Отто Вехтер

Карл Отто Густав Вехтер Karl Otto Gustav Wächter
Карл Отто Густав Вехтер
2-й губернатор Дистрикту Галичина
1942 — 1944
Попередник:	Карл фон Ляш
Наступник:	немає
Народження:	8 липня 1901(1901-07-08) Відень
Смерть:	1 серпня 1949(1949-08-01) (48 років) Рим
Причина смерті:	лептоспіроз
Поховання:	Кампо Верано
Країна:	Австрія
Освіта:	Віденський університет
Ступінь:	доктор юридичних наук
Партія:	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Батько:	Йозеф Вехтер
Шлюб:	Charlotte Bleckmannd
Діти:	Horst Wächterd
Військова служба
Звання:	Группенфюрер СС,  генерал-лейтенант поліції
Нагороди:	Срібний німецький хрест Хрест Воєнних заслуг I класу Хрест Воєнних заслуг II класу Золотий партійний знак НСДАП Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Почесний знак «За турботу про німецький народ» Цивільний знак СС Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова» Йольський свічник СС Спортивний знак СА
Медіафайли у Вікісховищі

Карл Отто Густав Вехтер (нім. Karl Otto Gustav Wächter), у 1918—1919 роках — барон фон Вехтер (нім. Otto Gustav Freiherr von Wächter; 8 липня 1901, Відень — 14 липня 1949, Рим) — австрійський юрист, доктор юридичних наук, діяч НСДАП і СС, з травня 1944 групенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції, перший губернатор дистрикту Краків, другий губернатор дистрикту Галичина. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Довоєнна біографія

Третя дитина та єдиний син гауптмана австро-угорської армії Йозефа Вехтера і його дружини Марти, уродженої Проб.

З 1923 р. — член СА, з 1930 р. — член НСДАП. У 1932—1934 рр. — адвокат. З 1930 р. — на керівних посадах в австрійському відділенні НСДАП, яка існувала в Австрії нелегально. Брав участь у підготовці вбивства Дольфуса в липні 1934, після провалу путчу утік до Німеччини, відмовився від австрійського громадянства.

З 24 травня 1938 р. по 30 квітня 1939 р. — державний комісар у ліквідаційному міністерстві (після аншлюсу), з жовтня 1939 р. — голова Краківського регіонального управління.

Після розділу Німеччиною та СРСР Польщі співпрацював із владою СРСР у видачі євреїв окупованих територій Німеччині, вирішенні «єврейського питання».

Губернатор Дистрикту Галичина (1942—1944)

Протягом 1942—1944 — губернатор Дистрикту Галичина.

Після засудження митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким масового знищення єврейського населення Галичини як «фахівець з українського питання» разом з Альфредом Бізанцом, Гансом Кохом відвідали владику з метою «урезонити» непокірного пастиря. Старий предстоятель насварив «відвідувачів» — у відповідь прозвучали закиди «спадковому графу в неввічливості».

Заохочував діяльність українських націоналістичних організацій, зокрема, пронімецьких. Дозволив Українському Центральному Комітетові під керівництвом Володимира Кубійовича сформувати українську дивізію «Галичина».

28 квітня 1943 р. Вехтер взяв участь в урочистостях у Львові з нагоди створення дивізії. Церемонія відбулася в кафедральному соборі св. Юра. Вважається, що д-р. Вехтер набагато прихильніше ставився до українців (галичан) у дистрикті Галичина, аніж, для порівняння, Ганс Франк у Генерал-губернаторстві, а тим більше Еріх Кох у Райхскомісаріаті Україна.

Перебував у м. Підгайці.

Військовий адміністратор в Італії (1944). Робота в головному управлінні СС (1945).

