Макробіотика
Макробіотика або макробіотичне харчування[1] — нетрадиційна обмежена дієта, заснована на ідеях, запозичених з дзен-буддизму[2][3]. Дієта прагне збалансувати так звані елементи їнь та ян у їжі та посуді[2][4]. Основні принципи макробіотичної дієти — зменшити кількість продуктів тваринного походження, їсти місцеві продукти, вирощені в сезон, і споживати їжу в помірних кількостях[3].
Не існує якісних клінічних доказів того, що макробіотична дієта корисна для людей з раком або іншими захворюваннями, натомість вона може навіть бути шкідливою[5][3][6]. Ані Американське онкологічне товариство, ані Центр дослідження раку у Великій Британії не рекомендують дотримуватися цієї дієти[6][7]. Повідомлялося про випадки смерті від недоїдання під час суворого дотримання макробіотичної дієти[8][9].
Макробіотична дієта пов'язана з дзен-буддизмом й базується на ідеї збалансування їнь та ян. Дієта пропонує десять планів, дотримуючись яких, можна досягти нібито ідеального балансу їнь ян — 5:1[10]. Дієту популяризував Джордж Озава у 1930-х роках, а пізніше доопрацював його учень Мічіо Куші. Історик медицини Барбара Клоу пише, що, як і багато інших видів шарлатанства, макробіотика дотримується погляду на хворобу і лікування, який суперечить засадам доказової медицини.
Макробіотика віддає перевагу місцево вирощеним цільнозерновим злакам, бобовим, овочам, їстівним морським водоростям, ферментованим соєвим продуктам і фруктам[11]. Деякі прихильники макробіотики підкреслюють, що «їнь і ян» є відносними якостями, які можуть бути визначені тільки в порівнянні. Вважається, що вся їжа вбирає в себе обидві властивості, але одна з них домінує. «Ян-продукти» характеризуються як компактні, щільні, важкі й гарячі, тоді як «їнь-продукти» є більш експансивними, легкими, холодними й дифузними[12]:22–25. Однак ці терміни відносні — «ян» або «їнь характеристики» окремо взятих продуктів розглядаються лише у порівнянні з іншими харчовими продуктами[12]:44–49.
Коричневий рис та інші цільнозернові продукти, такі як ячмінь, пшоно, овес, кінва, спельта, жито і теф, прихильниками макробіотичної дієти вважаються продуктами, в яких їнь і ян найбільш близькі до балансу. Тому списки макробіотичних продуктів, які класифікують їжу як «їнь» або «ян», зазвичай порівнюють їх з цільнозерновими[12]:71–78.
Пасльонові овочі, зокрема помідори, перець, картопля і баклажани, а також шпинат, буряк і авокадо не рекомендуються або обмежено вживаються в макробіотичній кулінарії, оскільки вважаються «дуже їнь»[13]. Деякі макробіотичні практики також не рекомендують вживати пасльонові через алкалоїд соланін, який, як стверджують, впливає на баланс кальцію[14]. Деякі прихильники макробіотичної дієти вважають, що пасльонові овочі можуть спричиняти запалення й остеопороз[12].
Макробіотична дієта вважається нетрадиційною або модною дієтою[2][15]. Деякі загальні рекомендації для макробіотичної дієти наведені нижче:
- Цільнозернові злаки, особливо коричневий рис: 50—60 %[8].
- Овочі: 20—30 %.
- Квасоля та морські овочі: 5—10 %
За бажанням можна їсти невелику кількість білої риби та фруктів. Горіхи та насіння вживаються не часто, але дозволяються як рідкісні перекуси, якщо вони злегка підсмажені[8]. Напої включають трав'яні чаї, зернову каву та чай з обсмаженого ячменю[8].
Посуд для приготування їжі повинен бути виготовлений з певних матеріалів, таких як дерево або скло, в той час як деяких матеріалів, таких як пластик, мідь і антипригарні покриття, слід уникати. Не слід використовувати електричні духовки[2].
- ↑ Карпенко, П. О.; Притульська, Н. В.; Кравченко, М. Ф. (2019). Карпенко, П. О. (ред.). Оздоровче харчування (Навчальний посібник) (укр.). Київ: Київський національний торговельно-економічний університет. с. 51. ISBN 978-966-629-922-5.
- ↑ а б в г Bijlefeld, Marjolijn; Zoumbaris, Sharon K. (25 листопада 2014). Macrobiotics. Encyclopedia of Diet Fads: Understanding Science and Society (англ.). ABC-CLIO. ISBN 978-1-61069-760-6.
- ↑ а б в Lerman, Robert H. (2010-12). The Macrobiotic Diet in Chronic Disease. Nutrition in Clinical Practice (англ.). 25 (6): 621—626. doi:10.1177/0884533610385704. ISSN 0884-5336.
- ↑ Bender, D. A. (2014). A Dictionary of Food and Nutrition (англ.) (вид. четверте). Oxford University Press. doi:10.1093/acref/9780191752391.001.0001. ISBN 978-0-19-175239-1.
- ↑ Hübner, J.; Marienfeld, S.; Abbenhardt, C.; Ulrich, C.; Löser, C. (14 листопада 2012). Wie sinnvoll sind „Krebsdiäten“? [Наскільки корисні дієти від раку?]. DMW - Deutsche Medizinische Wochenschrift (нім.). 137 (47): 2417—2422. doi:10.1055/s-0032-1327276. ISSN 0012-0472.
- ↑ а б Macrobiotic diet and cancer. Cancer Research UK (англ.). Процитовано 22 лютого 2025.
- ↑ Russell J; Rovere A, ред. (2009). Macrobiotic Diet. American Cancer Society Complete Guide to Complementary and Alternative Cancer Therapies (вид. друге). American Cancer Society. с. 638–642. ISBN 9780944235713.
- ↑ а б в г Questionable methods of cancer management: 'nutritional' therapies. CA: A Cancer Journal for Clinicians (англ.). 43 (5): 309—319. 1 вересня 1993. doi:10.3322/canjclin.43.5.309. ISSN 0007-9235.
- ↑ Zen Macrobiotic Diets. JAMA: The Journal of the American Medical Association (англ.). 218 (3): 397. 18 жовтня 1971. doi:10.1001/jama.1971.03190160047009. ISSN 0098-7484.
- ↑ Roth RA, Wehrle KL (2016). Chapter 2: Planning a Healthy Diet. Nutrition & Diet Therapy (вид. 12th). Cengage Learning. с. 43. ISBN 978-1-305-94582-1.
The macrobiotic diet is a system of 10 diet plans, developed from Zen Buddhism
- ↑ Nyoiti, Sakurazawa; Ohsawa, Georges (1980). You are All Sanpaku (англ.). Citadel Press. ISBN 978-0-8065-0728-6.
- ↑ а б в г Porter, Jessica (2004). The Hip Chick's Guide to Macrobiotics: A Philosophy for Achieving a Radiant Mind and Fabulous Body. East Rutherford: Penguin Publishing Group. ISBN 978-1-58333-205-4.
- ↑ Kushi, Michio; Kushi, Aveline (1993). Macrobiotic Diet (англ.). Japan Publications. с. 119. ISBN 978-0870408786.
- ↑ Stanchich, L. (квітень/травень 2003). All About Nightshades. New Life Journal: Carolina Edition (англ.). 4 (5): 3, 17.
- ↑ Hanning, Rhona M.; Zlotkin, Stanley H. (1985-04). Unconventional Eating Practices and Their Health Implications. Pediatric Clinics of North America (англ.). 32 (2): 429—445. doi:10.1016/S0031-3955(16)34796-4.