Координати: 47°32′54″ пн. ш. 32°30′4″ сх. д. / 47.54833° пн. ш. 32.50111° сх. д. / 47.54833; 32.50111
Очікує на перевірку

Новополтавка (Баштанський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Новополтавка
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Баштанський район
Тер. громада Вільнозапорізька сільська громада
Код КАТОТТГ UA48020050110061186
Облікова картка Новополтавка 
Основні дані
Засноване 1840 (184 роки)
Населення 1115
Площа 1,68 км²
Густота населення 663,69 осіб/км²
Поштовий індекс 55642
Телефонний код +380 5151
Географічні дані
Географічні координати 47°32′54″ пн. ш. 32°30′4″ сх. д. / 47.54833° пн. ш. 32.50111° сх. д. / 47.54833; 32.50111
Середня висота
над рівнем моря
82 м
Водойми р. Балка Водинська
Найближча залізнична станція Новополтавка
Відстань до
залізничної станції
2 км
Місцева влада
Адреса ради 55650, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с. Вільне Запоріжжя, вул. Москаленка, 35
Карта
Новополтавка. Карта розташування: Україна
Новополтавка
Новополтавка
Новополтавка. Карта розташування: Миколаївська область
Новополтавка
Новополтавка
Мапа
Мапа

CMNS: Новополтавка у Вікісховищі

Новополта́вка — село в Україні, у Вільнозапорізькій сільській громаді Баштанського району Миколаївської області. Населення становить 1115 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Село розташоване за 20 км на південь від міста Новий Буг, за 2 км від залізничної станції Новополтавка. Через село пролягає автошлях національного значення Н11 (Дніпро — Кривий Ріг — Миколаїв). Селом тече річка Балка Водинська.

Історія

[ред. | ред. код]

Село Новополтавка засноване 1840 року.

Станом на 1886 рік у колонії євреїв Привільнянської волості Херсонського повіту Херсонської губернії мешкало 2104 особи, налічувалось 120 дворових господарств, існувало 2 єврейських молитовних будинки, школа, 3 лавки[1].

На фронтах Німецько-радянської війни воювали 227 жителів села, 78 з них загинули, 146 — відмічені урядовими нагородами. У вересні 1941 року нацистами розстріляні в селі 837 осіб, переважно євреїв.

У 1970 році в Новополтавці споруджений пам'ятник на честь воїнів-артилеристів, що брали участь у Березнегувато-Снігурівській операції. У 1974 році біля автошляху Н11 (Дніпро — Кривий Ріг — Миколаїв) встановлений пам'ятний знак — гвардійський міномет «Катюша».

У Новополтавці за часів УРСР, працював колгосп «40 — річчя Жовтня». За успіхи в праці 132 колгоспники нагороджені орденами і медалями, у тому числі орденом Трудового Червоного Прапора — завідувач молочнотоварною фермою І. Ф. Краснокуцкий, ланковий Н. А. Приймак, завідувач фермою П. П. Коваленко, комбайнер І. А. Горб.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1036 92.91%
російська 69 6.19%
румунська 4 0.36%
білоруська 3 0.27%
вірменська 1 0.09%
болгарська 1 0.09%
інші/не вказали 1 0.09%
Усього 1115 100%

Економіка

[ред. | ред. код]

У селі обробляються 4524 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3475 га орної землі. Тут вирощують озиму пшеницю, ячмінь, кукурудзу, з технічних культур — соняшник, цукровий буряк. Сільське господарство спеціалізується також на відгодівлі великої рогатої худоби.

Освіта і культура

[ред. | ред. код]

У Новополтавці працює одинадцятирічна школа (315 учнів і 24 учителі). Заступникові директора школи М. Ф. Субботіні присвоєне звання заслуженого учителя України. Працюють будинок культури із залом на 300 місць, бібліотека з книжковим фондом 12,1 тис. екземплярів, дільнична лікарня на 25 ліжок (дев'ять медпрацівників, у тому числі два лікарі), дитячий сад на 70 місць. До послуг населення — чотири магазини, відділення Укрпошти.

Особистості

[ред. | ред. код]

Уродженці села:

  • Бєлкін Михайло Якович (нар. 1929) — український матеріалознавець, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки.
  • Воробйов Олександр Трохимович (1967—2023) — український громадський діяч, спортсмен та військовослужбовець.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Волості і важливі населенні пункти. Випуск VIII. Санкт-Петербург, 1886. (рос.)
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]