Марина Ратнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марина Ратнер
Marina Ratner.jpeg
Народилася 30 жовтня 1938(1938-10-30)[1][2]
Москва, СРСР
Померла 7 липня 2017(2017-07-07)[1][2] (78 років)
Ель-Серріто, Контра-Коста, Каліфорнія, США
·інсульт
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність математик, викладачка університету
Alma mater механіко-математичний факультет МДУd
Сфера інтересів математика
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі) і Єврейський університет
Науковий керівник Синай Яків Григорович
Член Національна академія наук США[3] і Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

CMNS: Марина Ратнер на Вікісховищі

Марина Євсіївна Ратнер (30 жовтня 1938, Москва, РРФСР — 7 липня 2017, Ель-Серріто, Каліфорнія, США) — американський математик радянського походження, професор математики в Університеті Каліфорнії(Берклі), відома своїми працями з ергодичної теорії. Близько 1990 року вона довела кілька великих теорем, що відносяться до уніпотентних потоків на однорідних просторах, відомих як теореми Ратнер[en][4].

В 1987 році Ратнер отримала стипендію Ґуґґенгайма[5], була також нагороджена премією Островського[en] в 1993 році і обрана в Національну академію наук США в тому ж році. У 1994 році вона була нагороджена премією Джона Карти[en] Національної академії наук США[6].

Біографія[ред. | ред. код]

Марина Ратнер народилася в Москві в 1938 році в сім'ї вчених в області агрохімії і фізіології рослин Євсія Іделевіча Ратнера(1905—1978) і Кції Павлівни Марголіної(1905—1999)[7]. Розмовною мовою в родині був ідиш, а Кція Марголіна видала три збірки віршів на цій мові[8][9][10].

У 1956 році Марина поступила на механіко-математичний факультет Московського державного університету ім. Ломоносова, в 1961 році захистила диплом під керівництвом Андрія Колмогорова і Р. Л. Добрушина. Після цього вона викладала в створеній Колмогоровим фізико-математичній школі № 18 (нині СУНЦ МГУ); в цей час у неї народилася дочка. У 1965 році вона повернулася в МДУ, ставши аспірантом у Якова Синая. Під його керівництвом в 1969 році вона захистила кандидатську дисертацію «Геодезичний потік на унітарному розшарованому просторі до компактної поверхні негативної кривини». Після цього вона викладала в Московському державному технічному університеті ім. Баумана, але була звільнена після подачі документів на міграційну візу в Ізраїль.

Ратнер жила в Ізраїлі з 1971 по 1975 рік, викладала в Єврейському університеті в Єрусалимі, а також в школі при університеті. У 1975 році вона стала чинним асистентом-професором в Берклі, де працювала з 1982 року в ранзі професора.

У 1994 році Марина Ратнер виступила на пленарній лекції на Міжнародному конгресі математиків(ICM) в Цюріху (Взаємодія між теорією ергодики, групами Лі і теорією чисел).

Рідні[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Архів історії математики Мактьютор
  2. а б Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
  3. http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/64178.html
  4. Dave Witte Morris «Ratner's Theorems on Unipotent Flows»
  5. Marina Ratner. John Simon Guggenheim Foundation (en). gf.org. Процитовано 2019-04-14. 
  6. John J. Carty Award for the Advancement of Science. National Academy of Sciences. Архів оригіналу за 2010-12-29. Процитовано 25 February 2011. 
  7. Белла Кердман «Недописанная книга»
  8. Юдифь Ратнер «Обыкновенная история»
  9. Юлия Ратнер «Мои родители Евсей Ратнер и Кция Марголина-Ратнер»
  10. Кцие Ратнер-Марголин «Аф майнэ вейгн фун вандер» — На моих путях скитаний (אויף מײַנע װעגן פֿון װאַנדער, стихи и поэмы). Реховот: Цукунфт, 1995; «Напевы моего настроения» — Гезанген фун майн гемит (געזאַנגען פֿון מײַן געמיט, стихи и поэмы). Реховот, 1992; «Унтер блойе химлен» — Под голубыми небесами (אונטער בלויע הימלען, стихи и поэмы). Реховот, ?.
  11. Рахель Павловна Марголина и её переписка с Корнеем Ивановичем Чуковским. Составители Кция Марголина-Ратнер и Ципора Марголина-Шрагай. Иерусалим: Став, 1978.

Посилання[ред. | ред. код]