Михальче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Михальче
Герб Михальче.png Прапор Михальче.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Городенківський район
Рада/громада Михальчівська сільська рада
Код КОАТУУ 2621682201
Основні дані
Засноване 1446
Населення 801
Площа 16,664 км²
Густота населення 48,07 осіб/км²
Поштовий індекс 78134
Телефонний код +380 03430
Географічні дані
Географічні координати 48°46′58″ пн. ш. 25°33′24″ сх. д. / 48.78278° пн. ш. 25.55667° сх. д. / 48.78278; 25.55667Координати: 48°46′58″ пн. ш. 25°33′24″ сх. д. / 48.78278° пн. ш. 25.55667° сх. д. / 48.78278; 25.55667
Водойми Дністер, Демишинка
Найближча залізнична станція Городенка
Відстань до
залізничної станції
17 км
Місцева влада
Адреса ради 78134 Івано-Франківська область, Городенківський район, с. Михальче, вул. Грушевського, 37, тел. 40-2-22
Карта
Михальче. Карта розташування: Україна
Михальче
Михальче
Михальче. Карта розташування: Івано-Франківська область
Михальче
Михальче

Миха́льче — село Городенківського району Івано-Франківської області.

Історія села[ред.ред. код]

Михальче на карті Боплана. 1650 р.

Княжа доба[ред.ред. код]

Княжа доба по собі залишила рештки укріпленого городища. Повість врем'яних літ подає, що 993 року київський князь Володимир Святославич пішов походом на білих хорватів, які населяли землі пізнішої Галичини. Саме тоді сучасна Городенківщина увійшла до Київської держави.
Руїни костелу

Феодалізм[ред.ред. код]

З 1349 р. все Галицьке князівство потрапило під владу Польщі. Посилювалась польська культура і релігійна експансія. На Городенківщині дані процеси не прогресували так швидко і не набули такого розмаху, як на західних землях Галичини.
У XV–XVII ст. більшого значення в краю набуває Михальче, розташоване на правому березі річки Дністер.
Перша письмова згадка про село була за описом Ґійома Левассера де Боплана в 1639 р.[1] Вигідне розташування на березі р. Дністер сприяло його розростанню та перетворенню в містечко. За свідченнями істориків та переказів служило " Східними Воротами Галичини ". В 1439 р. тут вперше на Городенківщині було засновано римо-католицьку парафію та побудовано костел. Фундаторами його зведення були власник села, майбутній воєвода подільський Міхал «Мужило» Бучацький та його дружина Катажина.
Згадується 6 січня 1448 року в книгах галицького суду [2].
Містечко, як і парафія, було сильно знищене внаслідок найбільш спустошливого набігу татар 1621 року.
Церква в Михальчу

Потоцькі[ред.ред. код]

Власники (зокрема, староста генеральний Поділля Стефан Потоцький) містечка з 1620–1630 років[3]

Скарбеки[ред.ред. код]

Свій статус містечка Михальче втратило одним із останніх, теперішніх сіл району — 1781 р.
1783 року: греко-католиків — 765, римо-католиків — 535, жидів — 150; діяло церковне братство без Статуту із загальним членством 503 чоловіка.
У 1860-х рр. громада Михальче мала власну печатку з зображенням перехрещених цепа, коси та граблів (кілька примірників цієї печатки збереглися в колекції документів відомого львівського краєзнавця Антонія Шнайдера).
«Перлина Придністров'я» Житловий корпус

1900 — Сьогодення[ред.ред. код]

  • В 1920–1922 р., коли збанкрутував михайлецький пан, з'явилась біля села колонія поляків-мазурів. Вони заселили поля «За гостинцем», «На горбі», «Крилова». Поля мали порівняно з селянами багато, наймитів не було. 15 лютого 1940 року були виселені в Сибір. Більшість загинула по дорозі туди.
  • 1 квітня 1932 р. значна частина території села Семаківці передана селу Михальче[4].
  • 17 вересня 1934 р. зареєстровано статут і громаду «Уженджичи дом випочикови» — будинок відпочинку «Пролісок». (В даний час—дитячий оздоровчий заклад «Перлина Придністров'я»)
  • У 1939 році в Михальчі проживало 1610 мешканців (880 українців, 15 поляків, 320 польських колоністів, 365 латинників, 30 євреїв), причому ці 320 польських колоністів поселені після війни і проживали в колонії Помірки[5].

Персоналії[ред.ред. код]

Пронь Ігор Іванович

Пронь Леся Михайлівна

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Церква Перенесення Мощей св. о. Миколая, виставлена і благоосвячена 1783 р., мурована
  • Костел

Примітки[ред.ред. код]

  1. Баронч С.. Пам'ятки бучацькі (Pamiątki buczackie).-Львів: Друкарня «Газети народової»,1882.-168с.,(пол.) с.44
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.169, №1937 (лат.)
  3. Akta grodskie i ziemskie, т.V ст. 95-9(438)А 43
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 16 czerwca 1931 r. o zmianie granic gmin wiejskich Siemakowce i Michałcze w powiecie horodeńskim, województwie stanisławowskiem. (пол.)
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 25-26.

Посилання[ред.ред. код]