Ємільчинський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ємільчинський район
Coat of Arms of Yemilchinsky raion in Zhytomyr oblast.png Flag of Yemilchyne raion.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті регіону
Основні дані
Країна: Україна Україна
Регіон: Житомирська область
Код КОАТУУ: 1821700000
Утворений: 7 березня 1923 року


Населення: 32629 (на 1.01.2018)
Площа: 2112 км²
Густота: 15,4 осіб/км²
Тел. код: +380-4149
Поштові індекси: 11200—11265
Населені пункти та ради
Районний центр: Прапор Ємільчино Ємільчине
Селищні ради: 2
Сільські ради: 35
Смт: 2
Села: 117
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 11200, Житомирська область, смт. Ємільчине, вул. Соборна, 18, 2-13-56
Вебсторінка: Ємільчинська РДА
Ємільчинська райрада
Голова РДА: Авраменко В'ячеслав Григорович[1]
Голова ради: Сорока Віктор Михайлович
Мапа

Commons-logo.svg Ємільчинський район у Вікісховищі

Ємі́льчинський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця на заході Житомирської області України. Адміністративний центр — селище міського типу Ємільчине. Населення становить 34 426 осіб (на 1.08.2013). Площа — 2112 км². Утворено 1923 року.

Географія[ред. | ред. код]

Ємільчинський район розташований у північно-західній частині Житомирської області, займає площу 2,1 2,1 тис. км² і лежить у межах поліської низовини.

Межує з Новоград-Волинським, Лугинським, Олевським, Коростенським, Хорошівським, Пулинським районами.

До складу району входить 119 населених пунктів[2].

Історія[ред. | ред. код]

Ємільчинський район (до 15 серпня 1944 року — Емільчинський) утворений постановою ВУЦВК 7 березня 1923 року в складі Коростенської округи Волинської губернії з 19 сільських рад Емільчинської та Сербівської волостей Новоград-Волинського повіту.

З 15 вересня 1930 року, через скасування округ, район перейшов у пряме підпорядкування до республіканського центру. 9 лютого 1932 року район увійшов до складу новоствореної Київської області.

Від 22 вересня 1937 року — у складі новоутвореної Житомирської області[3].

В ході адміністративно-територіальних реформ 1920-х, 1950-х та 1960-х років неодноразово змінював склад і межі[4].

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на на 1 селищну та 1 сільську територіальні громади, 1 селищну та 10 сільських рад, які об'єднують 119 населених пунктів та підпорядковані Ємільчинській районній раді. Адміністративний центр — смт Ємільчине.

Населення[ред. | ред. код]

Загальна чисельність населення району (станом на 2011 рік) становить 35 659 осіб, у тому числі міського — 7831, сільського — 27828. Щільність населення 16,8 осіб на кв. км[5].

Працездатного населення, зайнятого в галузях економіки — 6,6 тис. чол. Питома вага людей пенсійного віку 39,8 %.

Етнічний склад населення району на 2001 рік був представлений наступним чином:

Географія[ред. | ред. код]

Всього на території району 20 річок. Найбільші з них — Уборть та Уж.

Корисні копалини: граніт, торф, суглинки, піски.

Головні породи лісів: сосна, дуб, береза, вільха, осика, граб, ясен.

Природоохоронні території[ред. | ред. код]

Транспорт і зв'язок[ред. | ред. код]

Експлуатаційна довжина залізничних колій — 32 км, у тому числі 32 км електрифікованих.

Довжина автомобільних шляхів загальнодержавного значення 46 км, місцевого — 488,7 км. 10 мостів.

Забезпеченість населення телефонним зв'язком становить 64,6 одиниць на 100 сімей по місту і 16,2 одиниць по селу. 32 автоматичні телефонні станції (з них міських 3, сільських — 29) мають загальну монтовану ємність 7000 номерів, у тому числі 2630 міських, 2300 сільських.

Економіка[ред. | ред. код]

Розвинута харчова промисловість. Рослинництво переважно зернового, тваринництва — м'ясо-молочного напряму.

У районі 6 промислових підприємств. Провідними підприємствами є три заводи: хлібо- масло- та льонозавод. Виробництвом цегли займається одне підприємство, добуванням граніту — дві виробничо-комерційні фірми.

Ємільчинський держлісгосп постачає за кордон лісопродукцію.

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Ємільчинського району було створено 66 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 67,68 % (проголосували 18 246 із 26 959 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 46,49 % (8 482 виборців); Юлія Тимошенко — 24,35 % (4 443 виборців), Олег Ляшко — 14,38 % (2 623 виборців), Сергій Тігіпко — 3,06 % (558 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,05 %.[7]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розпорядження Президента України від 2 грудня 2019 року № 435/2019-рп «Про призначення В.Авраменка головою Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області».
  2. Регіони України та їх склад. Житомирська область, Ємільчинський район
  3. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006.. http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 18, 533, 540. Процитовано 9 Oktober 2020. 
  4. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1796—2006 роки. Довідник. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 24 травень 2011. 
  5. Паспорт Житомирської області. Архів оригіналу за 2 листопад 2014. Процитовано 24 травень 2011. 
  6. Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
  7. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 2018-02-27. Процитовано 2016-03-17. 

Посилання[ред. | ред. код]

Олевський район Лугинський район
Новоград-Волинський район Gray compass rose.svg Коростенський район
Новоград-Волинський район Пулинський район Хорошівський район