Малага (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Малага»
Повна назва Málaga Club de Fútbol, S.A.D.
Прізвисько Los Albicelestes (біло-блакитні)
Los Blanquiazules (біло-сині)
Los Boquerones (анчоуси)
Засновано 25 травня 1948
Населений пункт Малага, Іспанія Іспанія
Стадіон Ла-Росаледа
Вміщує 30 044
Президент Катар Абдулла Аль-Тхані
Головний тренер Іспанія Серхіо Пеллісер
Ліга Прімера Федерасьйон
2022-23 Сегунда 20
Домашня
Виїзна
Запасна

«Ма́лага» (ісп. Málaga Club de Fútbol) — іспанський футбольний клуб із міста Малага, який виступає у Прімері Федерасьйон. Заснований 1948 року. Домашні матчі проводить на стадіоні «Ла-Росаледа», який вміщує 30 044 глядачі.

Історія[ред. | ред. код]

Початком сучасної «Малаги» можна вважати її попередника — «Клуб Депортіво Малага», резервною командою якого і був нинішній «Малага Клуб де Футбол». Клуб був заснований 25 травня 1948 року, коли «КД Малага» реформував дитячо-юнацьку команду «КД Томас» із метою створення на її базі своєї резервної команди. Вона отримала назву «Клуб Атлетіко Малагуеньйо».

Протягом сезону 1959—1960 обидві команди грали разом у третьому дивізіоні. За правилами змагань, «КА Малагуеньйо» мав понизитися у класі (одночасна участь основної і резервної команди в одному дивізіоні заборонені). Щоб уникнути цього, «Клуб Атлетіко Малагуеньйо» розірвав стосунки з «КД Малага» і зареєструвався як окремий незалежний клуб.

В 1992 році, коли «КД Малага» з фінансових причин припинив існування, «КА Малагуеньйо» продовжував виступати. У сезоні 1992—1993 команда грала в 9-й групі Терсери (4-й іспанський дивізіон). Успішно закінчивши чемпіонат, клуб здобув путівку до Сегунди Б. Однак наступного сезону клуб вибув і знаходився на межі розпаду через серйозні фінансові проблеми. На референдумі 19 грудня 1993 року члени клубу висловилися «за» зміну назви. Таким чином «КА Малагуеньйо» був перейменований на «Малага Клуб де Футбол», ставши офіційним правонаступником команди-засновника «Клуб Депортіво Малага».

В сезоні 1998—1999 «Малага» виграла турнір у Сегунді А і вперше за свою новітню історію вийшла до вищого дивізіону іспанського футболу.

У 2000-х роках клуб виростив талановиту молодь і поповнився сильними гравцями, а також представив сучасніший стадіон. І хоч «Малага» ніколи не посідала високих місць, вона досить успішно виступала під керівництвом популярного тренера Хоакіна Пейро.

Команда лише один раз брала участь у єврокубках, але здобула трофей — Кубок Інтертото, послідовно пройшовши «Гент», «Віллем II» і здолавши в «іспанському фіналі» «Вільярреал». Цей успіх дозволив клубові вийти до Кубка УЄФА.

У цьому турнірі андалусійці дійшли до чвертьфіналу, поступившись «Боавішті» у серії пенальті, але здолавши на турнірному шляху боснійський «Железнічар», польську «Аміку», англійський «Лідс Юнайтед» із загальним рахунком 2:1 завдяки дублю панамця Делі Вальдеса на Елланд Роуд, і афінський «AEK».

Після того, як пішов Пейро, почався поступовий спад. Провідні гравці, серед яких уругваєць Даріо Сільва, голландець Кікі Мусампа, Хуліо Делі Вальдес і відомий воротар Педро Контрерас, залишили клуб.

Команду очолив Хуанде Рамос і одразу видав найкращий результат «Малаги» в її історії — домашній розгром «Барселони» 5:1, з хет-триком орендованого у «Валенсії» Сальви. Хуанде Рамос наступного сезону пішов здобувати титули до «Севільї», а до Малаги приїхав Грегоріо Мансано.

Однак Мансано, прийнявши команду на високому для неї 10-му місці, не зміг зупинити її падіння, і в наступному сезоні «Малага» вибула в Сегунду, посівши останнє місце, та набравши всього 24 очки. В Сегунді падіння продовжилося, незважаючи на вдалий старт сезону. Два тури з шести останніх «Малага» перебувала в зоні вильоту, проте змогла врятуватися.

