Отто Вехтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Отто Густав Вехтер
Karl Otto Gustav Wächter
Карл Отто Густав Вехтер
2-й губернатор Дистрикту Галичина
1942 — 1944
Попередник: Карл фон Ляш
Наступник: немає
 
Народження: 8 липня 1901(1901-07-08)
Відень
Смерть: 1 серпня 1949(1949-08-01) (48 років)
Рим
Поховання: Кампо Верано
Країна: Австрія
Освіта: Віденський університет
Ступінь: доктор юридичних наук[d]
Партія: Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Батько: Йозеф Вехтер
Шлюб: Charlotte Bleckmannd
Діти: Horst Wächterd[1]
 
Військова служба
Звання: SS-Gruppenführer Collar Rank.svg Группенфюрер СС,
Generalleutnant der Polizei Shoulderboard.gif генерал-лейтенант поліції
Нагороди:
Срібний німецький хрест
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Золотий партійний знак НСДАП
Залізний хрест 2-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Почесний знак «За турботу про німецький народ»
Цивільний знак СС
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Йольський свічник СС
Спортивний знак СА

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Карл Отто Густав Вехтер (нім. Karl Otto Gustav Wächter), у 1918—1919 роках — барон фон Вехтер[2] (нім. Otto Gustav Freiherr von Wächter; 8 липня 1901, Відень — 13 серпня 1949, Рим) — австрійський юрист, доктор юридичних наук, діяч НСДАП і СС, з травня 1944 групенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції, перший губернатор дистрикту Краків, другий губернатор дистрикту Галичина. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Довоєнна біографія[ред. | ред. код]

Третя дитина та єдиний син гауптмана австро-угорської армії Йозефа Вехтера і його дружини Марти, уродженої Проб.

З 1923 р. — член СА, з 1930 р. — член НСДАП. У 1932—1934 рр. — адвокат. З 1930 р. — на керівних посадах в австрійському відділенні НСДАП, яка існувала в Австрії нелегально. Брав участь у підготовці вбивства Дольфуса в липні 1934, після провалу путчу утік до Німеччини, відмовився від австрійського громадянства.

З 24 травня 1938 р. по 30 квітня 1939 р. — державний комісар у ліквідаційному міністерстві (після аншлюсу), з жовтня 1939 р. — голова Краківського регіонального управління.

Після розділу Німеччиною та СРСР Польщі співпрацював із владою СРСР у видачі євреїв окупованих територій Німеччині, вирішенні «єврейського питання».

Губернатор Дистрикту Галичина (1942—1944)[ред. | ред. код]

Протягом 1942—1944 — губернатор Дистрикту Галичина.

Після засудження митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким масового знищення єврейського населення Галичини як «фахівець з українського питання» разом з Альфредом Бізанцом, Гансом Кохом відвідали владику з метою «урезонити» непокірного пастиря. Старий предстоятель насварив «відвідувачів» — у відповідь прозвучали закиди «спадковому графу в неввічливості».[3]

Заохочував діяльність українських націоналістичних організацій, зокрема, пронімецьких. Дозволив Українському Центральному Комітетові під керівництвом Володимира Кубійовича сформувати українську дивізію «Галичина».

28 квітня 1943 р. Вехтер взяв участь в урочистостях у Львові з нагоди створення дивізії. Церемонія відбулася в кафедральному соборі св. Юра. Вважається, що д-р. Вехтер набагато прихильніше ставився до українців (галичан) у дистрикті Галичина, аніж, для порівняння, Ганс Франк у Генерал-губернаторстві, а тим більше Еріх Кох у Райхскомісаріаті Україна.

Перебував у м. Підгайці[4].

Військовий адміністратор в Італії (1944). Робота в головному управлінні СС (1945).[ред. | ред. код]

Після втрати німцями Галичини в середині 1944 р. Отто Вехтер виконував функції військового адміністратора в Італії, в 1945-му очолив уряд національних справ у головному управлінні СС. Продовжував утримувати зв'язки з українцями і всіляко допомагав у різних справах. Зокрема, на початку квітня 1945 р., коли Гітлер наказав частково роззброїти Українську дивізію, а на її основі створити німецьку парашутну дивізію, генерал Вехтер завдяки своїм впливам зумів не тільки домогтися скасування цього наказу, але й поповнення української дивізії 3.000 вояків. Сприяв визнанню Українського Національного Комітету і творенню Української Національної Армії. Намагався урятувати українських вояків з усіх формацій по німецькому боці від видачі більшовикам, а в першу чергу — вояків Дивізії «Галичина» — тоді 1-ї української дивізії УНА.

Післявоєнне життя 1945—1949 рр.[ред. | ред. код]

Після капітуляції Німеччини й закінчення війни д-р Отто Вехтер подався до Італії, де жив у католицькому монастирі «Maria dell' Anima» під іменем Альфредо Райнгард. Помер від туберкульозу 14 серпня 1949 р. в Римі.

Злочини[ред. | ред. код]

Вехтер несе відповідальність за масове знищення євреїв у Кракові та Галичині, а також за вивезення польських культурних цінностей із генерал-губернаторства (в основному з Кракова) в Австрію.

Сім'я[ред. | ред. код]

11 вересня 1932 року одружився з дочкою штирійського фабриканта Шарлоттою Блекман, у шлюбі народилися два сини й чотири дочки. Хрещеним батьком молодшого сина Вехтера Горста Артура був Артур Зейсс-Інкварт.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.ft.com/content/7d6214f2-b2be-11e2-8540-00144feabdc0
  2. У 1919 році в Австрії скасували дворянські титули.
  3. Орися Хом'як, Оксана Гайова. Андрей Шептицький піввіку оберігав Церкву та її вірян // Високий замок. — Львів, 2015. — № 11 (5267, 30-січня-1 лютого). — С. 10.
  4. Губернатор Галичини Отто Вехтер у Підгайцях
  5. а б SS-Gruppenführer (O-Z). 28 жовтня 2009. Архів оригіналу за 28 жовтня 2009. Процитовано 1 грудня 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]