Координати: 52°18′9.9989768184605e-08″ пн. ш. 32°18′30.000000098811″ сх. д. / 52.3000000000278° пн. ш. 32.30833° сх. д. / 52.3000000000278; 32.30833

Новий Ропськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Новоробськ)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Новий Ропськ
рос. Новый Ропск
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Брянська область
Муніципальний район Климівський район
Поселення Новоропське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 15228852001
Код ЗКТМО: 15628452101
Основні дані
Населення 1293 осіб (2010)
Поштовий індекс 243080
Телефонний код +7 48347
Географічні координати: 52°18′9.9989768184605e-08″ пн. ш. 32°18′30.000000098811″ сх. д. / 52.3000000000278° пн. ш. 32.30833° сх. д. / 52.3000000000278; 32.30833
Водойма р. Ірпа
Мапа
Новий Ропськ (Росія)
Новий Ропськ
Новий Ропськ

Мапа

CMNS: Новий Ропськ у Вікісховищі

Новий Ропськ (відомий також як Новий Робськ[1], Ново-Ропськ[2], рос. Новый Ропск) — село в Росії, у Климівському районі Брянської області. Центр Новоропського сільського поселення. Колишнє містечко. Лежить за 2 км від російсько-українського кордону. Населення становить 1293 осіб (2010). У селі міститься пам'ятка української козацької архітектури XVIII століття — Микільська церква 1732 року, зведена на кошти гетьмана Данила Апостола.

Положення

[ред. | ред. код]

Лежить над річкою Ірпою, за 3 км від села Старий Ропськ[3].

Історія

[ред. | ред. код]
Гетьман Данило Апостол, власник села та фундатор церкви, портрет XVIII століття

Заснування

[ред. | ред. код]

Новий Ропськ виник поблизу села Старий Ропськ, яке ототожнюють з літописним Ропеськом, згадуваним у XII столітті[4]. За місцевими переказами, Новий Ропськ був заснований на місті колишнього міста Смядина, проте правдивість цього переказу ставилася під сумнів ще в XIX столітті[5]. Історик Олександр Лазаревський припускав, що Новий Ропськ виник у першій половині XVII століття, коли власницька Ропська волость належала поляку Салтану[5].

У Гетьманщині та Російській імперії

[ред. | ред. код]
Двері Миколаївської церкви, на одвірку яких напис про заснування храму гетьманом Данилом Апостолом, світлина Стефана Таранушенка 1916 року
Миколаївська церква, картина Сергія Васильківського 1890-х років

Після створення держави Війська Запорозького (України), село належало до Топальської сотні Стародубського полку Гетьманщини[5]. У 1665 році гетьман Іван Брюховецький надав Ропську волость у володіння Михайлові Рубцю, право власності на яку було підтверджено в універсалі 1670 року гетьмана Дем'яна Многогрішного[5]. Втім 1679 року, після того, як син Михайла Рубця Іван був засуджений за підробку документів, гетьман Іван Самойлович відібрав у Рубців волость та приєднав її до гетьманських володінь[5]. У 1679 році Новий Ропськ згадується вже як містечко, тобто тоді він вже був центром Ропської волості[5].

За переписом Малоросії 1723 року, Новий Ропськ був селом Ропської волості, мав 10 козацьких дворів, 92 дворів «ґрунтових» посполитих, 25 дворів безґрунтових гендльових, 80 хат «бобилів» городників, 27 хат «бобилів» безгородних і 8 підсусідських хат[5]. За гетьманування Данила Апостола на його кошти в 1732 році в селі зведено церкву Микільську церкву[6]. Після смерті гетьмана Данила Апостола у 1734 році волость перейшла у державне володіння[5].

1741 року Ропська волость була подарована Іванові Неплюєву, але у серпні 1742 року її було передано від Неплюєва до Олексія Розумовського, від якого волость успадкував його брат і колишній гетьман Кирило Розумовський[5]. За описом Ропської волості 1745 року, у Новому Ропську був замок з панським двором, обнесений земляним валом[5]. Згідно зі статистичним описом Малоросії 1781 року, село належало графові Розумовському, тут налічувалося разом 383 дворів і 433 хат, з них козацьких: 20 дворів, 21 хата; селянських: 363 дворів, 412 хат і 9 бездвірних хат[5]. Опис Нового Ропська 1781 року згадує про 4 цехи в містечку: кравецький, шевський, шаповальський та ткацький[5]. У тому ж описі йдеться про те, що чимало місцевих мешканців («до 20 дворів») займалися полюванням на ведмедів, а також дресували ведмедів під музику, яких брали із собою для вистав у «малоросійських степових містах», Слобідсько-Українській губернії, на Донщині та Московщині[5].

