Бараші
| село Бараші | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Житомирська область | ||||
| Район/міськрада | Новоград-Волинський | ||||
| Рада | Барашівська сільська громада | ||||
| Код КОАТУУ | 1821780401 | ||||
| Облікова картка | Бараші | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1566 | ||||
| Населення | 1989 ▼ | ||||
| Площа | 9,15 км² | ||||
| Густота населення | 222,08 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 11255 | ||||
| Телефонний код | +380 4149 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°42′56″ пн. ш. 28°01′51″ сх. д.H G O | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
206 м | ||||
| Водойми | р. Уж, Городивна | ||||
| Відстань до обласного центру |
81 км | ||||
| Відстань до районного центру |
35 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Яблунець | ||||
| Відстань до залізничної станції |
12 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | вул. Героїв Майдану, 10, с. Бараші, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл., 11255 | ||||
| Карта | |||||
  Бараші | |||||
 Бараші | |||||
|
| |||||
Бараші́ — смт в Україні, центр об'єднаної територіальної громади, у Новоград-Волинському районі Житомирської області. Населення становить 1989 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване над річкою Уж, правою притокою Прип'яті. Тут є великий ставок площею водного дзеркала 22,60 га.[1]
У селі річка Городивна впадає у річку Уж.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка у 1586 році. У центрі села, на березі річки знайдено залишки древнього городища Замчища XII-XIII століття (близько 0,6 га). Також виявлено 32 кургани в чотирьох групах.[2]
У 1854 році Анелею Рациборською у Барашах була заснована фабрика порцеляни.[3]
У 1867 побудовано дерев'яну церкву Преображення Господнього. Неподалік церкви, в урочищі Миколинці, на благодатному джерелі Миколая побудовано капличку.
При церкві 1872 року було відкрито однокласне народне училище Міністерства народного просвітництва.
У Барашах був і римо-католицький костел Святого Антонія.
У 1881 році на Барашівському порцеляновому заводі було 4 печі, виготовлялося до 150 тис.штук фарфорового та фаянсового посуду. Власницею заводу була А.Рациборська, орендатором — купець Гершфельд.[4]
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Барашівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, мешкало 978 осіб, 170 дворових господарств, існували православна церква, костел, єврейський молитовний будинок, школа, 2 постоялих будинки та порцеляновий завод[5]. Також була земська поштова станція.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2806 осіб (1074 чоловічої статі та 1732 — жіночої), з яких 338 — православної віри[6].
У 1903 році річний обіг виробництва на порцеляновому заводі становив 30 000 руб., було задіяно 70 працівників.
У 1904 році згорів порцеляновий завод Неберо В. А., відновити його вдалось лише частково і через декілька років виробництво зовсім занепало.
У 1906 року кількість дворів зросла до 390, а мешканців — до 2609[7].
За даними 1913 року, мешканців села обслуговували земська лікарня, аптечний пункт, близько 15 лавок, двокласне училище.
Станом на 1915 рік були три парових млина, один водяний млин.
У складі УРСР[ред. | ред. код]
З 1923 по 1962 роки село Бараші було районним центром.
Під час голодомору у 1932—1933 років в селі померло 37 чоловік.
У серпні 1935 року Політбюро прийняло рішення про виселення німецьких колоній з 100-кілометрової зони кордону з Польщею до Казахстану.
В період загострення комуністично-сталінського терору проти українського народу в 30-і роки минулого століття, органами НКВС було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 70 жителів села, з яких 26 чоловік розстріляно. Нині всі постраждалі від радянської влади реабілітовані[8].
З початком війни багатьом німцям вдалося повернутись в колишні домівки.
Друга світова війна[ред. | ред. код]
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. (вересень 2019) |
На території військкомату німецькі окупанти влаштували єврейське гетто. Так, наприкінці жовтня 1941 року у сусідній колонії Сербинівка було розстріляно 300 чоловік, 100 з яких — жителі Барашів.
В жовтні-листопаді 1943 року поблизу бункерів села йшли запеклі бої між солдатами УПА, радянською армією та німецькими окупантами.
Новітній час[ред. | ред. код]
18 грудня 2016 року відбулися вибори голови та депутатів до барашівської об'єднаної територіальної громади
Персоналії[ред. | ред. код]
- Моталенко О. О. — перший вчитель однокласного народного училища.
- Шишацький М. П. — священник, духовний наставник і попечитель народного училища.
