Обертання Землі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Наочна фото-ілюстрація процесу обертання Землі навколо своєї осі.

Оберта́ння Землі́ — процес переміщення точок «земної кулі» (геоїда) в просторі. Можна виділити два основні обертальні процеси: обертання навколо Сонця (якщо знехтувати розміром планети порівняно з відстанню до зірки та розглядати Землю як матеріальну точку) та обертання навколо своєї осі.

Обертання Землі навколо Сонця[ред.ред. код]

Heliocentric orbit.jpg

Траєкторія руху[ред.ред. код]

Земля рухається навколо зорі по еліптичній траєкторії в тому самому напрямку, в якому Земля обертається навколо власної осі, із середньою швидкістю 29,783 км/с[1] на середній відстані 149,6 млн км.[2] Афелій — 152 098 232 км[3], перигелій — 147 098 290 км.[3]. Ексцентриситет орбіти становить 0,01671123, тобто вона досить близька до кола.

Період обертання[ред.ред. код]

Період, протягом якого планета робить оберт навколо зорі, називають сидеричним періодом обертання, або планетарним роком. Тривалість року дуже залежить від відстані планети до зорі, адже якщо планета перебуває далеко , то вона рухатиметься повільніше (оскільки на неї слабше впливатиме гравітація зорі), і, окрім того, вона має здолати довший шлях. Період обертання Землі навколо Сонця становить 365 діб 5 годин 48 хвилин 46 секунд.

Значення руху навколо Сонця[ред.ред. код]

Оскільки траєкторія руху Землі навколо Сонця не є ідеальним колом, кількість сонячної енергії, яка досягає планети, протягом планетарного року не є сталою. Однак ці відмінності не дуже суттєві. Основною причиною надходження різної кількості сонячної енергії на окремих ділянках Землю протягом року є куляста форма планети та нахил осі обертання Землі до площини орбіти, коли земля «підставляє» Сонцю то Північну півкулю (червень-серпень), то Південну (грудень-лютий). Це явище призводить до формування кліматичних поясів, виникнення широтної зональності і зміни пір року на Землі.

Обертання навколо своєї осі[ред.ред. код]

Обертання Землі навколо своєї осі

Вісь обертання[ред.ред. код]

Нахил Земної осі — приблизно 23°

Вісь обертання — уявна вісь, яка проходить через два полюси геоїда. Земна вісь має нахил приблизно 66,5° до площини екліптики. Саме тому кількість сонячної енергії, одержуваної тією чи іншою півкулею, змінюється протягом року. Час, коли одна з півкуль найбільше обернена до Сонця, називається літнім сонцестоянням. В іншій півкулі в цей час — зимове сонцестояння. Внаслідок такого розташування осі обертання Землі півкулі отримують різну кількість світла і тепла протягом року, що слугує причиною сезонних змін погодних умов на планеті.

Важливим фактом є те, що земна вісь обертання нестабільна (прецесія, нутація), це явище може бути викликане великими підземними або надземними викидами енергії.

Період обертання навколо осі[ред.ред. код]

Доба — це час, за який кожна точка земної поверхні (окрім полюсів) здійснює повний оберт навколо земної осі. Її тривалість — 24 год (тривалість зоряної доби 23 год 56 хв 4,100 с). Кутова швидкість обертання кожної точки Землі є однаковою (15° за 1 год), лінійна ж швидкість обертання залежить від географічної широти точки. На тій самій географічній широті лінійна швидкість однакова, з віддаленням від екватора швидкість зменшується (оскільки відстань від точки до осі обертання максимальна на екваторі і зменшується з віддаленням від нього). Обертання Землі навколо осі спричиняє зміну дня і ночі, а відповідно і кількості сонячної енергії, яка потрапляє на поверхню Землі протягом доби, що спричиняє добові зміни температури. Зміна надходження сонячного світла є також одним з основних чинників формування біоритмів живих істот.

Геофізичні явища, зумовлені обертанням Землі навколо осі[ред.ред. код]

Обертання Землі навколо своєї осі призводить до виникнення сили Коріоліса. Ця сила спричиняє ряд геоефектів, а саме:

  1. Відхилення падаючих тіл на схід (в першому наближенні)[4];
  2. У північній півкулі сила Коріоліса направлена вправо від руху, тому праві береги річок в північній півкулі крутіші — їх підмиває вода під дією цієї сили. У південній півкулі все відбувається навпаки[5] (див. закон Бера);
  3. Спричиняє обертання циклонів та антициклонів[6].

Силу Коріоліса, викликану добовим обертанням Землі, можна виявити спостерігаючи за рухом маятника Фуко[7].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Solar System Exploration: Earth: Facts & Figures. NASA. (англ.)
  2. David R. Williams. (2013-07-01). Earth Fact Sheet (en). NASA. Архів оригіналу за 2013-05-10. Процитовано 2014-04-28. (англ.)
  3. а б Дані про Землю на сайті Sun.org(англ.)
  4. Кориолиса сила / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  5. Краткая географическая энциклопедия. Закон Бэра(рос.)
  6. Сурдин В. . Ванна и закон Бэра. — Квант, 2003. — № 3. — С. 13.(рос.)
  7. Сила Кориолиса(рос.)