Чернелиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Чернелиця
Chernelytsya gerb.png
Герб Чернелиці
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Городенківський район
Рада Чернелицька селищна рада
Код КОАТУУ: 2621655700
Основні дані
Засноване відоме із середини 15 століття як Черлениця
Статус з 1940 року
Площа 30.40 км²
Населення 1610 (01.01.2017)[1]
Густота 56,5 осіб/км²
Поштовий індекс 78112
Телефонний код +380 3430
Географічні координати 48°48′40″ пн. ш. 25°25′48″ сх. д. / 48.81111° пн. ш. 25.43000° сх. д. / 48.81111; 25.43000Координати: 48°48′40″ пн. ш. 25°25′48″ сх. д. / 48.81111° пн. ш. 25.43000° сх. д. / 48.81111; 25.43000
Водойма Річка Дністер
Відстань
Найближча залізнична станція: Городенка
До станції: 25 км
До обл. центру:
 - залізницею: 106 км
 - автошляхами: 75 км
Селищна влада
Адреса 78112 Івано-Франківська обл., Городенківський р-н, смт. Чернелиця, вул. Незалежності, 19
Карта
Чернелиця is located in Україна
Чернелиця
Чернелиця
Чернелиця is located in Івано-Франківська область
Чернелиця
Чернелиця


Чернели́ця  (раніше також Черлениця) — містечко на Покутті, селище міського типу Городенківського району Івано-Франківської області), за 4 км від Дністра (правий берег), за 50 км від Коломиї.

Історія[ред.ред. код]

Костел. Головний портал. Вигляд з північного заходу.

У XV ст. занотовані окремо Чернелиця Велика, Чернелиця Гнила; власниками обидвох поселень були Бучацькі. В 1454—1467 роках власниками були Теодорик Бучацький-Язловецький, його сини Міхал Язловецький[2], Ян (Іван) Монастирський. 1493 року Чернелицею управляла від імени Яна Монастирського Анна — дідичка Чишок.[3]

У податковому реєстрі 1515 року документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 6 ланів (близько 150 га) оброблюваної землі[4].

В ІІ-й половині XVI ст. Чернелиця отримала права міста. В ІІ-й половині XVII ст. місто було власністю князя Михайла Юрія (Міхала Єжи) Чарторийського, одруженого з вдовою снятинського старости Пйотра Потоцького Евфрозиною з Станіславських. Чернелиця перестала бути власністю Чорторийських перед 1696 роком (з того року походить грамота, засвідчена королем Яном ІІІ Собеським, що Казимир Чорторийський звільнив Франциска та Станіслава Дідушицьких, Миколая Косаковського від претензій на Чернелицю, Чортовець, Заболотів, Косів).

В І-й половині XVIIІ ст. місто було власністю волинського воєводи Міхала Потоцького, потім його сина Пйотра, який частину маєтку в 1774 році продав Пйотру М. Ґартенберґу Садоґурському.[5]

Дослідник Александр Чоловський, крім Потоцьких, співвласниками Чернелицького замку називає представників родин Ґалєцьких, Стадницьких. На початку 1830-х років дідичкою міста була Текля Раціборська. у 1850-60-х роках Наполеон Раціборський. Близько 1880 року дідичем був Кароль Краснопольський; з початку ХХ ст. до 1939 року — Тереза Петрович та інші співвласники.[6] В адміністративному відношенні містечко (після 1867 р.) належало до Городенківського повіту Королівства Галичини.

У 1870-х рр. відомий львівський краєзнавець Антоній Шнайдер опрацював для містечка проект герба: щит розколений: у верхній червоній частині - срібний двічі переламаний пояс (герб роду Язловецьких "Абданк"), у нижній блакитній - срібний семикутний хрест (герб роду Потоцьких - "Пилява"). Авторський ескіз герба зберігся в особистому архіві краєзнавця (ЛНБ ім. В.Стефаника. - Відділ рукописів. - Ф. 144. - Оп. 5. - Спр. 5. - Арк. 185).

1939 року Чернелиця була загарбана більшовиками, 1940 року була позбавлена статусу міста.[7]

Пам'ятки історії та культури[ред.ред. код]

У Чернелиці збереглися:

Релігія[ред.ред. код]

Греко-католицька парафія[ред.ред. код]

Римо-католицька парафія[ред.ред. код]

За часів Королівства Яґеллонів, Речі Посполитої в місті проживали поляки, була римо-католицька парафія (документи не збереглись). Входила до складу Устецько-Галицького деканату, потім Коломийського, Бучацького, знову Коломийського, від 1843 року до ІІ-ї світової війни до Городенківського деканату. На межи ХІХ-ХХ ст. до складу Чернелицької парафії входили Хмелева, Чернелиця, Копачинці, Корнів, Кунисівці, Вільхівець, Оліїв, Раковець, Семенівка. У 1930-х роках входили Хмелева, Чернелиця, Дубки, Копачинці, Кунисівці, Вільхівець. При парафії діяли Братство Вервечкове (пол. Różańcowe, засноване, ймовірно, на початку XVIII ст.), Католицьке стоваришення жіночої молоді, Третій закон Святого Франциска.[8]

Економіка[ред.ред. код]

Є підприємтво харчової промисловості.

Транспорт[ред.ред. код]

Існує автомобільне сполучення з Городенкою, Івано-Франківськом. Є автобусне сполучення з названими містами.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народились[ред.ред. код]

Проживали, перебували, працювали[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.262, № 2912 (лат.)
  3. T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 53. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  4. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 172 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  5. Szczygielski Wacław. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. po 1800) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1-176 s. — S. 124. (пол.)
  6. T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 53-54.
  7. T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 54.
  8. T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 54-55.
  9. В. Олійник. Добрянський Роман // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 203. — ISBN 978-966-528-318-8.
  10. Софія Барановська. Рід Нестайків // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 371.
  11. Софія Барановська. Рід Нестайків // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 370.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.