Пояс Койпера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Відомі об'єкти Сонячної системи в проекції на екліптику. Добре видно пояс Койпера

Пояс Койпера — (від англ. Kuiper belt) — область Сонячної системи за орбітою Нептуна (30 а. о. від Сонця) приблизно до відстані 50 а. о. У цій області розташована велика кількість транснептунових об'єктів, найвідомішим (але не найбільшим) серед яких є Плутон.

Історія[ред.ред. код]

Різноманітні гіпотези про існування числених невеликих тіл за орбітою Нептуна висловлювали багато дослідників.

1951 року Джерард Койпер висловив припущення, що пояс невеликих тіл за орбітою Нептуна мав існувати в минулому, але наразі його розсіяно Плутоном, і простір, що безпосередньо прилягає до цієї планети, практично порожній[1]. Тривалий час у цій області не було відомо жодного об'єкта, окрім Плутона (відкритого 1930 року) та його супутника Харона (відкрито 1978 року). Тому за цією ділянкою простору міцно закріпилася назва «пояс Койпера».

У серпні 1992 року Девід Джуітт та Джейн Лу з Гарвард-Смітсоніанського центру астрофізики відкрили перший після Плутона транснептуновий об'єкт — (15760) 1992 QB1. У березні 1993 було знайдено друге небесне тіло, до 1996 року їх було вже 32.

До 2005 року стало відомо більше 800 об'єктів поясу Койпера. Міжнародний Астрономічний Союз рекомендує називати відповідні об'єкти транснептуновими, що відповідає їх розташуванню в Сонячній системі та не пов'язано з науковими гіпотезами минулого[1].

Властивості[ред.ред. код]

Верхню межу поясу обрано не довільно — за нею спостерігається значне зменшення кількості видимих об'єктів. Причина цього невідома, можливо, простір «вичищається» об'єктом приблизно земної маси.

Об'єкти поясу Койпера поділяються на такі категорії[Джерело?]:

  • Класичні об'єкти мають приблизно кругові орбіти з невеликим нахилом, не пов'язані з рухом інших планет (зокрема, із рухом Нептуна). Такі об'єкти інколи називають «к'юбівано» за назвою першого представника 1992 QB1 (його позначення англійською вимовляється як «к'ю бі ван»).

Вважається, що об'єкти поясу Койпера складаються переважно з затверділих метану, аміаку та води з невеликими домішками органічних речовин, тобто, подібні до кометної речовини. Цим вони відрізняються від астероїдів, які складаються переважно з нелетких мінеральних речовин. Об'єкти в поясі Койпера рухаються здебільшого в площині орбіт планет, на відміну від об'єктів хмари Оорта, які, як припускається, мають сферичний розподіл навколо Сонячної системи.

Загальна маса поясу Койпера в сотні разів перевищує масу поясу астероїдів. За різними оцінками, у поясі має бути від 35 тис.[2] до 70 тис.[3] тіл із діаметром понад 100 км, у той час як у головному поясі астероїдів таких налічується не більше 200[2]. Втім, вважається, що маса об'єктів хмари Оорта має бути ще більшою[Джерело?].

Найбільші об'єкти поясу Койпера[ред.ред. код]

Номер Назва Екваторіальний
діаметр (км)
Велика піввісь
а. о.
Перигелій,
а. о.
Афелій
а. о.
Відкритий Примітки
  Ерида 2300—2500 67.71 37.81 97.61 2005  
  Плутон 2320 39.48 29.6 49.3 1930 [2 1]
  Санта (Santa) = 2003 EL61 ~1600 43.34 35.16 51.52 2005  
90377 90377 Седна 1180—1800 502 76.0 928 2003 [2 2]
  2005 FY9 1100—1700 45.64 38.71 52.57 2005  
90482 Орк ~1600 39.45 30.8 48.1 2004 Плутино
  Харон 1270 39.48 29.6 49.3 1978 [2 1]
50000 Квавар 1260±190 43.4 41.9 44.9 2002  
20000 Варуна 936±300 43.07 40.9 45.3 2002  
55637 2002 UX25 ~910 42.56 36.5 48.7 2002  
55565 2002 AW197 890±120 47.47 41.3 53.7 2002  
28978 Іксіон <822 39.49 30.0 49.1 2001 Плутино

  1. а б Плутон і Харон утворюють подвійну систему
  2. Багато дослідників вважають Седну об'єктом хмари Оорта, а не поясу Койпера.


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Георгий Бурба Ледяные сателлиты Солнца // Вокруг света. — (февраль 2006) (2785).(рос.)
  2. а б Пояс Койпера // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 220. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031)
  3. David Jewitt. «Kuiper Belt Page». Архів оригіналу за 2012-07-04. Процитовано 2012-12-17. 

Посилання[ред.ред. код]