З другої половини XIX століття містечко Новий Ропськ було центром Новоропської волості Новозибківського повіту Чернігівської губернії Російської імперії[7][8]. Відстань до Новозибкова становила 35 верст[3]. Станом на 1859 рік Новий Ропськ був державним містечком, у якому налічувалося 563 дворів і 2848 мешканців (1357 чоловіків і 1491 жінка), діяло 2 православні церкви, сільське училище, волосна та сільська розправа, поштова станція, проводилися 3 щорічні ярмарки та базари[9]. Містечко тоді лежало на поштовому Смоленському тракті з Чернігова до Стародуба[9]. У 1885 році у містечку було 622 дворів і 3239 жителів, 3 православні церкви, школа, поштова станція, 2 постоялих двори, 2 постоялих будинки, 12 лавок, 2 крупорушки, 3 маслобійних заводи, водяний і 3 вітряних млини, 5 ярмарків на рік[10]. Близько 1888 року в місті діяло дві православні церкви, налічувалося 3000 мешканців[8]. За переписом населення Російської імперії 1897 року в містечку мешкало 4649 осіб (2066 чоловіків та 2583 жінок), з них 4454 православних[11]. У 1901 році в селі налічувалося 5050 жителів (2390 чоловіків і 2660 жінок)[7].

У Новому Ропську дослідники збирали українські етнографічні матеріали. У 1885 році в журналі «Кіевская старина» було видано українську інтермедію «Супліка, або замисл на попа» другої половини XVIII століття, записану в Новому Ропську від 73-річного сліпого селянина Олексія Лісовського[12]. У цьому ж журналі в 1890 році Федір Ніколайчик на основі відомостей про новоропських шаповалів опублікував статтю, присвячену таємній мові лірників і шаповалів («лебійській», «лобурській» мові)[13].

Українська державність у 1917—1919 роках

[ред. | ред. код]
Будинок колишньої волосної управи кінця XIX століття

Після того, як у 1917 році було повалено російське самодержавство, Українська Центральна Рада 10 (23) червня 1917 року у Першому Універсалі проголосила про автономію України у складі Росії[14]. У Тимчасовій інструкції, яку Тимчасовий уряд Росії надіслав Генеральному секретаріатові УЦР, повноваження українського уряду поширювалися серед інших й на Чернігівську губернію, але без Новозибківського повіту[15]. Проте Третім Універсалом Української Центральної Ради від 7 (20) листопада 1917 проголошувалося про створення автономної Української Народної Республіки, до якої серед іншого повністю увійшла Чернігівська губернія[16]. Четвертий Універсал Української Центральної Ради від 9 (22) січня 1918 року проголосив незалежність Української Народної Республіки[17]. У жовтні 1918 році в селі зупинявся 2-й Запорізький полк армії УНР на чолі з полковником Петром Болбочаном[18]. 13 жовтня 1918 року в містечку було поховано 24 українських бійців (серед них сотник Роженко), які загинули 8 жовтня у бою з російськими більшовиками біля села Кам'янська Слобода[18]. 18 грудня 1918 року станцію Ново-Ропськ захопив більшовицький Таращанський полк[19]. Стародубщина формально залишалася у складі маріонеткової Радянської України до 1919 року[20].

Радянські часи

[ред. | ред. код]
Зміни населення
Рік Населення Зміна
1859[9] 2848 —
1885[10] 3239 +13.7%
1901[7] 5050 +55.9%
2002[21] 1497 −70.4%
2010[22] 1293 −13.6%
Динаміка населення

Згідно з договором про кордон між РСФРР і УСРР у травні 1919 року, Стародубщину було передано до складу РСФРР і приєднано до Гомельської губернії[20]. У 1923 році в селі проживало 145 євреїв[23]. З 1926 року — у складі Брянської губернії[20], з 1929 року — Західної області, з 1937 року — Орловської області[20]. Село було окуповане німецькими військами під час німецько-радянської війни[23]. У лютому 1943 року всі євреї Нового Ропська вивезені у Климів, де вони були розстріляні[23]. З 1944 року в Брянській області[20].

Сучасність

[ред. | ред. код]

У 2022—2023 роках під час російсько-української війни, російські війська, які розташувалися в районі Нового Ропська, неодноразово обстрілювали українську територію з мінометів і ствольної артилерії (зокрема, 10 жовтня 2022 року[24], 23 січня[25] і 15 лютого 2023 року[26]).

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом 2002 року чисельність населення села становило 1497 осіб[21]. За переписом 2010 року в Новому Ропську проживало 1293 осіб[22].

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
Микільська церква, 2016 рік
  • Дерев'яна церква святого Миколи Чудотворця 1732 року[27]. Пам'ятка українського церковного будівництва XVIII століття[6][28]. Зведена на кошти українського гетьмана Данила Апостола[6], про що свідчить напис на одвірку головних дверей: «За державу императрицы Анны Иоанновны, при счастливом владении ясновельможного Даниила Апостола, гетмана, создан храм сей во имя св. Николая, в містечку Ропску, року 1732»[29]. У 1914 році перенесена на майдан[28]. У радянські часи були плани її знищити, проте пам'ятку вдалося врятувати[6].
  • Колишня Борисоглібська церква 1724 року. Знищена комуністичною владою, залишився лише дзвін, який зберігається в Микільській церкві[28].

