Неділище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Неділище
Nedilyshche gerb.png Nedilyshche prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Ємільчинський
Рада/громада Барашівська громада
Код КОАТУУ 1821784001
Облікова картка Неділище 
Основні дані
Населення 808
Площа 0,46 км²
Густота населення 1756,52 осіб/км²
Поштовий індекс 11252
Телефонний код +380 4149
Географічні дані
Географічні координати 50°45′17″ пн. ш. 28°03′16″ сх. д. / 50.75472° пн. ш. 28.05444° сх. д. / 50.75472; 28.05444Координати: 50°45′17″ пн. ш. 28°03′16″ сх. д. / 50.75472° пн. ш. 28.05444° сх. д. / 50.75472; 28.05444
Середня висота
над рівнем моря
203 м
Водойми Уж
Місцева влада
Адреса ради 11252, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с. Неділище, вул. Центральна, тел. 78-6-45
Карта
Неділище. Карта розташування: Україна
Неділище
Неділище
Неділище. Карта розташування: Житомирська область
Неділище
Неділище

Неді́лище — село в Україні, в Ємільчинському районі Житомирської області. Населення становить 808 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Територія, на якій розташоване село знаходиться в межах Поліської низовини. Через село протікає річка Уж; права притока Прип'яті (впадає у Київське водосховище). У водоймах водиться щука, окунь, карась. Середня висота над рівнем моря 203 м. Клімат помірно континентальний. За останні 10 років літо сухе, а зима мягка. Неділище межує на півночі з с. Великий Яблунець, на північному сході з смт. Яблунець і с. Рясне, на сході з с. Вільхівкою, на південному сході з с. Вікторівкою, на південному заході з с. Бараші, на заході з с. Бастова Рудня, на північному заході з с. Шевченкове.

Історія[ред. | ред. код]

Неділище позначено на карті боліт Полісся від 1650 року картографа Даніеля Цвікера. В кінці XIX століття польські дослідники про село зазначають так:  ''Неділище - село над річкою Уша, Житомирського повіту Барашівської волості, парафія православна Рясне, до Житомира 84 версти. Дворів 229, мешканців 1149, є вітряк". [1] З 90-х років XIX століття в село прибуває з Київа на постійне місе проживання відставний полковник, учасник російсько-турецької війни 1877-1878 рр., князь Баратов Борис Федорович (1842 -1905 рр.) зі своєю родиною: дружина Марія Антонівна Баратова (1845 -1914 рр), старша донька: Ольга Борисівна Баратова (1869 - 1959 рр), молодша донька Людмила Борисівна Баратова (1871- ? рр). Старша донька Ольга Борисівна в 1896 році вийшла заміж за однополчанина  батька полковника 132-го Бендерського полку Гавликівського Миколу Михайловича (10.12. 1859 р. Каменець-Подільський -- 23 листопада 1908 р. Київ, Лук`янівське кладовище). У них син Михайло і донька Марія , яка була в шлюбі з інженером - гідрологом Анатолієм Сергійовичем Ричкаловим.

До жовтневого перевороту в Петрограді 1917 року жителі села  вільно здійснювали свої релігійні обряди в різних культових закладах. Православні у церкві Святої Параскеви с. Рясне і у власній церкві Святої Трийці, римо-католики в костелі Святого Антонія с. Бараші, лютерани в Євангелічно-лютеранській кірхі Геймталь (нині с. Ясенівка Пулинського р-ну), євреї в синагозі с. Горошки.

В період загострення сталінських репресій проти українського народу в 30-і роки минулого століття органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 14 мешканців села , з яких 4 чол. розстріляно. Всі постраждалі від тоталітарного режиму нині реабілітовані і їхні імена відомі.

Вайсберг Лейба Гершкович, Волошин Кузьма Федорович, Волошин Лаврентій Карпович, Воспитанник Антон Захарович, Дмитренко Мартин Васильович, Дмитренко Микола Матвійович, Карпенко Іван Сидорович, Кулаківська (Расенюк) Ірина Степанівна, Литвинчук Іван Дмитрович, Лук`янчук Іван Олексійович, Марченко Марко Іванович, Матвієнко Пилип Васильович, Ревчук Трохим Васильович, Українець Олександр Кирилович. [2]

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 13 серпня 2013 р. рiшенням № 147 XXII сесії сільської ради VI скликання.

Герб[ред. | ред. код]

Щит перетятий срібною хвилястою нитяною балкою. На першому лазуровому полі срібний соловей, що співає на золотій гілці лавру, перев'язаній стрічками, що вільно спадають до низу: червона справа, золота по центру, зелена зліва. На другому зеленому полі золотий сніп пшениці, нахилений вліво. Щит обрамований золотим декоративним картушем і увiнчаний золотою сільською короною.

Лазур символізує чисте мирне небо, красу, духовну велич. Срібний соловей на золотій лавровій гілці з стрічками уособлює українську народну пісню та її видатну виконавицю Ніну Митрофанівну Матвієнко — Героя України, народну артистку України, уродженку с. Неділище. Стрічки — атрибути національного жіночого головного убору, вінка. Вони символізують села Неділище, Бастова Рудня, Шевченкове, що входять до складу територіальної громади. Срібна смуга з хвилястою лінією символізує міць і силу, а також місцеву річку Уж. Золотий сніп на зеленому полі — символ хліборобської праці, багатства і достатку, славних трудових звитяг земляків, Поліської землі.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище горизонтально поділене на три частини — синю, білу, зелену (3:1:3). На нижній смузі жовтий хлібний сніп по центру. Синій колір означає мирне безхмарне небо, красу і духовну велич; білий — міць і чистоту, щирість і відкритість; зелений — багатство природи, Полісся, силу, здоров'я, торжество життя.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Державний архів Житомирської області:  Каталог метричних книг: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм.  – Житомир; Видавництво Волинь, 2010. – 172 с. – INSB 978 – 966 – 690 –107– 4
  • Державний архів Житомирської області. Каталог метричних книг: Православє. – Житомир; Видавництво Волинь, 2010. – 636 с. – INSB 973 – 966 – 690 –132 – 6 (том 2)

Посилання[ред. | ред. код]