Гринько Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Микола Гринько)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гринько Микола Григорович
Фотопортрет Миколи Гринька роботи Степана Назаренка.
Фотопортрет Миколи Гринька роботи Степана Назаренка.
Народився 22 травня 1920(1920-05-22)
Херсон
Помер 10 квітня 1989(1989-04-10) (68 років)
Київ, СРСР
  • лейкоз
  • Поховання
    Національність українець
    Громадянство СРСР СРСР
    Діяльність актор
    Роки діяльності 194619881988
    Дружина Айше Чулак-огли
    IMDb ID 0342458
    Нагороди та премії
    Заслужений артист УРСР| Народний артист УРСР Орден Вітчизняної війни II ступеня
    Медаль «За бойові заслуги»
    Пам'ятник на могилі Миколи Гринька

    Мико́ла Григо́рович Гринько́ (22 травня 1920, Херсон — 10 квітня 1989, Київ, УРСР, СРСР) — радянський український кіноактор. Заслужений артист УРСР (1969). Народний артист УРСР (1973).

    Біографія[ред. | ред. код]

    Народився в сім'ї акторів. Батьки Миколи грали в Первомайському робітничо-селянському пересувному театрі (батько Григорій І. Гринько, мати Лілія Казимирівна Броневська, заслужена артистка УРСР). Юнак теж мріяв стати актором, але його плани зруйнувала війна — Миколу призвано на фронт.

    На фронті він служив стрільцем-радистом авіаполку, був комсоргом полку, пізніше — гвардії старшиною. У своїй частині створив ансамбль самодіяльності, який гастролював як фронтова бригада. За активну участь у художній самодіяльності та комсомольську роботу нагороджено медаллю «За бойові заслуги».

    Після війни став помічником режисера, а з 1946 року — провідним актором драматичних театрів Запоріжжя та Ужгорода.

    З 1955 — актор та художній керівник Київського естрадного оркестру «Дніпро».

    З 1963 — актор кіностудії ім. Довженка.

    Дебютував у кіно 1951 року в ролі Бунтаря у фільмі Ігоря Савченка «Тарас Шевченко».

    Наступні десять років майже не знімався. Першою по-справжньому серйозною роботою стала роль солдата-американця у фільмі О. Алова та В. Наумова «Мир тому, хто входить» 1961 року. Режисери навіть отримали ящик коньяку, вигравши парі в американської делегації, доводячи, що грав солдата не американець, а українець. Картина отримала спеціальну нагороду журі на Венеційському кінофестивалі, а Гриньку присудили особливий приз «За рекламу автомобілів фірми „Студебеккер“» — власне автомобіль цієї фірми.

    З 1961 року Микола Гринько повністю «перемикається» на кіно. Але на «рідній» кіностудії ім. Довженка його не вважали за «свого» актора, знімали дуже мало, не запропонували жодної головної ролі. Його сценарій до «Украденого щастя» Івана Франка пролежав у студійних кабінетах 6 років і його покладено «на полицю».

    Дуже несподіваною роботою Миколи Григоровича стала роль А. П. Чехова у фільмі Сергія Юткевича «Сюжет для невеличкого оповідання» (1969), про історію створення п'єси «Чайка» та її провал на сцені Александринського театру. З ним довго віталися на Мосфільмі: «Здорові були, Антоне Павловичу», а у Франції під час прем'єри фільму, Чехов-Гринько мав неймовірний успіх, нарівні з Мариною Владі, яка була його партнеркою в фільмі.

    Особливо помітні Гринькові роботи у фільмах Андрія Тарковського. Тарковський уперше побачив Гринька в картині «Мир тому, хто входить», довго розшукував його і з того часу називав своїм талісманом. У Тарковського Гринько дебютував у фільмі «Іванове дитинство» 1962 року. Ця картина здобула найвищу нагороду Венеційського кінофестивалю — «Золотого лева». Потім були «Андрій Рубльов» (1966), «Солярис» (1972), «Дзеркало» (1974), і одна з найкращих робіт Гринька — роль Професора у «Сталкері» (1979). В оскароносному фільмі Райнера Вернера Фасбіндера «Третє покоління» головний герой описує свою улюблену сцену з «Соляриса» Андрія Тарковського. Це сцена з Гриньком, де його фігуру та роль подано хоч і дуже лаконічно, двома словами, але вичерпно… Можна оцінити такий віраж: герой фільму німецького класика розповідає про образ, який створив у фільмі наш земляк! Це образ Шляхетного Батька, що живе в самісінькій підсвідомості світового мистецтва.

    У 1970-х режисери відкрили нову грань таланту актора: величезне почуття гумору, потяг до імпровізацій та відмінну пластику. Особливо ці якості помітні в дитячих фільмах, де він чудово рухався і співав. Багато поколінь знають і люблять його як тата Карла з фільму-казки Л.Нечаєва «Пригоди Буратіно» (на цю роль його не хотіли брати через високий зріст, але Нечаєв за його встояв). Були ще й «Автомобіль, скрипка і собака Ляпка», «Пригоди Електроніка».

