Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа Pictogram infobox palace.png
छत्रपती शिवाजी महाराज वस्तुसंग्रहालय
Prince of Wales Museum, Mumbai 01.jpg
18.926667° пн. ш. 72.832222° сх. д. / 18.926667° пн. ш. 72.832222° сх. д. / 18.926667; 72.832222Координати: 18.926667° пн. ш. 72.832222° сх. д. / 18.926667° пн. ш. 72.832222° сх. д. / 18.926667; 72.832222
Тип музей
Назва на честь Шиваджі
Країна Flag of India.svg Індія
Розташування
Адреса M. G. Road, Fort, Mumbai, India
Архітектор George Wittetd
Засновано 10 січня 1922
Фонд понад 50 000 артефактів[1]
Директор Саб'ясакхі Мукхерджі
Сайт csmvs.in
Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа. Карта розташування: Індія
Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа
Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа (Індія)

CMNS: Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа у Вікісховищі

Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа (CSMVS), колишня назва — Музей Західної Індії принца Уельського — головний музей міста Мумбаї (штат Махараштра)[2]. Був заснований на початку XX століття видатними городянами за підтримки уряду на честь візиту принца Уельського. Розташований у самому серці Південного Мумбаї біля Брами до Індії. Музей було перейменовано на початку 2000-х років на честь Шиваджі, засновника імперії Маратха.

Будівля музею була зведена в індо-сарацинському архітектурному стилі з включенням елементів інших стилів (монгольського, маратхійського та джайнійського). Музей оточений пальмовими садами та квітниками.

Фонди музею налічують понад 50 000 експонатів як стародавньої індійської історії, так і з інших земель. Всі експонати розділені на три секції: мистецтво, археологія та природнича історія. Артефакти індської цивілізації та інші реліквії стародавньої Індії належать до часів правління Гуптів, Маур'їв, Чалук'я та Раштракутів[3].

Історія[ред. | ред. код]

Портрет Шиваджі Великого на вході до музею
Статуя принца Вельського, майбутнього британського імператора Георга V

1904 року деякі представник еліти Бомбею вирішили заснувати музей та назвати його на честь тогочасного принца Уельського, майбутнього короля Георга V. Перший камінь у фундамент був закладений принцом Уельським 11 листопада 1905 року[1]. 1 березня 1907 уряд Бомбейського президентства виділив музею земельну ділянку, де донині музей і розташовується. За результатами відкритого конкурсу 1909 року створення проекту музею було доручено Джорджу Віттету, який до цього вже проектував будівлю головпоштамту у Бомбеї, а 1911 року він же спроектував одну з найвідоміших пам'яток Мумбаї — Браму до Індії[4].

Зведення будівлі музею було завершено 1915 року, утім використовувалась первинно як дитячий притулок і військовий шпиталь за часів Першої світової війни. Відкриття музею Принца Уельського відбулось 10 січня 1922 року, його проводила леді Ллойд, дружина Джорджа Ллойда, губернатора Бомбея[5].

Будівля музею є місцевою пам'яткою I ступеню та 1990 року здобула першу премію (Urban Heritage Award) у бомбейському відділенні товариства Індійської спадщини[6]. Музей було перейменовано після того як місту повернули історичну назву (колоніальний Бомбей було замінено на рідний Мумбаї)[7]

Архітектура[ред. | ред. код]

Головний хол музею

Музей було збудовано з місцевого сірого базальту та світлого трахіту[8]. Будівля є триповерховою прямокутною спорудою, увінчаною куполом, встановленим на базі, що утворює додатковий поверх у центрі будівлі. Центральний купол оточують башточки з мініатюрними куполами[9][10].

За програмою модернізації (2008) у східному крилі музею планується додатково створити 2 800 м2 площ для розміщення кількох нових галерей, консерваційної студії, виїзної виставкової галереї та конференц-зали[1] The Museum also houses a library.[1].

Колекції[ред. | ред. код]

Галерея колекції Карла та Мегербаї Кхандалавала

Експозиція музею налічує близько 50 000 експонатів[1], розділених на три основні секції: мистецтво, археологія та природнича історія. Окрім того музей має лісову секцію, що має зразки стародавніх порід, вирощених у Бомбейському президентстві, а також невелику геологічну колекцію місцевих гірських порід, мінералів та скам'янілостей[5]. Галерея морської слави, де виставляються експонати морської навігації в Індії, є першою з подібних у країні[11]. 2008 року в музеї було засновано дві нові галереї, в яких представлено колекції Карла та Мегербаї Кхандалавала та Монети Індії[1].

Мистецька секція[ред. | ред. код]

Крішна, який танцює, з Непало-Тибетського відділення. Непал, XVIII століття[1]

Мистецька секція представляє колекції сера Пурушоттама Мавджі, придбані 1915 року, а також колекції сера Ратана Тати й сера Дорабджі Тати, придбані 1921 та 1933 року відповідно[9].

