллер та Юджин Вігнер переконали Альберта Ейнштейна написати повідомлення-лист президентові Франкліну Рузвельту, після чого був створений проект Мангеттен. Майтнер відмовилася працювати в Лос Аламосі, заявивши: «Я не буду робити бомбу!». У 1944 році Отто Ган спільно з Фріцом Штрассманом отримали Нобелівську премію з хімії за відкриття ядерного розпаду. На думку багатьох учених Майтнер заслуговувала тієї ж почесті, однак Отто Ган заявив, що премія повинна вручатися тільки за досягнення з хімії. Багато хто стверджує, що Лізі Майтнер не присудили Нобелівську премію через те, що одним з членів комітету був Сігбан, який недолюблював Майтнер. Однак у 1966 році Ган, Штрассман і Майтнер разом отримали премію Енріко Фермі. У 1946 році «Національний жіночий Прес-клуб» (США) назвав Лізу Майтнер «Жінкою року». У 1949 році вона отримала премію Макса Планка. У 1960 році Майтнер переїхала в Кембридж, де померла 27 жовтня 1968, за кілька днів до свого 90-річчя. На честь нацковиці 109 елемент таблиці Менделєєва був названий Майтнерій. Науковий фонд і Міждержавна асоціація післядипломної освіти Австрії заснували дослідницькі стипендії імені Лізи Майтнер, що присуджуються за наукові дослідження в галузі атомної фізики та хімії.

Вибрані роботи

• 1906: Wärmeleitung in inhomogenen Körpern
• 1907: Über die Absorption von α- und β-Strahlen
• 1918: Die Muttersubstanz des Actiniums, ein neues radioaktives Element von langer Lebensdauer (разом з Отто Ганом)
• 1919: Über das Protactinium und die Frage nach der Möglichkeit seiner Herstellung als chemisches Element
• 1922: Über der Entstehung der Betastrahl-Spektren radioaktiver Substanzen
• 1924: Über den Aufbau des Atominneren
• 1927: Der Zusammenhang von α- und β-Strahlen
• 1935: Der Aufbau der Atomkerne (разом з Робертом Фришом)
• 1939: Disintegration of uranium by neutrons: a new type of nuclear reaction (разом з Робертом Фришом)
• 1954: Atomenergie und Frieden (разом з Отто Ганом)
• 1960: The Status of Women in the Professions
• 1963: Wege und Irrwege der Kernenergie

Див. також

• 6999 Майтнер — астероїд, названий на честь вченої.
• Майтнерій — 109-й хімічний елемент. Синтезований штучно і названий у 1997 році на честь Лізи Майтнер.

Посилання

• Біографія Лізи Мейтнер (Віденський університет) [Архівовано 18 червня 2009 у Wayback Machine.] (нім.)
• Науковий фонд Лізи Майтнер та Ервіна Шрьодінґера (Австрія)

Література

• Ліза Майтнер та відкриття ядерного розпаду //Світ науки. Травень 1998 р. С. 60-66.