Пушилін Денис Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Денис Володимирович Пушилін
Денис Володимирович Пушилін
Official Donetsk People's Republic coat of arms.png Голова терористичного угрупування ДНР
Нині на посаді
На посаді з 20 листопада 2018
Попередник Олександр Захарченко
Дмитро Трапезников (в.о)
Flag of Donetsk Republic.svg В. О. «голови міністрів» терористичного угрупування ДНР
7 вересня — 18 жовтня 2018
Попередник Олександр Захарченко
Дмитро Трапезников (в.о)
Наступник Олександр Ананченко
Flag of Donetsk Republic.svg голова «народної ради» ДНР
11 вересня 2015 — 14 вересня 2018
Попередник Андрій Пургін
Наступник Ольга Макеєва (в.о)
Володимир Бідьовка
Народився 9 травня 1981(1981-05-09) (40 років)
Макіївка, Донецька область
Відомий як політик
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Освіта Донбаська національна академія будівництва і архітектури
Політична партія Ми Маємо Мету
ГО «Донецька республіка»
У шлюбі з Ірина Пушиліна (1985)
Діти донька Кіра Пушиліна (2008)
Релігія православ'я
Нагороди
орден «За вірність обов'язку»
Підпис Signature of Denis Pushilin.svg
denis-pushilin.ru

Дени́с Володи́мирович Пуши́лін (нар. 9 травня 1981, Макіївка, Донецька область, УРСР) — український колабораціоніст із Росією, один із ватажків терористичної організації «Донецька народна республіка», що діє[1] на Сході України. «Голова» терористичної організації ДНР з 20 листопада 2018 року.[2]

Організатор проросійських мітингів у Донецьку у квітні 2014 року, заступник самопроголошеного «губернатора» Донеччини Павла Губарєва, самопроголошений «спікер ДНР» (2015—2018). 18 липня, після втечі до Москви, зробив заяву про відставку[3], але продовжує виконувати обов'язки голови ДНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Країни, де Пушилін потрапив під санкції

У 1998 році закінчив Макіївський міський ліцей.

Був прописаний у м. Макіївка за адресою вул. Руднєва, 3 кв. 68.

У 19992000 роках проходив службу в рядах Національної гвардії України.

Навчався у Донбаській національній академії будівництва і архітектури на факультеті економіки, маркетингу і менеджменту, однак навчання не закінчив.

З 2002 року працював у торговельній компанії «Солодке життя».

Після появи фінансової піраміди «МММ-2011» став активним її учасником, розпочавши кар'єру в піраміді з посади десятника[4].

У 2013 році балотувався по округу № 94 (Київська область) на повторних виборах народних депутатів України від політичної партії «Ми Маємо Мету», що виникла на основі піраміди. Набрав всього 77 голосів, що склали близько 0,08 % від загальної кількості[5].

5 квітня 2014 року назвався заступником самопроголошеного губернатора Донеччини Павла Губарєва, що був раніше заарештований співробітниками СБУ, та очолив донецький мітинг, на якому було висунуто вимоги про проведення референдуму на зразок кримського. 6 квітня мітингувальники під тими ж гаслами захопили будівлю Донецької ОДА[6].

7 червня 2014 року поблизу ресторану «Міленіум» у Донецьку на нього був скоєний замах: з автомобіля, що проїздив повз його машину, стріляли, за інформацією видання «Новости Донбасса», перед замахом відбулась сварка між групами терористів. Від куль помер помічник голови «Верховної Ради» Донецької народної республіки з гуманітарних питань Максим Петрухін, а сам Пушилін не постраждав[7].

31 січня 2015 під час зустрічі у Мінську як представник ДНР та ЛНР погрожував українській стороні «відновленням повномасштабних бойових дій по всій лінії зіткнення»[8].

За заявами голови СБУ Валентина Наливайченка, МММ має відношення до фінансування пунктів вербування добровольців-терористів для ведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей. З його слів, два представники невизнаної Донецької Народної Республіки на території Російської Федерації є активістами МММ. Одним із керівників українського відділення МММ є голова самопроголошеної влади ДНР Денис Пушилін.

