Меріон Зіммер Бредлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Меріон Зіммер Бредлі або Меріон Елеонора Зіммер Бредлі (англ. Marion Eleanor Zimmer Bradley, 3 червня 1930 - 25 вересня 1999) — американська письменниця у жанрах наукова фантастика і фентезі, відома як автор циклів «Тумани Авалона» і «Дарковер», часто з феміністською спрямованістю. Її брат, Пол Едвін Зіммер (16 жовтня 1943 - 18 жовтня 1997) також писав наукову фантастику та фентезі. Пізніше сімейну письменницьку традицію перейняв Девід Роберт Бредлі - перша дитина Меріон.

Біографія[ред.ред. код]

Меріон Зіммер Бредлі народилась на фермі, в Олбані, штат Нью-Йорк, під час Великої депресії. Почала писати в 1949 році й продала свою першу розповідь в журнал Vortex в 1952. Вона була дружиною Роберта Олдена Бредлі з 26 жовтня 1949 року і до їхнього розлучення 19 травня 1964. У них народився син - Девід Роберт Бредлі (1950-2008). В 1950-х роках письменниця займалася культурною агітацією лесбійської групи «Дочки Білітіс».

Після розлучення Бредлі 3 червня 1964 року одружилася з нумізматом Волтером Х. Бріном. У них народилась дочка, Мойра Стерн, яка стала професійною арфісткою та співачкою, і син, Патрік Брін.

У 1965 році Бредлі закінчила університет Хардін-Сіммонс в Абіліні, штат Техас, зі ступенем бакалавра мистецтва. Після цього вона переїхала до Берклі, штат Каліфорнія, щоб продовжити аспірантуру в Університеті Каліфорнії, Берклі, з 1965 по 1967 рік. У 1966 році вона заснувала «Товариство творчого анахронізму» і брала участь у становленні декількох місцевих груп, у тому числі в Нью-Йорку, після свого переїзду на Стейтен-Айленд.

Бредлі і Брін розійшлися у 1979 році, проте залишалися одруженими й продовжували ділові стосунки (жили на одній вулиці більш ніж десятиліття). Вони офіційно розлучилися 9 травня 1990 року, коли Бріна заарештовали за звинуваченням у розбещенні малолітніх. Меріон знала про сексуальні інтереси Бріна і його більш ранню сексуальну наругу над 14-річним хлопчиком.

Релігійність[ред.ред. код]

Бредлі була хрещена у віці сімнадцяти років, 5 липня 1947 року, в Церковному Соборі Христа (єпископальний) у Хартфорді, штат Коннектикут. У 1980-х років Бредлі була неоязичником, але в 1990-х вона повернулася до єпископальної церкви, говорячи про це в інтерв'ю: «Я регулярно відвідую єпископальну церкву... Та язичницька річ... Я відчуваю, що залишила її в минулому. Я б хотіла, щоб люди вивчили можливості (...мій досвід...)».

Смерть[ред.ред. код]

Від погіршення здоров'я, протягом багатьох років, Бредлі померла в «Медичному Центрі Альта Бейтс» в Берклі, 25 вересня 1999 року, від серцевого нападу через чотири дні виснажливих страждань. Через два місяці її попіл розвіяли на Гластонберійскому пагорбі в графстві Сомерсет, Англія, який вважається місцем де стояли ворота в Авалон.

Літературна кар'єра[ред.ред. код]

Першою помітною роботою, опублікованою Бредлі, було оповідання «Соколи Нарабедла» у травні 1957 року в журналі «Інші світи». Бредлі згадувала, що, коли вона була дитиною, то любила читати пригодницькі фентезі таких авторів як Генрі Каттнер, Едмонд Гамільтон та Лі Бракетт, особливо, коли вони писали про «відблиск сонця в світах, яких ніколи не було і ніколи не буде». Ці письменники сильно вплинули як на її перший роман, так і на більшу частину її подальшої роботи.

На початку своєї кар'єри, пишучи як Морган Ів, Міріам Гарднер, Джон Декстер і Лі Чепмен, Меріон Зіммер Бредлі випустила кілька робіт за межами спекулятивного жанру фантастики, в тому числі романи для геїв і лесбійок. Наприклад, книга «Я - лесбійка» була опублікована в 1962 році. Хоча, за сьогоднішніми мірками, ці твори можуть розглядатися як порнографічні - вони були видані під псевдонімом і довгий час Меріон не розкривала своє авторство.

Видання її роману 1958 року «Рятівники планети» розпочав низку творів про планету Дарковер, що стала початком популярної серії в якій працювала як Бредлі так і інші автори. Світ Дарковера можна розглядати або як фентезі з елементами наукової фантастики, чи як наукову фантастику з елементами фентезі обертонів, - Дарковер втратив статус земної колонії, коли психічні здібності мешканців розвилися до незвичайного ступіня. Бредлі написала багато "дарковерських" романів сама, але в останні роки співпрацювала з іншими авторами, а її літературні співробітники продовжують серію і після її смерті.

