Петро Виговський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Виговський.
Петро Виговський
ПсевдоPiotr Wyhowski
Народився1667(1667)
Помер1697(1697)
Гданськ
ГромадянствоРіч Посполита
Діяльністьурядник, політичний діяч
Суспільний станшляхтич, Імперський граф
Посадастольник Київський
РідВиговські
БатькоКостянтин Виговський
МатиРеґіна (Раїна) Мещерина
Родичібрати: Данило, Габріель, Стефан
Місце поховання, Ця готична будівля була єдиною не зруйнованою під час Другої світової війни В костелі знаходиться Чудотворна Ікона Матері Божоіі Переможиці 1260р

Петро Виговський (1667—1697) - народився, ймовірно, в с.Вигів Овруцького повіту. Граф Священної Римської імперії, стольник Київський, політичний діяч Великого князівства Литовського. Належав до давнього українського шляхетського роду Виговських гербу Абданк, був сином козацького турово-пінського полковника та генерального обозного Костянтина Виговського.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Петро Виговський — представник давнього українського шляхетського роду Виговських гербу Абданк, родове прізвище якого походить від села Вигів (тоді Овруцького повіту Київського воєводства, нині Коростенського району Житомирської області).[1]

Уряди (посади): стольник київський,[2] маршалок двору найсвітлішої королеви Марії-Казимири.

Смерть та поховання

[ред. | ред. код]
Надгробок поставлений братом Данилом,Костел св.Миколая

Помер Петро у часі безкоролів’я у Гданську і Похований в Домініканському соборі[3]. В соборі св.Миколая, знаходиться надгробок, який в честь брата встановив Данило Виговський (мінський каштелян) Текст напису з латини має такий переклад: «Зупинися, перехожий, і подивись! Тут покоїться Петро з Вигова Виговський, граф Священної Римської імперії, походження якого дало йому славу та гідність, а природа наділила його найвідповіднішим характером. Але що ж?! Найблагороднішій здатності не дали розвинутися так, як вона могла. Бо коли він користується прихильністю Казимири, найпрекраснішої королеви Польщі, і керує її конюшнею та двором, обіймаючи послідовні посади в розквіті сил, він помирає в Ґданську через передчасний ірон долі та той, хто завдячував своїм початком місцевості на Чорній Мочі в Київській губернії знаходить могилу біля моря Балтійського 15 серпня 1697 року у віці 30 років. Його найлюбіший брат, його величність, граф Данило Виговський, останній конюший Великого Князівства Литовського, маршалок двору найсвітлішої королеви польської Катаржини, староста Нєсвезький, Візненський, Севежський і Шиманський, на свідоцтво невмирущої братерської любові і з поваги до праху поставив скорботний цей мармуровий надгробок. Геть, перехожий! І пам'ятаючи, що ти смертний, помолися над прахом покійного»

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Мицик Ю. А. Виговські [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 503. — ISBN 966-00-0734-5.
  2. ↑ Сенютович-Бережний В. Рід і родина Виговських. — С. 164—167.http://www.wladcy.myslenice.net.pl/Polska/zalaczniki/herb%20Abdank.htm
  3. ↑ https://shron1.chtyvo.org.ua/Seniutovych-Berezhnyi_Viacheslav/Rid_i_rodyna_Vyhovskykh.pdf?PHPSESSID=1nd9vs2tqj75vlmkjr7u6sh074
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Петро_Виговський