- Біленький Олександр Юхимович (1946—2016) — заслужений вчитель України.
- Шевчук Василь Андрійович (1932—1998) — український письменник.
- Шевчук Олександр Андрійович (1921—2012) — член спілки письменників Росії.
- Лепехова-Сущевська Вікторія Анатоліївна — заслужений лікар України.
- Сущевський Василь Васильович — кандидат юридичних наук.
- Гудзь Василь Остапович — кандидат сільськогосподарських наук.
- Малахівська Світлана Анатоліївна — кандидат історичних наук.
- Степура Валентин Савелійович — кандидат військових наук.
- Шевчук Тетяна Миколаївна — кандидат філологічних наук.
- Зінченко Володимир Григорович — заслужений лікар Білорусі.
- Масник Володимир Григорович — кандидат медичних наук.
- Кулеба Володимир Юрійович — український журналіст.
- Синицький Микола Йосипович — поет, прозаїк, член Національної спілки краєзнавців України.
- Скиба Юрій Григорович — доцент Чернівецького університету.
- Мельниченко Ольга Грирорівна — доктор педагогічних наук.
- Лещенко Тетяна Іллівна — кандидат хімічних наук.
- Гончарук Микола Лаврентійович — кандидат історичних наук.
- Метельський Роман Едуардович — кандидат юридичних наук.
- Кириленко Володимир Миколайович — колишній заступник начальника УКДБ СРСР Куйбишівської області, дослідник історії села.
- Сущевський Михайло Васильович — гвардії полковник у відставці. Саме йому барашівці вдячні за сприяння в будівництві нового триповерхового приміщення школи на 624 учні.
- Войтківський Йосип Карлович (1920—2015) — повний кавалер ордена Слави.[9]
- Галицька Сабіна Станіславівна (1994—2018) — сержант медик 10-ї окремої Гірсько-Штурмової бригади Збройних сил України.
- Павленко Валентина Василівна — українська поетеса.
Спорт[ред. | ред. код]
У селі є футбольний клуб «Бараші». Президент клубу — Сергій Котвицький, Генеральний директор — Сергій Романчук, головний тренер — Валерій Тищук, тренер-селекціонер — Валерій Зінченко.
ФК «Бараші» чемпіон Житомирської області у 2011 році.
Події[ред. | ред. код]
24 вересня 2016 року відбулося святкування 450-річниці від першої писемної згадки про село Бараші. Серед запрошених гостей був народний депутат України Литвин Володимир Михайлович.
Галерея[ред. | ред. код]
На свято завітав народний депутат України Литвин В.М.
Юні музиканти
Рушники рідного краю
Трубачі
Велика рідня
Південно-східна околиця Барашів
У центрі села
Будинок радянської доби на Замчищі
Православна церква в Барашах
Річка Уж в Барашах
Міст через річку Уж в Барашах
Православне кладовище
Пам'ятник Бахуринським на польському кладовищі у Барашах
Північно-східна околиця Барашів
"Хрущовська" дубина біля Барашів
Золота осінь на дорозі
Річка Городивна у Барашах
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ставки та водосховища. Архів оригіналу за 21 грудень 2016.
- ↑ Антонович, Владимир Бонифатьевич (1900). Археологическая карта Волынской губернии.
- ↑ Soubise Bisier (1913). O fabrykach ceramiki (пол). Warszawa. с. 4.
- ↑ Орлов П. А. (1881). Указатель фабрик и заводов Европейской России с Царством Польским и Великим княжеством Финляндским.: Материалы для фабрично-заводской статистики (рос). С-Пб.: Тип. братьев Пантелеевых. с. 330.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-17)
- ↑ Список населенных мест Волынской губернии. Издание Волынского губернского статистического комитета. Житомир, Волынская губернская типография. 1906 (рос.), (код 47)
- ↑ Реабілітовані історією" (Житомирська область)
- ↑ Районна газета "Народна трибуна".
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бараші |
- Barasze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 105. (пол.)
- Barasze, wś nad rz. Uszą, pow. żytomierski, gm. Barasze, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 83. (пол.)
- Барашівська ЗОШ.
- Бараші — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
- Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією» Житомирська область. - Житомир: Полісся - ISBN 966—655 — 220 — 5
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область — Житомир: Полісся, 2008. — 1116 с. - ISNB 978—655 — 361 — 7
- Погода в селі Бараші
| ||||||||||||||||
_(1796).png)