Колекція мініатюр включає твори представників головних шкіл індійського живопису: могольської, раджастханської, пахарійської та деканської. Також у колекції є манускрипти на пальмовому листі, датовані XI-XII століттям, пах арійські малюнки початку XIX століття, а також малюнки султанського періоду[9]. Серед найвідоміших манускриптів «Анвар-Сухайлі» з ілюстраціями, виконаними у студії монгольського імператора Акбара I, а також рукопис XVII століття індійського епосу, «Рамаяни», з Мевару[11].

Артефакти, виготовлені зі слонової кістки, датовані ще часами правління Гуптів[9]. Фонди музею також мають декоративні артефакти, такі як тканини, могольскі вироби з нефриту, вироби з золота, срібла та художнього металу. Також є колекція європейського живопису, кистайської та японської порцеляни, слонової кістки та нефритових виробів, інших творів непальського і тибетського мистецтва[9]. Також у музеї є експозиції, присвячені зброї та амуніції (містить обладунки Акбара I, датовані 1581 роком)[12].

Археологічна секція[ред. | ред. код]

Поштовх до розвитку археологічної колекції музею дали скульптури і монети, передані з музею в Пуне, а також колекції бомбейського відділення Королівського азійського товариства[9]. Нині колекція містить рибальські снасті, зброю, прикраси, знаряддя мір і ваги народів індської цивілізації (26001900 до н. е.)[11]. Окрім того музей має артефакти з розкопок буддійської ступи у Мірпур-Хасі[1], скульптурну колекцію часів імперії Гуптів (280550 до н. е.), теракотові фігурки з Сінду початку V століття, артефакти, датовані часами правління Чалук'я (VI-XII століття, Західні Чалук'ї та Раштракути), а також скульптури Раштракутів (753982) з печер Елефанти[9].

Секція природничої історії[ред. | ред. код]

Допомогу у створенні секції природничої історії надала Бомбейська спілка природничої історії[9]. Секція містить інсталяції природного середовища проживання окремих груп тварин, діорами, що ілюструють індійську дику природу. Серед експонатів секції фламінго, птахи-носороги, індійські бізони й тигри[9].

Нові галереї[ред. | ред. код]

Фотогалерея музею під назвою Від Бомбею до Мумбаї — двері на Схід з обличчям, повернутим на Захід була відкрита 29 січня 2015 року. Галерею відкривав Ніл Макгрегор, директор Британського музею (Лондон), який також прочитав ілюстровану лекцію на тему «Світова культура» у центральному фоє музею.

У жовтні 2008 року було започатковано «галерею Крішни», де виставлені твори мистецтва, присвячені богу Крішні, а у березні 2009 було відкрито «галерею Вішну».

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Press Information Bureau: Union Ministry of Culture (September 5, 2008). Union Ministry of Culture give Administrative approval for 124.3 million Rupees for Modernization of Chhatrapati Shivaji Maharaj vastu Sangrahalaya, Mumbai. 
  2. Prince of Wales Museum. Extract from Frommer's India, 4th Edition. The New York Times. Процитовано 2016-11-13. 
  3. Desai, Kalpana (2002). Jewels on the Crescent: Masterpieces of Chhatrapati Shivaji Maharaj Vastu Sangrahalaya (вид. Illustrated). Mapin Publishing. с. 356. ISBN 978-81-88204-00-7. 
  4. Official site. 
  5. а б Maharashtra state gazetteers, Greater Bombay District. Places: Prince of Wales Museum. Архів оригіналу за 14 June 2011. 
  6. Now, you can take museum relics home from Chhatrapati Shivaji Maharaj Vastu Sangrahalaya. http://www.dnaindia.com. Diligent Media Corporation Ltd. Процитовано 2016-11-14. 
  7. Why Did Bombay Become Mumbai?. http://www.slate.com. The Slate Group. Процитовано 2016-11-14. 
  8. The museum built by the British, with Kurla basalt and Malad stone. The Indian Express. 3 December 2013. Процитовано 2016-11-15. 
  9. а б в г д е ж и к Maharashtra Tourism Development Corporation, Govt. of India. CHHATRAPATI SHIVAJI MAHARAJ VASTU SANGRAHALAYA. 
  10. Architectural Note on the Building of Prince of Wales Museum of Western India, Mumbai. Архів оригіналу за 11 травня 2009. Процитовано 16 листопада 2016. 
  11. а б в Maharashtra Tourism Development Corporation (2004). Mumbai Museums. 
  12. Brend, Barbara (1991). Islamic art (вид. Illustrated). Harvard University Press. с. 212. ISBN 0-674-46866-X. Процитовано 2016-11-15. 

Джерела[ред. | ред. код]