Після втрати німцями Галичини в середині 1944 р. Отто Вехтер виконував функції військового адміністратора в Італії, в 1945-му очолив уряд національних справ у головному управлінні СС. Продовжував утримувати зв'язки з українцями і всіляко допомагав у різних справах. Зокрема, на початку квітня 1945 р., коли Гітлер наказав частково роззброїти Українську дивізію, а на її основі створити німецьку парашутну дивізію, генерал Вехтер завдяки своїм впливам зумів не тільки домогтися скасування цього наказу, але й поповнення української дивізії 3.000 вояків. Сприяв визнанню Українського Національного Комітету і творенню Української Національної Армії. Намагався урятувати українських вояків з усіх формацій по німецькому боці від видачі більшовикам, а в першу чергу — вояків Дивізії «Галичина» — тоді 1-ї української дивізії УНА.

Післявоєнне життя 1945—1949 рр.

Після капітуляції Німеччини й закінчення війни д-р Отто Вехтер подався до Італії, де жив у католицькому монастирі «Vigna Pia» під іменем Альфредо Райнгард. Помер від лептоспірозу 14 серпня 1949 р. в Римі.

Злочини

Вехтер несе відповідальність за масове знищення євреїв у Кракові та Галичині, а також за вивезення польських культурних цінностей із генерал-губернаторства (в основному з Кракова) в Австрію.

Сім'я

11 вересня 1932 року одружився з дочкою штирійського фабриканта Шарлоттою Блекман, у шлюбі народилися два сини й чотири дочки. Хрещеним батьком молодшого сина Вехтера Горста Артура був Артур Зейсс-Інкварт.

Звання

• Унтерштурмфюрер СС (10 березня 1935 р.)
• Оберштурмфюрер СС (1 червня 1935 р.)
• Гауптштурмфюрер СС (9 листопада 1935 р.)
• Стрілець вермахту
• Штурмбаннфюрер СС (20 квітня 1936 р.)
• Єфрейтор і резервний кандидат в офіцери вермахту (29 липня 1936 р.)
• Оберштурмбаннфюрер СС (30 січня 1937 р.)
• Штандартенфюрер СС (30 січня 1938 р.)
• Оберфюрер СС (12 березня 1938 р.)
• Бригадефюрер СС (9 листопада 1939 р.)
• Группенфюрер СС (16 травня 1944)
• Генерал-лейтенант поліції (24 серпня 1944 р.)

Нагороди

• Перше місце на австрійському державному чемпіонаті з академічного веслування (вісімки) як керманич (23 липня 1927)
• Нагорода Гітлер'югенду за спортивні досягнення (30 серпня 1931)
• Цивільний знак СС (№ 22 153)
• Почесний кут старих бійців
• Йольський свічник
• Спортивний знак СА в бронзі (7 січня 1937)
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага райхсфюрера СС

Друга світова війна

• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (27 квітня 1940 р.)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу (3 жовтня 1940 р.)
  • 1-го класу
• Почесний знак «За турботу про німецький народ» II ступеня
• Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1943)
• Медаль «За вислугу років в НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)
• Залізний хрест 2-го класу
• Німецький хрест в сріблі (17 лютого 1945)

Світлини

• 
  Вехтер (крайній ліворуч) у німецькому поселенні (Польща, 1940)
• 
  Ганс Франк (в центрі) з губернаторами дистриктів (1942). Вехтер — третій праворуч.
• 
  Вехтер (ліворуч) вітає музичного керівника Віденської філармонії Ганса Кнаппертсбуша на залізничному вокзалі в Кракові.
• 
  Промова губернатора дистрикту Галичина Отто Вехтера до добровольців дивізії Галичина. 18 липня 1943, Львів.

Джерела

• На порозі Нового року // Станиславівське слово. — 1943. — Р. ІІІ. — Ч. 22 (53, 3 січня). — С. 1.
• Науменко К. Є. Вехтер Отто // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 498. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Гайке В.-Д. Дивизія SS "Галичина" (аудіокнига) Kiev Printers Limited, by Brotherhood of Former Soldiers of 1st Ukrainian Division UNA, 1970, Toronto, Canada (галіс.)
• Wächter, Otto Gustav (нім.)
• Katalog der Deutschen Nationalbibliothek (нім.)
• Magdalena Ogórek: Lista Wächtera. Generał SS, który ograbił Kraków, Zona Zero 2017. ISBN 978-83-948743-2-2