Бредлі брала активну участь у роботі фентезійних та науково-фантастичних фендомів, розвитку співпраці між професійними авторами і видавцями, і зробила кілька важливих внесків в цю субкультуру. У 1966 році Бредлі стала одним із засновників «Товариства творчого анахронізму», і їй приписують карбування назви цієї групи. У 1970-х роках, як частина сучасної хвилі ентузіастів-шанувальників вигаданого світу Дж. Р. Р. Толкіна про Середзем'я, вона написала два короткі фанфік оповідання про Арвен і опублікувала їх у форматі chapbook (невелика дешева книжка в обкладинці); одна з них, «Перлина Арвен», також з'явилася в її професійній антології «Меріон Зіммер Бредлі. Найкраще» (1985), хоча й була виключена з наступних перевидань.

Протягом багатьох років Бредлі активно заохочувала фанатів фантастичного світу Дарковера та передруковувала деякі з них у комерційних антологіях, продовжувала заохочувати уяву неопублікованих авторів, але все це закінчилося після суперечки Бредлі з фанатом неопублікованого роману світу Дарковера через те, що була велика схожість з деякими іншими фан-історіями. У результаті, роман залишився неопублікованим, і Бредлі зажадала припинення всіх дарковерських фан-відгалужень.

Бредлі була також редактором тривалої серійної антології «Меч і чаклунка», що об'єднувала історичну фентезі з оригінальними та нетрадиційними героїнями молодих майбутніх авторів. Хоча вона особливо заохочувала молодих письменниць, Меріон не була проти чоловіків у своїй антології. Наприклад, Мерседес Лакі була однією з багатьох авторів, які вперше з'явилися в антології Бредлі. Вона також підтримувала велику громаду письменників в своєму будинку в Берклі. Пані Бредлі була редактором остаточного рукопису «Меч і чаклунка» за тиждень до власної смерті.

Ймовірно, її найвідомішою творчою працею є «Тумани Авалона». Переказ легенди Камелоту з точки зору Моргани і Гвіневер виріс у цикл книг, як і серія «Дарковер». Пізніше романи писалися іншими авторами і продовжували з'являтися після смерті Бредлі.

У 2000 році вона була посмертно удостоєна премії World Fantasy за життєві досягнення.

Бібліографія[ред.ред. код]

Романи[ред.ред. код]

  • Соколи Нарабедла (1957)
  • Двері крізь космос (1961)
  • Сім з зірки (1961)
  • Кольори космосу (1963)
  • Замок Терор (1965)
  • Сувенір Монік (1967)
  • Дочка «Синя Борода» (1968)
  • Латунний дракон (1970)
  • Кроки майстра - Шосте почуття # 2 (1973) (на основі телесеріалу «Шосте почуття», створеній Ентоні Лоуренсом)
  • Перлина Арвен (1974) (повість)
  • Прощання Арвен (1974) (повість)
  • Може Еллен врятуватися? ([1975]) (телевізійна адаптація по Емметт Робертс)
  • Нескінченна подорож (1975)
  • Барабани Тьми (1976)
  • Руїни Ізіди (1978)
  • Пастка (1979)
  • Нескінченний Всесвіт (1979) (переписана в «Нескінченну подорож»)
  • Будинок між світів (1980)
  • Огляд корабля (1980)
  • Кольори космосу (1983) (видання без скорочень)
  • Нічна дочка (1985)
  • Жінка-воїн (1987)
  • Чорний Трілліум (1990) (з Джуліан Мей і Андре Нортон)
  • Леді Трілліум (1995)
  • Подяка королів (1997) (з Елізабет Уотерс)

Збірки оповідань[ред.ред. код]

  • Темний порушник та інші оповідання (1964)
  • Меріон Зіммер Бредлі. Найкраще (1985)
  • Джеймі і інші оповідання (1988)
  • Меріон Зіммер Бредлі. Дарковер (Дарковер колекція) (1993)

Серії[ред.ред. код]

  • Серія Атлантів
    • Веб Світу (1983)
    • Веб Тьми (1983)
    • Падіння Атлантиди (1987) (повне зібрання творів Веб Світу і Веб Темряви)
  • Серія Авалона
    • Тумани Авалона (1979)
      • Господиня чарівниця (аудіокнига, видання «Тумани Авалона», частина 1) (1994)
      • Вища королева (аудіокнига, видання «Тумани Авалона», частина 2) (1994)
      • Король Олень (аудіокнига, видання «Тумани Авалона», частина 3) (1994)
      • В'язень Оку (аудіокнига, видання «Тумани Авалона», частина 4) (1994)
    • Лісовий будинок (1993) (з Діаною Л. Пакстон) (також відомий як «Ліси Авалона»)
    • Леді Авалона (1997) (з Діаною Л. Пакстон)
    • Жриця Авалона (2000) (з Діаною Л. Пакстон)
    • Предки Авалона (2004) (написаний Діана Л. Пакстон)
    • Ворони Авалона (2007) (написаний Діана Л. Пакстон)
    • Меч Авалона (2009) (написаний Діана Л. Пакстон)
  • Серія Коліна Макларена
    • Відьма-Хілл (1972)
    • Спадкоємець (1984)

Псевдоніми[ред.ред. код]

  • Міріам Гарднер
  • Морган Айвз
  • Джон Декстер
  • Ельфріда Рівез (також Елфрайда Рівез)
  • Валері Грейвс

Посилання[ред.ред. код]