Нічогівка (Козелецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Нічогівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Козелецький район
Рада Нічогівська сільська рада
Код КОАТУУ 7422086201
Облікова картка Нічогівка 
Основні дані
Засноване 1360
Населення 255 (1.01.2014)[1]
Площа 2,196 км²
Густота населення 163,48 осіб/км²
Поштовий індекс 17082
Телефонний код +380 4646
Географічні дані
Географічні координати 50°48′36″ пн. ш. 31°05′59″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
113 м
Відстань до
обласного центру
86,1 км
Відстань до
районного центру
15,5 км
Місцева влада
Адреса ради 17083, Чернігівська обл., Козелецький р-н, с. Нічогівка, вул. Лесі Українки, 55, тел. 3-85-30
Сільський голова Строган Віра Василівна
Карта
Нічогівка. Карта розташування: Україна
Нічогівка
Нічогівка
Нічогівка. Карта розташування: Чернігівська область
Нічогівка
Нічогівка
Мапа

Нічогі́вка — село в Україні, у Козелецькому районі Чернігівської області. Населення становить 255 осіб (2001). Орган місцевого самоврядування — Нічогівська сільська рада.

Село розташоване за 5 км від траси Київ-Чернігів, засноване в першій половині 14 століття. Землі сільради межують із територією Калитянської селищної ради Броварського району Київської області.

Історія[ред. | ред. код]

У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується село Ничеговка. Саме село, а не деревня, а тому мав бути храм. У селі був 31 селянський двір (33 чоловіка, 45 волів, 4 коня), 7 ґрунтових дворів (7 чоловіків, без худоби) та 3 бобильських двора (3 чоловіка, без землі). Усіх чоловіків названо поіменно.[2]

1770 року в місцевому храмі було зареєстровано 933 прихожанина, 1860 року — 1378.[3]

1923 року в Нічогівці населення складало 1447 осіб на 348 дворів. У селі були сільрада, школа та бібліотека.[4]

Під час нацистсько-радянської війни 340 жителів села пішли на фронт. 158 людей загинуло на фронтах. За мужність і героїзм, проявлені в боротьбі з окупантами, 43 учасника війни нагороджено орденами та медалями.

1972 року населення села складало 818 осіб на 302 двори. За радгоспом імені Кірова було закріплено 2405 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. орної землі — 1469 га. Вирощували переважно зернові культури, також було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.[5]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

1954 року в селі встановлено обеліск на братській могилі воїнів, загиблих у боях за визволення села. 1967 року було встановлено обеліск воїнам-односельцям, загиблим за свободу й незалежність Вітчизни.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]