14 січня 2021 року з'явилася інформація про те, що Денис Пушилін закликав підтримати протестні акції в Україні для організації «всеукраїнської народної революції».[9][10]

Просування на західних майданчиках[ред. | ред. код]

У жовтні 2018 року відбулася публікація інтерв'ю Пушиліна на сторінках двох поважних польських видань — «Rzeczpospolita» та «Onet.pl». Українські аналітики оцінюють подібне просування як намір Росії популяризувати фігуру Пушиліна у країнах ЄС, надати йому слово, щоб згодом сформувати з нього політичну фігуру, яка від імені двох маріонеткових утворень на Донбасі буде вести переговори з українською владою про умови їх повернення під юрисдикцію України. Подібний сценарій є вкрай бажаним для Росії, оскільки призведе до зняття санкцій за агресію проти України та сприятиме представленню російсько-українського конфлікту винятково як внутрішньоукраїнського.[11]

У своїх інтерв'ю Пушилін повторив типові кліше російської пропаганди — про неучасть російських військ у війні на сході, та про саботаж виконання Україною Мінських угод. Описуючи поточну українську владу, він сказав, в Україні «немає політиків, з якими можна говорити про врегулювання конфлікту».[11]

У вересні 2019 просив Росію приєднати «ДНР» до федерації, але член комітету Держдуми РФ у справах СНД і зв'язків зі співвітчизниками Костянтин Затулін сказав що «це поки неактуально»[12].

Оцінки[ред. | ред. код]

  • За даними колишнього «міністра оборони» «ДНР» Ігора Гіркіна, Денис Пушилін є маріонеткою російських кураторів.[13]

Цитати[ред. | ред. код]

  • 5 липня 2014 року, після відбиття українською армією Слов'янська з-під проросійських угруповань, Пушилін заявив: «Що сказати. Нас обнадіяли. Обнадіяли і кинули. Красиві були слова Путіна про захист російського народу, захист Новоросії. Але лише слова» (рос. «Что сказать. Нас обнадежили. Обнадежили и бросили. Красивые были слова Путина о защите русского народа, защите Новороссии. Но только слова»).[14][15]

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Ірина[16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ГПУ визнала терористичними організаціями самопроголошені ДНР та ЛНР
  2. https://www.gazeta.ru/politics/news/2018/11/16/n_12297025.shtml
  3. Пушилин из Москвы прислал заявление об отставке (рос.)
  4. Регистрация в МММ Пушилин Денис Владимирович Донецкая область, Макеевка, Украина (рос.). «Открой для себя МММ». Архів оригіналу за 8 квітень 2014. Процитовано 7 квітня 2014. 
  5. Результати голосування на виборчих дільницях округу № 94. Сайт Центральної виборчої комісії. Архів оригіналу за 2014-04-07. Процитовано 7 квітня 2014. 
  6. Новый лидер донецких сепаратистов оказался функционером МММ (рос.). «ZN.UA». Процитовано 7 квітня 2014. 
  7. У Донецьку застрелили помічника головного місцевого терориста — ЗМІ Українська правда. 07.06.2014.
  8. У Мінську бойовики погрожували Україні масштабною війною, — Кучма
  9. Пушилин опубликовал заявление относительно событий в Украине. Информационное сопротивление (ru-RU). 2021-01-14. Процитовано 2021-01-16. 
  10. Кремлевские кукловоды готовы поддержать протесты украинцев. Bagnet.org (en). Процитовано 2021-01-16. 
  11. а б Зачем марионетку Кремля в «днр» Пушилина легализуют в Польше. Информационное сопротивление (ru). 2018-10-30. Архів оригіналу за 2018-11-12. Процитовано 2018-11-01. 
  12. Голова “ДНР” проситься в Росію. Кремль каже, що “неактуально”. Новинарня (uk). 2019-09-13. Процитовано 2019-09-16. 
  13. Стрелков: Пушилин не лидер Донбасса, а марионетка московских кураторов. Новый День (ru). 2018-09-12. Процитовано 2019-03-06. 
  14. Допис Пушиліна (збережений у Вебархіві)
  15. Сепаратист ДНР: Путін нас обнадіяв і кинув. Українська правда (uk). Процитовано 2018-09-09. 
  16. Бабченко А. Росіянин — завжди шовініст, без винятків. Я сам таким був // ZAHID.net. — 2021. — 11 жовтня.

Посилання[ред. | ред. код]