Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа
छत्रपती शिवाजी महाराज वस्तुसंग्रहालय
18.926667° пн. ш. 72.832222° сх. д. / 18.926667° пн. ш. 72.832222° сх. д. / 18.926667; 72.832222Координати: 18.926667° пн. ш. 72.832222° сх. д. / 18.926667° пн. ш. 72.832222° сх. д. / 18.926667; 72.832222
Тип музей[2]
Назва на честь Шиваджі
Статус спадщини частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d][3]
Частина від Ансамблі у вікторіанському стилі та ар-деко в Мумбаї
Країна  Індія[4]
Розташування Fortd
Адреса 400023 M. G. Road, Fort, Mumbai, India
Архітектор George Wittetd
Засновано 10 січня 1922
Фонд понад 50 000 артефактів[1]
Директор Саб'ясакхі Мукхерджі
Сайт csmvs.in
Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа. Карта розташування: Індія
Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа
Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа (Індія)
Мапа
CMNS: Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа у Вікісховищі

Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа (CSMVS), колишня назва — Музей Західної Індії принца Уельського — головний музей міста Мумбаї (штат Махараштра)[5]. Був заснований на початку XX століття видатними городянами за підтримки уряду на честь візиту принца Уельського. Розташований у самому серці Південного Мумбаї біля Брами до Індії. Музей було перейменовано на початку 2000-х років на честь Шиваджі, засновника імперії Маратха.

Будівля музею була зведена в індо-сарацинському архітектурному стилі з включенням елементів інших стилів (монгольського, маратхійського та джайнійського). Музей оточений пальмовими садами та квітниками.

Фонди музею налічують понад 50 000 експонатів як стародавньої індійської історії, так і з інших земель. Всі експонати розділені на три секції: мистецтво, археологія та природнича історія. Артефакти індської цивілізації та інші реліквії стародавньої Індії належать до часів правління Гуптів, Маур'їв, Чалук'я та Раштракутів[6].

Історія[ред. | ред. код]

Портрет Шиваджі Великого на вході до музею
Статуя принца Вельського, майбутнього британського імператора Георга V

1904 року деякі представник еліти Бомбею вирішили заснувати музей та назвати його на честь тогочасного принца Уельського, майбутнього короля Георга V. Перший камінь у фундамент був закладений принцом Уельським 11 листопада 1905 року[1]. 1 березня 1907 уряд Бомбейського президентства виділив музею земельну ділянку, де донині музей і розташовується. За результатами відкритого конкурсу 1909 року створення проекту музею було доручено Джорджу Віттету, який до цього вже проектував будівлю головпоштамту у Бомбеї, а 1911 року він же спроектував одну з найвідоміших пам'яток Мумбаї — Браму до Індії[7].

Зведення будівлі музею було завершено 1915 року, утім використовувалась первинно як дитячий притулок і військовий шпиталь за часів Першої світової війни. Відкриття музею Принца Уельського відбулось 10 січня 1922 року, його проводила леді Ллойд, дружина Джорджа Ллойда, губернатора Бомбея[8].

Будівля музею є місцевою пам'яткою I ступеню та 1990 року здобула першу премію (Urban Heritage Award) у бомбейському відділенні товариства Індійської спадщини[9]. Музей було перейменовано після того як місту повернули історичну назву (колоніальний Бомбей було замінено на рідний Мумбаї)[10]

Архітектура[ред. | ред. код]

Головний хол музею

Музей було збудовано з місцевого сірого базальту та світлого трахіту[11]. Будівля є триповерховою прямокутною спорудою, увінчаною куполом, встановленим на базі, що утворює додатковий поверх у центрі будівлі. Центральний купол оточують башточки з мініатюрними куполами[12][13].

За програмою модернізації (2008) у східному крилі музею планується додатково створити 2 800 м2 площ для розміщення кількох нових галерей, консерваційної студії, виїзної виставкової галереї та конференц-зали[1] The Museum also houses a library.[1].

Колекції[ред. | ред. код]

Галерея колекції Карла та Мегербаї Кхандалавала

Експозиція музею налічує близько 50 000 експонатів[1], розділених на три основні секції: мистецтво, археологія та природнича історія. Окрім того музей має лісову секцію, що має зразки стародавніх порід, вирощених у Бомбейському президентстві, а також невелику геологічну колекцію місцевих гірських порід, мінералів та скам'янілостей[8]. Галерея морської слави, де виставляються експонати морської навігації в Індії, є першою з подібних у країні[14]. 2008 року в музеї було засновано дві нові галереї, в яких представлено колекції Карла та Мегербаї Кхандалавала та Монети Індії[1].

Мистецька секція[ред. | ред. код]

Крішна, який танцює, з Непало-Тибетського відділення. Непал, XVIII століття[1]

Мистецька секція представляє колекції сера Пурушоттама Мавджі, придбані 1915 року, а також колекції сера Ратана Тати й сера Дорабджі Тати, придбані 1921 та 1933 року відповідно[12].

