Петер Грюнберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петер Грюнберг
нім. Peter Grünberg
Peter Gruenberg 01.jpg
Народився 18 травня 1939(1939-05-18)[1][2][…]
Пльзень, Пльзень-місто, Чехія[4][5]
Помер 7 квітня 2018(2018-04-07)[6][7][…] (78 років)
Юліх, Дюрен, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[7]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина[8]
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater Дармштадтський технічний університет, Франкфуртський університет і Кельнський університет
Сфера інтересів фізика
Заклад Кельнський університет, Карлтонський університет і Юліхський дослідницький центр
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Stefan Hüfnerd
Член North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Artsd і Sudetendeutsche Akademie der Wissenschaften und Künsted
Відомий завдяки: гігантський магнетоопір
Нагороди

CMNS: Петер Грюнберг у Вікісховищі

Петер Андреас Грюнберг (нім. Peter Andreas Grünberg; 18 травня 1939, Пльзень, нинішня Чехія — 9 квітня 2018) — німецький фізик, що спеціалізувався у галузі фізики твердого тіла. Найвідомішим його відкриттям є ефект гігантського магнетоопору (ЕГМО), за яке його було удостоєно Нобелівської премії за 2007 рік (спільно з Альбером Фертом)[9].

Біографія[ред. | ред. код]

Батько Петера Грюнберга, конструктор локомотивів на заводі «Шкода» у Пльзені, помер у 1945 р. Мати, Петер та його сестра були депортовані з Чехословаччини, як й інші судетські німці. Після переселення у Німеччину Грюнберг мешкав із сім'єю у місті Лаутербах в федеральній землі Гессен. У 1959 р. він склав вступні іспити та почав навчання в університеті у місті Франкфурт-на-Майні. Починаючи з 1962 р. навчався у Дармштадтському технічному університеті. З 1966 по 1969 рр. Грюнберг проходив аспірантуру у професора Штефана Гюфнера на тему «Спектроскопічні дослідження деяких рідкісноземельних гранатів». Після захисту дисертації в 1969 р. отримав ступінь доктора філософії. Потім він провів 3 роки в Карлтонському університеті у Оттаві. З 1972 року працював науковим співробітником у Юліхському дослідницькому центрі. Захистив докторську дисертацію в університеті Кельна, де він із 1984 р. працював приват-доцентом, і з 1992 р. професором. З часу виходу пенсію у 2004 р. Грюнберг працює у ролі запрошеного вченого в дослідницькому центрі Юлиха в інституті дослідження твердого тіла, у відділенні електронних властивостей.

Роботи[ред. | ред. код]

Грюнберг був однім з перших, хто зайнявся дослідженням магнітних властивостей тонких плівок. Ця сфера досліджень вивчає спінові властивості матеріалів і називається спінтронікою. Результати досліджень дозволили створити нові, зменшені електронні прилади. У 1986 р. Грюнберг відкрив анти-феромагнітний взаємозв'язок в шарах заліза і хрома. Наприкінці 1987 р. Грюнберг відкрив, майже разом з Альбером Фертом, ефект гігантського магнетоопору, завдяки якому наприкінці 90-х років вдалося різко збільшити місткість накопичувачів на жорстких магнітних дисках. Принцип дії більшості головок записи/зчитування інформації станом на 2007 рік ґрунтувався на цьому ефекті. Оплата ліцензії за використання патентів (починаючи з патенту DE 3820475 «сенсори магнітного поля із тонким феромагнітним шаром» дата заявки 16 червня 1988) надходить на рахунок інституту у Юліху і складає двозначні мільйонні суми.

Нагороди й звання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]