Ємільчинський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ємільчинський район
Coat of Arms of Yemilchinsky raion in Zhytomyr oblast.png Flag of Yemilchinsky raion in Zhytomyr oblast.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Житомирська область
Код КОАТУУ: 1821700000
Утворений: 1923
Населення: 33345 (на 1.02.2016)
Площа: 2112 км²
Густота: 16.7 осіб/км²
Тел. код: +380-4149
Поштові індекси: 11200—11265
Населені пункти та ради
Районний центр: Прапор Ємільчино Ємільчине
Селищні ради: 2
Сільські ради: 35
Смт: 2
Села: 117
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 11200, Житомирська область, смт. Ємільчине, вул. Соборна, 18, 2-13-56
Веб-сторінка: Ємільчинська РДА
Голова РДА: Забела Леонід Володимирович
Голова ради: Лісовий Петро Сергійович

Commons-logo.svg Ємільчинський район у Вікісховищі

Ємі́льчинський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця на заході Житомирської області України. Адміністративний центр — селище міського типу Ємільчине. Населення становить 34 426 осіб (на 1.08.2013). Площа — 2112 км². Утворено 1923 року.

Географія[ред.ред. код]

Ємільчинський район розташований у північно-західній частині Житомирської області, займає площу 2,1 2,1 тис. км² і лежить у межах поліської низовини.

Межує з Новоград-Волинським, Лугинським, Олевським, Коростенським, Хорошівським, Пулинським районами.

До складу району входить 119 населених пунктів, які об'єднані в 35 сільських та 2 селищні ради[1].

Історія[ред.ред. код]

5 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Кривотин та Яменець теперішнього Ємільчинського району проліг шлях Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.

Ємільчинський район (до 15 серпня 1944 року — Емільчинський) утворений постановою ВУЦВК 7 березня 1923 року в складі Коростенської округи. До району входило 19 сільрад Ємільчинської і Сербівської волостей Новоград-Волинського повіту. В ході адміністративно-територіальних реформ 1920-х і 1950-х років неодноразово змінював склад і межі. В сучасному складі і адміністративних межах — з 1966 року[2].

Ємільчине в другій світовій війні[ред.ред. код]

Напад Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року був досить несподіваним для червоноармійців, тому на початковому етапі війни вони потерпіли багато поразок. Серед районів, які першими зазнали бомбардування був і Ємільчинський. Саме селище німці окупували 2 липня. Почалися масові переслідування, арешти, вбивства мирних жителів. Нацисти грабували худобу, хліб, майно, знищували громадські будівлі.

Для боротьби з нацизмом у грудні 1941 року було створено підпільну організацію з одинадцяти чоловік, яку очолив К.Г Лавренчук. Вони поширювали серед народу відомості про події на війні. З часом організація збільшувалась і згодом налічувала 87 чоловік. У травні 1942 р. в місцевій друкарні було таємно надруковано і розповсюджено листівки, в яких народ закликали боротися з німцями. Внаслідок цього було створено 9 підпільних груп, до яких входило 243 земляка.

Не в змозі вийти на слід підпільників, нацисти посилювали репресії. Але звіряча поведінка загарбників не залишалась не покараною. У 1943 році народні месники висадили в повітря приміщення, де проживала рота німців. У травні 1943-ого року окупанти почали заарештовувати всіх «підозрілих». Нацисти оточили Ємільчине колючим дротом, посилили патрульну охорону.

13 листопада 1943 року кавалерійське партизанське об'єднання М. Наумова очистило село від нацистів. Відбулись багатолюдні збори, на яких йшлося про подальшу боротьбу з німецькими загарбниками. У ніч на 5 грудня з'єднання Наумова вирушило далі на захід. У селище знову вдерлися гітлерівці, але не надовго. 3 січня 1944 р. війська 1-ого Українського фронту остаточно визволили Ємільчине, взявши в полон 2 роти німецьких солдатів.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 2 селишні ради і 35 сільських рад, які об'єднують 118 населених пунктів та підпорядковані Ємільчинській районній раді. Адміністративний центр — смт Ємільчине[3].

Населення[ред.ред. код]

Загальна чисельність населення району (станом на 2011 рік) становить 35 659 осіб, у тому числі міського — 7831, сільського — 27828. Щільність населення 16,8 осіб на кв. км[4].

Працездатного населення, зайнятого в галузях економіки — 6,6 тис. чол. Питома вага людей пенсійного віку 39,8%.

Етнічний склад населення району на 2001 рік був представлений наступним чином:

Географія[ред.ред. код]

Всього на території району 20 річок. Найбільші з них — Уборть та Уж.

Корисні копалини: граніт, торф, суглинки, піски.

Головні породи лісів: сосна, дуб, береза, вільха, осика, граб, ясен.

Природоохоронні території:

  • Заказник «Вовчі острови». Гідрологічний. Утворений в 1984 році. Площа 452 га. Охоронна зона 1278 га. Ємільчинське лісництвово. Болотний масив, регулятор водного режиму Уборті. Місця поселення бобрів, ондатр, видр, гніздування водно-болотних птахів, чорного лелеки, нараховується 30 видів риб.
  • Заказник «Телячий мох». Гідрологічний. Утворений в 1984 році. Площа 553 га. Охоронна зона 1604 га. Зубковицьке лісництво. Верхове болото з гирлами річок, регулює водний режим Уборті. Місце поселення глухарів та тетеревів.
  • Заказник «Часниковський». Орнітологічний. Утворений в 1980 році. Площа 612 га. Кочічинське лісництво. Сфагнове болото, місце поселення глухарів, тетеревів, чорного лелеки.

Транспорт і зв'язок[ред.ред. код]

Експлуатаційна довжина залізничних колій — 32 км, у тому числі 32 км електрифікованих.

Довжина автомобільних шляхів загальнодержавного значення 46 км, місцевого — 488,7 км. 10 мостів.

Забезпеченість населення телефонним зв'язком становить 64,6 одиниць на 100 сімей по місту і 16,2 одиниць по селу. 32 автоматичні телефонні станції (з них міських 3, сільських — 29) мають загальну монтовану ємність 7000 номерів, у тому числі 2630 міських, 2300 сільських.

Економіка[ред.ред. код]

Розвинута харчова промисловість. Рослинництво переважно зернового, тваринництва — м'ясо-молочного напряму.

У районі 6 промислових підприємств. Провідними підприємствами є три заводи: хлібо- масло- та льонозавод. Виробництвом цегли займається одне підприємство, добуванням граніту — дві виробничо-комерційні фірми.

Ємільчинський держлісгосп постачає за кордон лісопродукцію.

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Ємільчинського району було створено 66 виборчих дільниць. Явка на виборах складала - 67,68% (проголосували 18 246 із 26 959 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко - 46,49% (8 482 виборців); Юлія Тимошенко - 24,35% (4 443 виборців), Олег Ляшко - 14,38% (2 623 виборців), Сергій Тігіпко - 3,06% (558 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів - 1,05%.[6]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Олевський район Лугинський район
Новоград-Волинський район Gray compass rose.svg Коростенський район
Новоград-Волинський район Пулинський район Хорошівський район