    Була в Гринька заповітна мрія: зіграти Дон Кіхота. На жаль, запрошення від Резо Чхеїдзе надійшло тоді, коли Гринько віком та станом здоров'я вже не міг узятися за роль. Гринько розумів, що навіть на проби режисер покликав його лише знаючи про заповітну мрію актора. Чхеїдзе дав можливість Гринькові побути три дні Дон-Кіхотом на знімальному майданчику — і три дні захоплені глядачі на грузинській кіностудії аплодували Миколі Григоровичу. Чхеїдзе зберіг відзняті проби.

    Дон Кіхота він все ж зіграв — коротенький, на хвилинку епізод у фільмі «Пригоди у місті, якого немає»

    Микола Гринько помер 10 квітня 1989 від лейкозу. Його дружина Айше Чулак-огли продала всі цінності, які в неї були, щоб встановити йому надгробний пам'ятник на Байковому кладовищі. Залишила тільки дві обручки: подарунок чоловіка та подарунок батька.

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Фільми, у яких знімався
    фільм рік роль
    Тарас Шевченко 1951 кріпак-бунтар
    Є такий хлопець 1956 Сарафимов
    Павло Корчагін 1956
    Мир тому, що входить 1961 американський солдат
    Веселі історії 1962 дядько Боря
    Іванове дитинство 1962 Грязнов
    Велика дорога 1962
    Стежки-дорожки 1963 Міліціонер
    Тіні забутих предків 1964 ватаг вівчарів
    Кепський анекдот 1965
    Ми — російський народ 1965 Чортомлик
    Загибель ескадри 1965
    Формула райдуги 1966
    Київські фрески 1966
    Авдотья Павлівна 1966
    Андрій Рубльов 1966 Даниїл Чорний
    Війна і мир 1967
    Тиха Одеса 1967
    Один шанс із тисячі 1968
    Тільки три ночі 1969
    Я, Франциск Скорина 1969 Рейхенберг
    Золоті ворота 1969
    Сюжет для невеличкого оповідання 1969 Чехов
    Небезпечні гастролі 1969
    Один із нас 1970 Келлер
    Чорне сонце 1970
    Море у полум'ї 1971
    Рудобельська республіка 1971
    Нічний мотоцикліст 1972
    Соляріс 1972 Батько
    Ринг 1973
    Уходини 1973
    Весняні перевертні 1974
    Міста і роки 1974
    Дзеркало 1974
    Кожного вечора після роботи 1974
    Ні пуха, ні пера! 1974
    Під кам'яним небом 1974 Старостин
    Пригоди в місті, якого немає 1974 Дон Кіхот
    Романс про закоханих 1974
    Не болить голова у дятла 1975
    Пригоди Буратіно 1975 тато Карло
    Полковник у відставці 1975 Корній Корнійович Полунін
    Зникла експедиція 1975
    У самого Чорного моря 1975
    Дума про Ковпака 1975
    Афоня 1975 дядько Єгор
    Автомобіль, скрипка і собака Клякса 1975 Контрабас/Олегів тато
    Еквілібрист 1976
    Тимур і його команда 1976 полковник Александров
    Двадцять днів без війни 1976
    Така вона, гра 1976
    «Сто грам» для хоробрості... 1976
    Ати-бати, йшли солдати 1976 полковник, Костянтинів командир
    Фантазії Веснухіна 1976 міліціонер Степан Степанович
    Свято печеної картоплі 1976
    Хто поїде в Трускавець 1977 його батько
    Море 1978
    Випадкові пасажири 1978
    Поки божеволіє мрія 1978 Корчагін
    У мене все гаразд 1978
    Останнє полювання 1979
    Пригоди Електроніка 1979 Професор Громов — винахідник Електроніка.
    Сталкер 1979 Професор
    Охоронець 1979
    Два довгих гудки в тумані 1980 капітан пароплава Калашников Федір Петрович
    Соло 1980
    Юність Петра 1980 старець Нектарій
    Громадянин Льошка 1980
    Тегеран-43 1980 Єрмолін
    На початку славних справ 1980
    Ярослав Мудрий 1981
    Таємниця, відома всім 1981 Товстун, старший групи піратів
    Наказ: вогонь не відкривати 1981
    Очікування полковника Шалигіна 1981
    Будьте моїм чоловіком 1981 Курортник-відпочивальник (чоловік курортниці, що любила театр)
    Депутатський час 1981
    Залишаюсь з вами 1981
    Останній гейм 1981
    Оленяче полювання 1981
    Про тебе 1981
    Посмішки Нечипорівки 1982
    Щастя Никифора Бубнова 1983
    Тут твій фронт 1983
    Голос пам'яті 1983
    Миргород та його мешканці 1983
    Той, що йде слідом 1984
    Без права на провал 1984
    Невідомий солдат 1984
    Звинувачення 1984
    Сестра моя Люся 1985
    Стрибок 1985
    Груба посадка 1985
    Пароль знали двоє 1985
    Скарга 1986
    Співуча Росія 1986 Образцов
    Мільйон у шлюбному кошику 1986 Взятий в оренду дідусь-інвалід у візочку.
    Щасливий, хто кохав… 1986
    До розслідування приступити 1986
    Звинувачується весілля 1986
    В Криму не завжди літо 1987
    Вийти з лісу на галявину 1987
    Единожды солгав 1987 академік Станіслав Сергійович
    Пропоную руку і серце 1988
    Генеральна репетиція 1989

    Пам'ять[ред. | ред. код]

    Джерела[ред. | ред. код]