Особистості

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень : Фрейтаг і Берндт, 1918.
  2. ↑ а б Хто є хто в Україні. — Київ : К.І.С., 1997. — С. 453.
  3. ↑ а б Ропск Новый // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  4. ↑ Ропскъ Новый. Географічно-статистичний словник Російської імперії, T. 4 (Павастерортъ — Сятра-Касы). СПб, 1868, C. 320-321
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Лазаревскій А. Описаніе Старой Малороссіи: Матеріалы для исторіи заселенія, землевладѣнія и управленія / Тип. К. Н. Милевскаго. — Кіевъ, 1888. — Т. I. Полк Стародубскій. — С. 398, 425. (рос. дореф.)
  6. ↑ а б в г Сіверянський літопис. — 2004. — Вип. 1-6. — С. 41.
  7. ↑ а б в Список населенных мест Черниговской Губернии, имеющих не менее 10 жителей по данным 1901 года. — Чернигов : Тип. Губ. Правления, 1902. — С. 115. (рос. дореф.)
  8. ↑ а б Ropsk Nowy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 746. (пол.)
  9. ↑ а б в Список населенных мест Российской Империи по сведениям 1859 года. Т. XLVIII: Черниговская губерния / Обработан Н. Штиглицом. Издан Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. — СПб., 1866. — С. 125. (рос. дореф.)
  10. ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 118. (рос. дореф.)
  11. ↑ Населённые места Российской империи в 500 и более жителей : с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г / Тройницкий Н. А.[ru]. — СПб, 1905. — С. 266. (рос. дореф.)
  12. ↑ Суплика, або замыслъ на попа // Кіевская старина. — Кіевъ, 1885. — Т. XI. — С. 543-550.
  13. ↑ Николайчикъ Ф. Отголосокъ лирницкаго языка // Кіевская старина. — Кіевъ : Тип. Т. Г. Корчакъ-Новицкаго, 1890. — Т. XXIX. — С. 121-130. (рос. дореф.)
  14. ↑ Універсал Украінськоі Центральноі Ради до украінського народу, на Украіні й по-за Украіною сущого. Украінська Центральна Рада. У Київі. Року 1917, місяца червня (іюня) числа 10.
  15. ↑ Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні. Петроград, 4 (17) серпня 1917 р.
  16. ↑ Універсал Украінськоі Центральноі Ради. Украінська Центральна Рада. У Киіві 7 листопаду (ноября) 1917 року.
  17. ↑ Четвертий Універсал Української Центральної Ради. Київ: 1917.
  18. ↑ а б 11 жовтня 1918: Похорони двадцяти чотирьох. Історична правда. 7 червня 2020. Процитовано 27 лютого 2023.
  19. ↑ Рибалка І. К. Розгром буржуазно-націоністичної Директорії на Україні. — Харків, 1962. — С. 84.
  20. ↑ а б в г д Вортман Д. Я. Стародубщина // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
  21. ↑ а б 2002 census. Russia (Брянская область). pop-stat.mashke.org. Процитовано 1 березня 2023. (англ.)
  22. ↑ а б 2010 census. Russia (Брянская область). pop-stat.mashke.org. Процитовано 1 березня 2023. (англ.)
  23. ↑ а б в Новый Ропск // Российская еврейская энциклопедия. — Российская академия естественных наук, 1994. (рос.)
  24. ↑ Росіяни обстріляли дві громади на прикордонні Чернігівщини з мінометів та артилерії. Суспільне. 11 жовтня 2022. Процитовано 1 березня 2023.
  25. ↑ Загарбники з мінометів обстріляли прикордоння Сумщини. www.ukrinform.ua. Укрінформ. 24.01.2023. Процитовано 27 лютого 2023.
  26. ↑ З мінометів та безпілотника: росіяни вчергове атакували прикордонні громади на Чернігівщині (укр.). Новий Чернігів. 16 лютого 2023. Процитовано 1 березня 2023.
  27. ↑ Слободян В. М. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель // Вісник Укрзахідпроектреставрація. — 1996. — Число 4. — С. 155.
  28. ↑ а б в Микільська церква. 1732 рік. Російська Федерація, Брянська область, Климівський р-н, с. Новий Ропськ. «Наша Парафія» | Українська Церковна Архітектура.
  29. ↑ Роздобудько І. (15 жовтня 2021). Українська козацька культура. Гетьманські церкви на Стародубщині. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Новий Ропськ

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Новий_Ропськ&oldid=38662706