Ксифос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ксифос з піхвами. Сучасна реконструкція
Ксифос у руці Актеона, атакованого собаками. Червонофігурний «кубок Нестора», 390—380 р. до н. е.

Кси́фос (грец. ξίφος) — давньогрецька холодна зброя, короткий двосічний прямий меч. Аналогічний римському гладіусу та персько-скіфському акінаку.

Етимологія[ред. | ред. код]

Слово ξίφος засвідчене в мікенському лінійному письмі як qi-si-pe-e. Походження його неясне, висували версію про спорідненість з араб. saifun та єгип. sēfet, яка, однак, не пояснює наявність лабіовелярного «kʷ»[1]. Інша версія пов'язує ξίφος з осет. æхсирф («серп»)[2], разом з яким виводиться з гіпотетичного пра-і.е. *kwsibhro-.

Від ξίφος походить і анатомічний термін processus xiphoideus («відросток у формі ксифоса») — латинська назва мечоподібного відростка груднини.

Історія[ред. | ред. код]

Ксифос має завдячувати своєю появою егейській цивілізації, точніше, прикінцевому періоду Мікенської доби давньогрецької історії. Він є одним із перших видів зброї, зробленої із заліза у середині 1 тис. до н. е. (часи латенської культури), хоча його ранні екземпляри виготовляли з бронзи. Ксифосів Залізної Доби дійшло до наших часів вкрай мало, це пов'язують з поганою корозійною стійкістю заліза порівняно з бронзою.

Опис[ред. | ред. код]

Давньогрецькі мечі. Знизу — ксифос

Особливою рисою ксифоса була характерна форма клинка, схожа на витягнутий лист. Меч мав двосічну заточку, а також часто — центральне ребро. Він був призначений як для колючих, так і для ріжучих ударів. Довжина меча не перевищувала 80 см. В ІХ ст. до н. е. з'явились залізні ксифоси, їх клинок став трохи ширшим, а довжина сягала близько 60 см. Хвостовик і клинок кували разом, гарду майстри виготовляли окремо та кріпили до хвостовика. Вона мала хрестоподібну форму і частіше була виготовлена з бронзи. Руків'я могли бути виготовлені з різноманітних матеріалів — дерева, кості, траплялися й литі бронзові, хоча й нечасто. Навершя робили з тих же матеріалів, що й руків'я, а разом з ними вбирали узорами або вставками.

Ліворуч — ксифос

Піхви для ксифоса виготовляли за його формою з двох дерев'яних частин, які обтягали шкірою і прикрашали накладками з міді та срібла. Носили ксифос на перев'язі під пахвою: це було пов'язане з особливостями шикування військ — щільними лавами.

Використання[ред. | ред. код]

Ксифос використовували важкоозброєні давньогрецькі піхотинці-гопліти, для яких він був запасною зброєю на випадок поломки списа-дорі або у контактному бою. Невеличкі розміри цього меча давали змогу легко завдавати колючих ударів і при цьому не відкривати себе для ударів противника. Спартанські воїни застосовували короткий варіант ксифоса, більше схожий на кинджал.

Ксифос був ідеальною зброєю для піхоти при фаланговому шикуванні, у тісному контакті з противником: ним можна було управлятися навіть при мінімумі вільного простору, де довгий клинок був незручним. Навіть коли грецька кіннота перейшла на зручніші для вершника криві копіси та махайри, піші воїни, як і раніше, надавали перевагу ксифосам.

Див. також[ред. | ред. код]

  • Меч Залізної Доби — прямий вузький меч, який використовували різні народи, у тому числі й давні греки.
  • Махайра — кривий давньогрецький меч.
  • Копіс — кривий давньогрецький меч, який деякі вважають продовженням давньоєгипетського хопеша.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Frisk, Griechisches Etymologisches Woerterbuch. 
  2. Čop KZ 74, p. 231 f. 

Джерело[ред. | ред. код]