Манне Сігбан

|Відомий як= |Науковий керівник= |Знамениті учні=

Карл Манні Георг Сігбан
швед. Karl Manne Georg Siegbahn
Шведський фізик, лауреат Нобелівської премії Шведський фізик, лауреат Нобелівської премії
Ім'я при народженні	англ. Karl Manne Georg Siegbahn
Народився	3 грудня 1886(1886-12-03) Еребру, Швеція
Помер	26 вересня 1978(1978-09-26) (91 рік) Стокгольм, Швеція
Поховання	Engelbrektskyrkans kolumbariumd
Країна	Швеція
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	Лундський університет
Галузь	фізика
Заклад	Лундський університет Університет Уппсала
Аспіранти, докторанти	Ганнес Альвен
Членство	Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Французька академія наук Королівське фізіографічне товариство в Лундіd Шведська королівська академія інженерних наук Американська академія мистецтв і наук Royal Swedish Academy of War Sciencesd Російська академія наук
У шлюбі з	Karin Högbomd
Діти	Кай Сігбан Bo Siegbahnd
Нагороди	медаль Г'юза (1934) премія Бйоркенаd (1923) медаль Румфорда (1940) лекція Гатрі (1933) іноземний член Лондонського королівського товариства (29 квітня 1954) Dennis Gabor Medal and Prized (1948) doctor honoris causa from the University of Parisd (29 листопада 1952)
Манне Сігбан у Вікісховищі

Карл Ма́нні Гео́рг Сі́гбан (швед. Karl Manne Georg Siegbahn; 3 грудня 1886(18861203), Еребру, Швеція — 26 вересня 1978, Стокгольм, Швеція) — шведський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики за 1924 рік «за відкриття і дослідження в області рентгенівської спектроскопії».

Біографія

Манні Сігбан народився в сім'ї станційного наглядача шведської залізниці Нільса Рейнхольда Георга Сігбана та його дружини Емми Софії Матільди (при народженні Цеттенберг). У 1906 році вступив до університету Лунда, який він закінчив у 1911, захистивши докторську дисертацію за темою «Вимірювання магнітного поля». З 1907 по 1911 рік працював асистентом професора Йоганна Рідберга. Після захисту дисертації Сігбан став доцентом, а в 1915 році — професором. Після смерті Рідберга в 1919 році Сігбан обійняв посаду завідувача кафедри.

У 1923 році перейшов в Упсальський університет і в 1937 році став професором-дослідником Королівської Шведської Академії Наук. З 1938 по 1947 роки. Сігбан — президент міжнародного союзу чистої та прикладної фізики (IUPAP).

У 1914 році Сігбан одружився з Катрін Хьогб. Він є батьком двох синів: Бу (1915), який зробив кар'єру дипломата і Кая (1918), що став фізиком і отримав у 1981 році Нобелівську премію.

Досягнення

З 1908 по 1912 рік Сігбан працював над проблемами в галузі електрики і магнетизму. Потім його інтерес перемістився в область рентгенівської спектроскопії. Він запропонував покращення в схемі й методиці експерименту, які призвели до помітного збільшення точності вимірювань і дозволили (спільно з квантовою механікою, що стрімко тоді розвивалася) отримати повне розуміння оболонкової структури електронної оболонки атома. У 1923 році Сігбан випустив монографію «Спектроскопія рентгенівського випромінювання», в якій були зібрані всі результати його роботи і яка стала класичним прикладом наукової літератури.

У 1924 році Сігбан був удостоєний Нобелівської премії з фізики.

Після переходу до академії наук Сігбан зайнявся ядерною фізикою й ініціював побудову циклотрона для прискорення дейтронів, генератора високої напруги, багатьох бета-спектрометрів і одного електронного мікроскопа. За допомогою цього устаткування його інститут посів одне з провідних місць у дослідженні атомного ядра і процесів радіоактивного випромінювання.

Нагороди

• Нобелівська премія з фізики, 1924
• Медаль Г'юза, Лондонське королівське товариство, 1934
• Медаль Румфорда, Лондонське королівське товариство, 1940
• Медаль Дуделя, Фізичне товариство Лондона, 1948

Посилання

• Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 22 червня 2012 у WebCite](англ.)