Мезотеліома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мезотеліома
Спеціальність онкологія і пульмонологія
Симптоми хрип[d][1], задишка, біль за грудиною, плевральний випітd, схуднення і dry coughd
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 XH0XV0
МКХ-О 9050/3
OMIM 156240
DiseasesDB 8074
MeSH D008654
CMNS: Mesothelioma у Вікісховищі

Злоякісна мезотеліома — злоякісна пухлина, яка виникає при злоякісній трансформації мезотеліальних клітин грудної та черевної порожнин, перикарду, серозної оболонки яєчка. Серед усіх первинних випадків злоякісної мезотеліоми пухлина плеври становить 88,8 % від усіх випадків, очеревини — 9,6 %, перикарду — 0,7 % Уперше мезотеліому описав у 1767 році Ж. Льєто.[2] Більш ніж 80 % випадків злоякісної мезотеліоми спричинені контактом з азбестом.[3]

Епідеміологія[ред. | ред. код]

За оцінками дослідників, незважаючи на те, що рівень поширеності мезотеліоми зростає, вона залишається рідкісною пухлиною. Рівень захворюваності на рік у різних країнах варіює від найнижчого рівня менш ніж 1 на мільйон жителів у Тунісі та Марокко до найвищого показника 30 випадків на мільйон жителів у Великій Британії, Австралії та Бельгії.[4] В Україні у 2001—2011 роках було зареєстровано 2645 випадків мезотеліоми із середньорічним рівнем захворюваності населення у чоловіків 0,60, а жінок жінки — 0,31 на 100 тисяч усього населення на рік, що було нижчим, ніж середньосвітовий показник[5], який складав від 7 до 40 на мільйон населення в промислово розвинутих країнах[6], а у всьому світі оцінювався в 1-6 на мільйон населення.[7] У всьму світі мезотеліома частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок; пік захворюваності припадає на вік після 50 років; у дітей мезотеліома зустрічається вкрай рідко, лише 2 % від усіх злоякісних пухлин дитячого віку.[2]

Етіологія[ред. | ред. код]

Основним етіологічним чинником розвитку мезотеліоми є контакт з азбестом, більш ніж 80 % випадків злоякісної мезотеліоми спричинені контактом з азбестом.[3] За оцінками, навіть родичі осіб, які працюють з азбестом, мають вищий ризик захворіти мезотеліомою через контакт із азбестом на шкірі та волоссі особи, яка працює з цією речовиною.[8][9]

Класифікація[ред. | ред. код]

Мезотеліому класифікують за локалізацією, за якю мезотеліома поділяється на мезотеліому плеври, мезотеліому очеревини, мезотеліому перикарду та мезотеліому яєчка. За гістологічною класифікацією мезотеліому поділяють на епітеліальну, саркомоподібну, десмопластичну, біфазну (яка має поєднання ознак епітеліальної та саркомоподібної форм пухлини) і локалізовану (або вузлову); а також дуже рідкісні гістологічні форми пухлини — доброякісну диференційовану папілярну мезотеліому й аденоматозну мезотеліому. За ступенем злоякісності мезотеліому поділяють на високо-, помірно- і низькодиференційовану форми пухлини.[2]

Клінічна симптоматика[ред. | ред. код]

Найчастішими симптомами мезотеліоми є больовий синдром, похудіння, при мезотеліомі плеври спостерігається також задишка, ексудативний плеврит, гарячка, біль у грудній клітці.[10][2] При мезотеліомі черевної порожнини часто спостерігається асцит, спостерігаються також втрата ваги, гарячка, зниження апетиту, нудота, запор.[11][2] При мезотеліомі перикарду спостерігаються ознаки перикардиту, серцевої недостатності, тампонади серця, біль у грудній клітці.[12] При мезотеліомі яєчка спостерігається набряк ділянки яєчка. Злоякісна мезотеліома може метастазувати в лімфатичні вузли, печінку, головний мозок.[2]

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Діагностика[ред. | ред. код]

Для діагностики мезотеліоми плеври первинною діагностичною процедурою є рентгенографія грудної клітки, для уточнення діагнозу проводиться також комп'ютерна томографія грудної клітки, цитологічне дослідження плеврального ексудату або біоптату плеври, за необхідності проводяться магнітно-резонансна томографія або позитрон-емісійна томографія. Для діагностики мезотеліоми очеревини переважно застосовуються комп'ютерна томографія, а також діагностична лапароскопія з гістологічним дослідженням тканин біоптату, для діагностики пухлини може також застосовуватися магнітно-резонансна томографія.

