Альтернативні джерела енергії
| Паливо |
| Фізичні основи |
|
Сонце · Сонячна радіація |
| Викопне паливо |
|
Вугілля · Горючі сланці · Гідрат метану · Нафта · Природний газ · Торф |
| Природне невикопне паливо |
|
Водорості · Деревина · Рослинні і тваринні жири та олії · Трава |
| Штучне паливо |
| Концепції |
Альтернати́вні джере́ла ене́ргії — будь-яке джерело енергії, яке є альтернативою викопному паливу[1].
Це поновлювані джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, які існують постійно або виникають періодично у довкіллі[2]. Вони відіграють важливу роль у переході до сталого розвитку та зменшенні викидів парникових газів.
До основних переваг належать:
- відновлюваність більшості джерел;
- зниження викидів парникових газів;
- зменшення залежності від імпортних енергоресурсів;
- можливість децентралізованого енергопостачання.
Разом з тим, існують і певні обмеження:
- залежність від природних умов (сонячної активності, вітру тощо);
- високі початкові інвестиції у встановлення обладнання;
- потреба у системах накопичення енергії;
- необхідність модернізації енергетичної інфраструктури.
У багатьох країнах світу альтернативна енергетика активно розвивається як стратегічний напрям. Лідерами у впровадженні відновлюваних джерел енергії є країни Європейського Союзу, США та Китай. Особливу увагу приділяють розвитку сонячної та вітрової енергетики[3].
В Україні також спостерігається поступове зростання частки відновлюваної енергії в енергетичному балансі. Значний потенціал мають сонячні електростанції, що активно впроваджуються як у промисловому, так і в приватному секторі, і відіграють важливу роль у децентралізації енергосистеми.
Розвиток альтернативної енергетики в Україні підтримується державними програмами та міжнародними ініціативами, спрямованими на підвищення енергоефективності та зменшення вуглецевого сліду[4].
Біогаз — газова суміш, що утворюється внаслідок анаеробного розкладання органічних речовин (сільськогосподарських, побутових та промислових відходів). Основними компонентами є метан і вуглекислий газ[5].
Використовується як відновлюване джерело енергії для виробництва електроенергії та тепла, а також після очищення - як паливо (біометан). Застосовується у сільському господарстві, на полігонах відходів та очисних спорудах.
Геліоенергетика — галузь енергетики, що використовує енергію сонячного випромінювання для отримання електричної та теплової енергії. Реалізується за допомогою фотогальванічних панелей і сонячних колекторів[6].
Застосовується у промисловості, комунальному господарстві та побуті, зокрема для електропостачання, гарячого водопостачання та опалення. Належить до відновлюваних джерел енергії та характеризується відсутністю викидів під час експлуатації.
Геотермальна енергетика базується на використанні теплової енергії внутрішніх шарів Землі. Вона застосовується як для виробництва електроенергії, так і для систем опалення та гарячого водопостачання. Найбільш ефективною є в регіонах із підвищеною геотермальною активністю, зокрема у зонах тектонічних розломів і вулканізму[7].
Геотермальні електростанції (ГеоЕС) можуть працювати стабільно незалежно від погодних умов, що є їхньою суттєвою перевагою порівняно з іншими відновлюваними джерелами енергії. Водночас їх будівництво потребує значних геологічних досліджень і капіталовкладень.
Де знаходяться ГеоЕС:
- США («Гейзере»)
- Японія
- Ісландія
- Італія
- Нова Зеландія
- Мексика
- Філіппіни
- Російська Федерація
Найбільші геотермальні ресурси зосереджені у так званому «Тихоокеанському вогняному кільці», де висока вулканічна активність створює сприятливі умови для використання тепла надр Землі. Ісландія є одним із провідних прикладів ефективного використання геотермальної енергії - значна частина її енергоспоживання забезпечується саме за рахунок цього ресурсу.
Крім виробництва електроенергії, геотермальна енергія широко використовується у сільському господарстві (теплиці), промисловості та системах централізованого теплопостачання.
- Загальне
- Відновлювана енергетика
- Природні енергетичні ресурси
- Паливно-енергетичний баланс
- Паливно-енергетична сировина
- Паливно-енергетичний комплекс
- Паливний баланс
- Радіоізотопний термоелектричний генератор
- SOCCKET
- Україна
- ↑ (англ.) On site renewable energy options. [Архівовано 19 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Стаття 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року.
- ↑ Renewables 2023 – Analysis. IEA (брит.). 11 січня 2024. Процитовано 31 березня 2026.
- ↑ Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003.
- ↑ El-Halwagi, M. M. (1986), FAO Activities in the Field of Biogas, Springer Netherlands, с. 173—174, ISBN 978-94-010-8416-1, процитовано 31 березня 2026
- ↑ Department of Energy. The Department of Energy's Energy.gov (англ.). Процитовано 31 березня 2026.
- ↑ Department of Energy. The Department of Energy's Energy.gov (англ.). Процитовано 31 березня 2026.
- Альтернативні джерела енергії // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 9.
- (англ.) The Encyclopedia of Alternative Energy and Sustainable Living.
- «Довкілля — ХХІ» про «синю економіку», джерела енергії і проблеми сланцевого газу. [Архівовано 20 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Альтернативні джерела енергії. Енергія вітру : навч. посіб. / С. В. Сиротюк, В. М. Боярчук, В. П. Гальчак. – Львів : Магнолія 2006, 2018. – 182 с. – ISBN 617-574-114-6.
- Альтернативна енергетика з використанням сонячних елементів : навч. вид. / В. Ю. Єрохов; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Львів : Сполом, 2015. - 116 c. - Бібліогр.: с. 113-116.
- Екологічний моніторинг: альтернативні джерела енергії : навч. посіб. / [В.Г. Сліпченко, О.В. Коваль, Л.Г. Полягушко та ін.]. - Київ : КПІ ім. І. Сікорського : Політехніка, 2019. - 368 с.
- Нетрадиційні джерела енергії: теорія і практика : монографія / Й. С. Мисак, І. М. Озарків, М. Г. Адамовський та ін. ; за ред. Й. С. Мисака, І. М. Озарківа ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т "Львів. політехніка", Нац. лісотехн. ун-т України. – Л. : НВФ "Укр. технології", 2013. – 356 с. : іл., табл. – Бібліогр.: с. 353-354 (25 назв). – ISBN 978-966-345-267-8
- Нетрадиційні і поновлювані джерела енергії як альтернативні первинним джерелам енергії в регіоні : матеріали сьомої міжнар. наук.-практ. конф., 10-11 квіт. 2013 р., Львів : зб. наук. ст. / Львів. обл. адмін., Львів. міська рада, Нац. ун-т "Львів. політехніка [та ін.]. – Л. : ЛвДЦНІІ, 2013. – 230 с. – Тит. арк. парал. укр., англ.
| Це незавершена стаття з екології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
