П'єр Міньяр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'єр Міньяр (Міньяр Римський)
фр. Pierre Mignard
Pierre Mignard - Self-portrait.png
Ім'я при народженні фр. Pierre Mignard
Дата народження 17 листопада 1612(1612-11-17)[1][2][3][4][5][6]
Місце народження Труа, arrondissement of Troyes[d], Об, Шампань-Арденни, Франція
Дата смерті 30 травня 1695(1695-05-30)[5][6] (82 роки)
Місце смерті Париж, королівство Франція
Місце поховання Couvent des Jacobins de la rue Saint-Jacques[d]
Національність француз
Громадянство Flag of France.svg Франція
Жанр біблійні, жанрові і історичні композиції, парадний портрет
Навчання в місті Утрехт і стажування в Римі
Напрямок бароко і караваджизм
Роки творчості близько 1629 — 1694 р.
Вплив Болонська школа, караваджизм академічного спрямування
Твори Q17583690?
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

П'єр Міньяр, Міньяр римський (фр. Pierre Mignard 7 листопала, 1612, Труа — 30 травня, 1695, Париж) — французький художник 17 століття.


Життєпис[ред.ред. код]

П'єр Міньяр народився у місті Труа. Художню освіту почав здобувати у місті Бурже в майстерні Жана Буше. Потім працював у майстерні скульптора Франсуа Жанті.

Худжня освіта[ред.ред. код]

Справжня зустріч із містецтвом високого гатунку сталася тоді, коли він прибув у Фонтенбло, де вивчав твори майстрів школи Фонтенбло — Россо Фйорентіно, Франческо Приматіччо, Нікколо дель Аббате, Антуан Карон та інші. Адже палацове Фонтенбло за інерцією ще було французькою столицею мистецтв.

Першим меценатом Міньяра став маршал Вітрі, котрий сприяв влаштуванню молодого митця у майстерню захваленого Симона Вує. В майстерні Вує Міньяр зустрівся із художником Шарлем Лебреном. Згодом вони стануть художніми суперниками.

Перебування у Італії[ред.ред. код]

1635 року він відбув на стажування у Рим. Серед римських знайомих художника авторитетний Ніколя Пуссен, художник-француз, що прижився у Римі, вважав Італію своєю батьківщиною і не бажав повертатись до Франції. В Римі того часу авторитетними для художників вважали болонську школу. П'єр Міньяр сприяв для себе настанови як римської, так і болонської школи.

Праця у Парижі[ред.ред. код]

П'єр Міньяр. «Кардинал Мазаріні», бл. 1660 р., Музей Конде.


Міньяр затримався у Італії надовго. 1657 року його викликав у Париж молодий і амбітний король Луї XIV.

В Парижі Міньяр отримав посаду керівника Гільдії св. Луки. Картини Міньяра набули нещирого пафосу, присмаку жеманності, демонстративної релігійності у біблійних композиціях. Більш точними були його парадні портрети, незважаючи на умовності і нещирість придворного мистецтва. Вони стануть характерними для офіційного і холодного академізму 17 століття, котре так плекало придворне коло аристократів, що скупчилося у дворі короля Луї XIV. Тому він отримав замови на низку монументальних стінописів, серед котрих ескізи до фресок у соборі Інвалідів чи розписи у куполі паризької церкви Валь де Грас, котрі офіційно підтримував королівський двір як блискучій фасад королівства.

Доволі успішною була і адміністративна кар'єра художника, що став черговим чиновником від мистецтва при дворі короля Франції. 1687 року семидесятип'ятирічний митець отримав від короля дворянський стан. 1690 року по смерті художника Шарля Лебрена, ще одного чиновника від мистецтва при дворі, посаду придворного художника короля отримав П'єр Міньяр.

Родина і смерть[ред.ред. код]

Ще в роки перебування у Римі П'єр Міньяр, тоді ще не дворянин, зустрів синьйориту Анну Аволару і узяв із нею шлюб. Одруженими на італійках були також Ніколя Пуссен і Клод Лоррен. П'єр Міньяр буде батьком чотирьох дітей.

Художник помер 30 травня 1695 року в Парижі.

Вибрані твори (перелк)[ред.ред. код]

П'єр Міньяр. «Муза Кліо на троні», бл. 1689 р.
  • « Автопортрет»
  • "Мадонна з виноградом "
  • "Се людина (Христос перед натовпом) "
  • «Оплакування Христа», копія картини Аннібале Каррачі
  • « Портет Луїзи Рене де Керуаль, графині Портсмут»
  • « Муза Кліо»
  • « Шляхетна дівчинка з мильними бульбашами», 1674, палац Версаль
  • « Іван Хреститель в пустелі»
  • « Принцесса Генріета Анна Французька»
  • « Мадмуазель де Рокелар»
  • « Венера з Амуром у кузні бога Вулкана»
  • « Свята Родина з Іваном Хрестителем у класичному пейзажі», приватна збірка
  • " Кінний портрет короля Франції Людовика XIV ", Музей, Реймс
  • « Св. Цецилія» (католицька покровителька музики)
  • " Віра " та " Надія "
  • Фреска в куполі церкви Валь де Грас, Париж
  • Ескізи стінописів для Собору Інвалідів, Париж
  • « Бог Хронос відрізає пір'я крилам Кохання», 1694 р., Художній музей Денвера

Галерея портретів роботи Міньяра[ред.ред. код]

П'єр Міньяр. «Портрет шляхетної пані»

Релігійні твори Міньяра[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Миньяр, французские художники // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Гос. Эрмитаж. Каталог № 1 «Западноевропейская живопись», Л, «Аврора», 1976
  • Jean-Claude Boyer: Pierre Mignard. Paris, Cinq continents 2008, ISBN 8874394284
    d:Track:Q193563d:Track:Q15222191
    • data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q20666306d:Track:Q54837
    d:Track:Q17299517
    d:Track:Q24255573
    d:Track:Q29861311
    d:Track:Q174d:Track:Q10304263d:Track:Q41599984