Колекція мініатюр включає твори представників головних шкіл індійського живопису: могольської, раджастханської, пахарійської та деканської. Також у колекції є манускрипти на пальмовому листі, датовані XI-XII століттям, пах арійські малюнки початку XIX століття, а також малюнки султанського періоду[12]. Серед найвідоміших манускриптів «Анвар-Сухайлі» з ілюстраціями, виконаними у студії монгольського імператора Акбара I, а також рукопис XVII століття індійського епосу, «Рамаяни», з Мевару[14].

Артефакти, виготовлені зі слонової кістки, датовані ще часами правління Гуптів[12]. Фонди музею також мають декоративні артефакти, такі як тканини, могольскі вироби з нефриту, вироби з золота, срібла та художнього металу. Також є колекція європейського живопису, кистайської та японської порцеляни, слонової кістки та нефритових виробів, інших творів непальського і тибетського мистецтва[12]. Також у музеї є експозиції, присвячені зброї та амуніції (містить обладунки Акбара I, датовані 1581 роком)[15].

Археологічна секція[ред. | ред. код]

Поштовх до розвитку археологічної колекції музею дали скульптури і монети, передані з музею в Пуне, а також колекції бомбейського відділення Королівського азійського товариства[12]. Нині колекція містить рибальські снасті, зброю, прикраси, знаряддя мір і ваги народів індської цивілізації (2600–1900 до н. е.)[14]. Окрім того музей має артефакти з розкопок буддійської ступи у Мірпур-Хасі[1], скульптурну колекцію часів імперії Гуптів (280–550 до н. е.), теракотові фігурки з Сінду початку V століття, артефакти, датовані часами правління Чалук'я (VI-XII століття, Західні Чалук'ї та Раштракути), а також скульптури Раштракутів (753–982) з печер Елефанти[12].

Секція природничої історії[ред. | ред. код]

Допомогу у створенні секції природничої історії надала Бомбейська спілка природничої історії[12]. Секція містить інсталяції природного середовища проживання окремих груп тварин, діорами, що ілюструють індійську дику природу. Серед експонатів секції фламінго, птахи-носороги, індійські бізони й тигри[12].

Нові галереї[ред. | ред. код]

Фотогалерея музею під назвою Від Бомбею до Мумбаї — двері на Схід з обличчям, повернутим на Захід була відкрита 29 січня 2015 року. Галерею відкривав Ніл Макгрегор, директор Британського музею (Лондон), який також прочитав ілюстровану лекцію на тему «Світова культура» у центральному фоє музею.

У жовтні 2008 року було започатковано «галерею Крішни», де виставлені твори мистецтва, присвячені богу Крішні, а у березні 2009 було відкрито «галерею Вішну».

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Press Information Bureau: Union Ministry of Culture (5 вересня 2008). Union Ministry of Culture give Administrative approval for 124.3 million Rupees for Modernization of Chhatrapati Shivaji Maharaj vastu Sangrahalaya, Mumbai. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 16 листопада 2016.
  2. ↑ https://www.csmvs.in/
  3. ↑ https://whc.unesco.org/en/list/1480/
  4. ↑ https://www.csmvs.in/about-us
  5. ↑ Prince of Wales Museum. Extract from Frommer's India, 4th Edition. The New York Times. Архів оригіналу за 30 серпня 2010. Процитовано 13 листопада 2016.
  6. ↑ Desai, Kalpana (2002). Jewels on the Crescent: Masterpieces of Chhatrapati Shivaji Maharaj Vastu Sangrahalaya (вид. Illustrated). Mapin Publishing. с. 356. ISBN 978-81-88204-00-7.
  7. ↑ Official site. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
  8. ↑ а б Maharashtra state gazetteers, Greater Bombay District. Places: Prince of Wales Museum. Архів оригіналу за 14 June 2011.
  9. ↑ Now, you can take museum relics home from Chhatrapati Shivaji Maharaj Vastu Sangrahalaya. http://www.dnaindia.com. Diligent Media Corporation Ltd. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 14 листопада 2016.
  10. ↑ Why Did Bombay Become Mumbai?. http://www.slate.com. The Slate Group. Архів оригіналу за 15 червня 2015. Процитовано 14 листопада 2016.
  11. ↑ The museum built by the British, with Kurla basalt and Malad stone. The Indian Express. 3 грудня 2013. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 листопада 2016.
  12. ↑ а б в г д е ж и к Maharashtra Tourism Development Corporation, Govt. of India. CHHATRAPATI SHIVAJI MAHARAJ VASTU SANGRAHALAYA. Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 25 квітня 2022.
  13. ↑ Architectural Note on the Building of Prince of Wales Museum of Western India, Mumbai. Архів оригіналу за 11 травня 2009. Процитовано 16 листопада 2016.
  14. ↑ а б в Maharashtra Tourism Development Corporation (2004). Mumbai Museums. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 25 квітня 2022.
  15. ↑ Brend, Barbara (1991). Islamic art (вид. Illustrated). Harvard University Press. с. 212. ISBN 0-674-46866-X. Процитовано 15 листопада 2016.

Джерела[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Музей_Чатрапаті_Шиваджі_Магараджа&oldid=41875472