Перейти до вмісту

Франсуаза Барре-Сінуссі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Франсуаза Барре-Сінуссі
фр. Françoise Barré-Sinoussi
Франсуаза Барре-Сінуссі
Франсуаза Барре-Сінуссі
Франсуаза Барре-Сінуссі
Ім'я при народженніфр. Françoise Claire Sinoussi Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася30 липня 1947(1947-07-30)[1][2][…] (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж , Франція
КраїнаФранція Франція
Діяльністьбіолог, вірусологиня, науковий директор, викладачка університету, дослідниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Парижа
ГалузьВірусологія
ЗакладІнститут Пастера (Париж)
ЧленствоФранцузька академія наук[4]
Європейська організація молекулярної біології
Royal Academy of Medicine of Cataloniad Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома завдяки:першовідкривач вірусу ВІЛ
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (2008)
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Франсуаза Барре-Сінуссі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Франсуаза Барре-Сінуссі (фр. Françoise Barré-Sinoussi, нар. 30 липня 1947, Париж, Франція) — французька вірусолог, лауреатка Нобелівської премії з фізіології або медицини 2008 року, яку вона розділила з Гаральдом цур Гаузеном та Люком Монтаньє. Під керівництвом Люка Монтаньє брала участь у відкритті в 1983 році вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), який породжує ВІЛ-інфекцію зі СНІДом у людини.

Біографія

[ред. | ред. код]

Барре-Сінуссі народилася і виросла в Парижі в 1947 році. У 19 років вона вступила на біомедичну програму в Паризькому університеті. Ще не закінчивши навчання почала працювати в Інституті Пастера, де у той час Жан-Клод Шерманн[en] вивчав ретровіруси, які спричинюють лейкемію у мишей. У 1974 році їй присуджено ступінь доктора філософії. Після цього Барре-Сінуссі деякий час пропрацювала у Національному інституті охорони здоров'я США, але потім повернулася в лабораторію Шерманна. Її відділення займалося пошуком зв'язку між ретровірусами і раком[5].

У 1982 році Барре-Зануссі вперше зіткнулася з епідемією нової хвороби — СНІД. Усього за два тижні вона зі своєю командою змогла виділити вірус-збудник хвороби. Пізніше він отримав назву вірус імунодефіциту людини. Завдяки цьому, вже наступного року були створені тести, які дозволяли визначити наявність антитіл до вірусних білків у крові людини, а у 1996 році стало можливо розробити антиретровірусну терапію[5]. Стаття про це відкриття була опублікована в журналі «Science» в травні 1983 року[6].

Через деякий час після відкриття, американська лабораторія під керівництвом Роберта Галло тож заявила про виділення вірусу, і деякий час претендувала на першість. Для його розв'язання були залучені навіть президенти США і Франції. Врешті решт пріоритет було визнано за французькими науковцями. За спогадами самої Барре-Сінуссі цей конфлікт сильно погіршив сприйняття наукової спільноти, оскільки люди вважали, що науковців цікавить лише слава першовідкривача, а не реальна допомога хворим[7].

Дуже швидко після відкриття, багато хворих на СНІД людей почали звертатися до Барре-Зануссі по допомогу. Хоча вона розуміла, що створення ліків потребує значного часу, і багато людей не зможе їх дочекатися, вона активно спілкувалася зі спільнотою хворих. Вона адвокатувала їхні інтереси, захищала їх від стигматизації, лобіювала більш активне дослідження хвороби. У середині 1980-х років вона здійснила подорож до Африки, де, вразившись масштабами епідемії, почала докладати зусиль щоб залучати допомогу бідним країнам для боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом: від підвищення інформованості населення про хворобу і способи її поширення до діагностичних центрів, які дозволяли б швидко виявляти хворих. У 1988 році вона разом з колегами заснували Міжнародне товариство боротьби зі СНІДом[en][5].

У 1988 році Барре-Сінуссі очолила лабораторію в Інституті Пастера[8].

У 2008 році вона була однією з тих, хто отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини. Барре-Сінуссі отримала чверть премії: половину премії отримав Гаральд цур Гаузен за відкриття папіломавірусу людини, а друга половина дісталася науковиці та її керівнику, Люку Монтаньє[9].

З 2012 по 2014 рік вона була президентом Міжнародного товариства боротьби зі СНІДом[10].

Нагороди й звання

[ред. | ред. код]
  • Член Французької академії наук (2009)
  • Нобелівська премія в галузі фізіології або медицини (2008)
  • Орден Почесного легіону (2013)

У кіно

[ред. | ред. код]

Барре-Сінуссі зіграла головну роль у документальному фільмі "Контрабандисти" 2015 року[11] і документальному фільмі "За страхом" 2016 року[12]. Обидва фільми присвячені різним аспектам впливу СНІДу на життя людей і проблемам що стають на шляху боротьби з ним.

Персонаж Франсуази Барре-Сінуссі присутній у ігровому фільмі "І оркестр грав[en]", що переповідає історію зіткнення людства з епідемією СНІДу. Її роль у фільмі виконала Наталі Бай[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/1473980/Francoise-Barre-Sinoussi
  2. ↑ http://www.nndb.com/lists/494/000063305/
  3. ↑ NNDB — 2002.
  4. ↑ www.academie-sciences.fr
  5. ↑ а б в FRANÇOISEBARRÉ-SINOUSSI Nobel Prize in Physiology or Medicine 2008(англ.)
  6. ↑ Isolation of a T-Lymphotropic Retrovirus from a Patient at Risk for Acquired Immune Deficiency Syndrome (AIDS)(англ.)
  7. ↑ The Extraordinary Path of Nobel Laureate Françoise Barré-Sinoussi(англ.)
  8. ↑ FRANÇOISE BARRÉ-SINOUSSI, BORN IN 1947. The Institut Pasteur(англ.)
  9. ↑ The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2008(англ.)
  10. ↑ Françoise Barré-Sinoussi(англ.)
  11. ↑ Passeurs 2015(англ.)
  12. ↑ Behind the Fear(англ.)
  13. ↑ And the Band Played On(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Франсуаза Барре-Сінуссі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франсуаза_Барре-Сінуссі&oldid=44183896