Лікування[ред. | ред. код]

Лікування хворих мезотеліомою є комплексним, і включає в себе хімієтерапію, променеву терапію та оперативне лікування. Основним способом лікування є оперативне лікування, вид операції залежить від локалізації пухлини, її розмірів, наявності метастазів. Променева терапія може застосовуватись як доповнення до оперативного лікування, так і у випадках протипоказів до оперативного лікування. З хімієтерапевтичних препаратів при мезотеліомі найчастіше застосовують доксорубіцин, епірубіцин, препарати платини (цисплатин, карбоплатин), та антиметаболіти (метотрексат, гемцитабін, пеметрексед). Проте. незважаючи на застосування сучасних методів діагностики та лікування, прогноз у більшості випадків мезотеліоми залишається негативним у зв'язку із пізньою діагностикою захворювання, саркоматозного типу пухлини, наявності метастатичного ураження лімфатичних вузлів.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.asbestos.com/mesothelioma/symptoms.php
  2. ↑ а б в г д е ж Злоякісна епітеліоїдна мезотеліома у дітей: клінічний випадок
  3. ↑ а б Robinson BM (листопада 2012). Malignant pleural mesothelioma: an epidemiological perspective. Annals of Cardiothoracic Surgery. 1 (4): 491—496. doi:10.3978/j.issn.2225-319X.2012.11.04. PMC 3741803. PMID 23977542. (англ.)
  4. ↑ Bianchi C, Bianchi T (червень 2007). Malignant mesothelioma: global incidence and relationship with asbestos. Industrial Health. 45 (3): 379—387. doi:10.2486/indhealth.45.379. PMID 17634686. (англ.)
  5. ↑ Епідеміологія злоякісної мезотеліоми в Україні (2001—2011 рр.)
  6. ↑ Robinson BW, Lake RA (жовтень 2005). Advances in malignant mesothelioma. The New England Journal of Medicine. 353 (15): 1591—1603. doi:10.1056/NEJMra050152. PMID 16221782. (англ.)
  7. ↑ Panou V, Vyberg M, Weinreich UM, Meristoudis C, Falkmer UG, Røe OD (червень 2015). The established and future biomarkers of malignant pleural mesothelioma. Cancer Treatment Reviews. 41 (6): 486—495. doi:10.1016/j.ctrv.2015.05.001. PMID 25979846. (англ.)
  8. ↑ Protecting Workers' Families: A Research Agenda of the Workers' Family Protection Task Force. National Institute for Occupational Safety and Health. DHHS (NIOSH). травень 2002. Архів оригіналу за 19 червня 2017. (англ.)
  9. ↑ Peipins LA, Lewin M, Campolucci S, Lybarger JA, Miller A, Middleton D, Weis C, Spence M, Black B, Kapil V (листопад 2003). Radiographic abnormalities and exposure to asbestos-contaminated vermiculite in the community of Libby, Montana, USA. Environmental Health Perspectives. 111 (14): 1753—1759. doi:10.1289/ehp.6346. PMC 1241719. PMID 14594627. (англ.)
  10. ↑ Barreiro TJ, Katzman PJ (грудень 2006). Malignant mesothelioma: a case presentation and review. The Journal of the American Osteopathic Association. 106 (12): 699—704. PMID 17242414. (англ.)
  11. ↑ Raza A, Huang WC, Takabe K (вересень 2014). Advances in the management of peritoneal mesothelioma. World Journal of Gastroenterology. 20 (33): 11700—11712. doi:10.3748/wjg.v20.i33.11700. PMC 4155360. PMID 25206274.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  12. ↑ Sardar MR, Kuntz C, Patel T, Saeed W, Gnall E, Imaizumi S, Lande L (2012). Primary pericardial mesothelioma unique case and literature review. Texas Heart Institute Journal. 39 (2): 261—264. PMC 3384041. PMID 22740748. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мезотеліома&oldid=42359087