Наступний сезон (2007—2008) у Сегунді нічого гарного не обіцяв. Багато гравців продали, фанати турбувалися за долю команди. Проте, вигравши 8 з 11 стартових матчів, «Малага» претендувала на підвищення у класі, але настав спад форми і лідерство перехопила «Нумансія». Перед останнім туром «Малага» конкурувала за вихід до Прімери зі «Спортингом» з Хіхона і «Реал Сосьєдадом». Умови були непрості: «Малазі» необхідна була власна перемога і втрата очок одним із суперників. Малажани виграли 2:1, посіли друге місце і вийшли до Прімери разом з хіхонцями.

Єврокубки[ред. | ред. код]

Сезон Змагання Раунд Суперник Перший матч Другий матч Результат
2002 Кубок Інтертото Третій раунд Бельгія Гент 3–0 1–1 4–1
Півфінал Нідерланди Віллем II 2–1 0–1 3–1
Фінал Іспанія Вільярреал 0–1 1–1 2–1
2002–03 Кубок УЄФА Перший раунд Боснія і Герцеговина Желєзнічар 0–0 1–0 1–0
Другий раунд Польща Аміка 2–1 1–2 4–2
Третій раунд Англія Лідс Юнайтед 0–0 1–2 2–1
Четвертий раунд Греція АЕК 0–0 0–1 1–0
Чвертьфінал Португалія Боавішта 1–0 1–0 1–1 (пен.)
2012–13 Ліга чемпіонів УЄФА Раунд плей-оф Греція Панатінаїкос 2–0 0–0 2–0
Група C Росія Зеніт 3–0 2–2 1 місце
Бельгія Андерлехт 0–3 2–2
Італія Мілан 1–0 1–1
1/8 фіналу Португалія Порту 1–0 2–0 2–1
Чвертьфінал Німеччина Боруссія Д 0–0 2–3 2–3

Досягнення[ред. | ред. код]

Відомі гравці[ред. | ред. код]

Склад[ред. | ред. код]

Станом на 8 січня 2019 року

Поз. Нац. Гравець
1 ВР Іспанія Хуан Соріано (в оренді з «Севільї»)
2 ЗХ Венесуела Хосуа Мехіас (в оренді з «Леганесу»)
4 ЗХ Іспанія Давид Ломбан (капітан)
5 ЗХ Іспанія Хуанде
6 ПЗ Алжир Мехді Ласен
7 ПЗ Іспанія Хуан Карлос Перес Лопес
8 ПЗ Іспанія Адріан Гонсалес Моралес
9 НП Аргентина Густаво Бланко Лещук (в оренді з Шахтаря)
10 ПЗ Венесуела Хуан Пабло Аньйор
11 ПЗ Португалія Ренато Жоао Салейро Сантос
12 ЗХ Іспанія Мігель Анхель Гаррідо Ціфуентес
13 ВР Іспанія Андрес Пріето
14 ПЗ Марокко Бадр Буларуд
15 ЗХ Уругвай Федеріко Рікка Ростанол
17 ПЗ Іспанія Хав'єр Онтіверрос Парра
18 ЗХ Іспанія Давід Родрігес Ломбан
19 НП Іспанія Ектор Ернанес Морреро (в оренді з Атлетіко (Мадрид))
Поз. Нац. Гравець
20 ПЗ Чорногорія Сєад Хакшабанович (в оренді з Вест Гема)
21 ПЗ Сенегал Альфред Н'Діайє (в оренді з Вільяреала)
22 ПЗ Іспанія Даніель Пачеко
23 ЗХ Іспанія Мігель Торрес Гомес
24 НП Кот-д'Івуар Мамаду Коне (в оренді з Леганеса)
25 ВР Польща Павел Кішчек
28 ПЗ Іспанія Александро Мігель Мула Санчес
29 ЗХ Іспанія Іван Родрігес дель Позо
30 НП Шотландія Джек Харпер
31 ПЗ Марокко Хічам Буссефін
34 ПЗ Іспанія Іван Джейме Пакело
35 ПЗ Албанія Кейді Баре
36 ПЗ Іспанія Х'юго Клаудіо Валлєхо Авілес
ВР Туреччина Ченк Гьонен
ЗХ Венесуела Мікель Вільянуева

Посилання[ред. | ред. код]