Гетьман Війська Запорозького

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гетьман Війська Запорозького
Flag of the Cossack Hetmanat.svg
Державний прапор
Kirill Razumovsky Tokke.jpg
Резиденція Чигирин (початково)
Гетьманська резиденція, Батурин
Номінує Козацька рада
Створення 26 січня 1648
Перший на посаді Богдан Хмельницький
Останній на посаді Кирило Розумовський
Скасовано 17 листопада 1764

Гетьман Війська Запорозького (рос. Гетман Войска Запорожского, пол. Hetman wojsk kozackich) — колишня історична урядова посада та політична інституція Війська Запорозького в Україні, яка була еквівалентом голови держави. Посада була ліквідована указом Російського Правлячого Сенату від 17 листопада 1764.[1]

Коротка історія[ред.ред. код]

Вперше, як голова держави, посада була заснована Богданом Хмельницьким у часи Козацького Гетьманату в середині XVII століття. Протягом цього періоду посада була виборною. Всі вибори крім перших затверджувалися Радою Старшини в Чигирині який до 1669 року служив столицею Гетьманщини.

Від часі Переяславської ради 1654 року декілька полковників та іншої старшини змовилися з Московським царством та 1663 провели Чорну раду в Ніжині, яка обрала Івана Брюховецького, як альтернативного гетьмана. Від часів поразки Петра Дорошенка в 1669 році титул Гетьмана було прийнято обраними про-Російськими гетьманами резиденція яких знаходилася в Батурині. В ході Великої Північної війни один з них, Іван Мазепа, вирішив повстати проти російського панування в 1708 році, що пізніше призвело до жахливих наслідків для Війська Запорозького, як і для Запорозької Січі. Адміністрація була перенесена в Глухів де лялька Мазепи була публічно страчена й піддана анафемі Російською православною церквою. Пізніше, в кінці XVIII століття вона була успішно скасована урядом Росії при розширенні території Російської імперії до узбережжя Чорного моря.

У 1764 році російська імператриця Катерина II видала секретну інструкцію для князя Вяземського[ru] який був генерал-прокурором[ru] Правлячого Сенату.[2][3]

 

Малоросія, Лівонія, Фінляндія є провінціями, які управляються на основі наданих їм привілеїв; порушити їх раптовим скасуванням буде дуже неетично, але назвати їх чужими і ставитися до них, як таких, було б більшим за помилку; можливо, навіть нонсенсом. Ці провінції, а також Смоленськ повинні бути найпростішим способом русифіковані для того, щоб вони перестали «дивитися, як вовки в ліс». Досягти цієї мети буде дуже легко, якщо мудрі мужі будуть обрані губернаторами цих провінцій. Коли Малоросія не матиме свого гетьмана, необхідно, щоб з часом й ім'я гетьманів зникло.”

Перелік посадових осіб[ред.ред. код]

# Гетьман Обраний (подія) Обійняв посаду Полишив посаду
1 BChmielnicki.jpg Богдан Хмельницький
(1596–1657)
1648 (Січ) 26 січня 1648 6 серпня 1657 Переяславська рада, Військовий союз Москви з Гетьманщиною
2 Yurii Khmelnytsky.png Юрій Хмельницький
(1641–1685)
смерть батька 6 серпня 1657 27 серпня 1657
3 Iwan Wyhowski.PNG Іван Виговський
(????–1664)
1657 (Корсунь) 27 серпня 1657
(підтверджено: 21 жовтня 1657)
11 вересня 1659 Спроба примирення з Річчю Посполитою[a]
4 Yurii Khmelnytsky.png Юрій Хмельницький
(1641–1685)
1659 (Германівка) 11 вересня 1659
(підтверджено: 11 вересня 1659)
жовтень 1662 Перший васалітет Московії[b], пізніше погодився на автономію в межах Речі Посполитої[c]
5 Pavlo Teterya.jpg Павло Тетеря
(1620?–1670)
1662 (Чигирин) жовтень 1662 липень 1665
Період руїни та громадянської війни
(1) Ivan Briukhovetsky.png Іван Брюховецький
(1623–1668)
1663 (Ніжин) 27 червня 1663
(підтверджено: 27 червня 1663)
17 червня 1668 про-московитська фракція, перейшли на іншу сторону через Андрусівське перемир'я
6 Petro Doroshenko 19.jpg Петро Дорошенко
(1627–1698)
1666 (Чигирин) 10 жовтня 1665
(підтверджено: січень 1666)
19 вересня 1676 Союзна угода з Османами[d]
(2) Demian Mnohohrishny.png Дем'ян Многогрішний
(1631–1703)
1669 (Глухів) 17 грудня 1668
(підтверджено: 3 березня 1669)
квітень 1672 про-московитська фракція
(1) Mykhailo Khanenko.jpg Михайло Ханенко
(1620–1680)
1669 (Умань) 1669
(підтверджено: 2 вересня 1670)
1674 пропольська фракція[e]
7 (3) Ivan Samoylovych.png Іван Самойлович
(1630ті–1690)
1672 (Козацька діброва) 17 червня 1672 серпень 1687 про-московитська фракція
(2) Hetman Stefan Kunicki 0001.jpg Стефан Куницький
(?–1684)
23 серпня 1683 23 серпня 1683
(підтверджено: 24 серпня 1683)
січень 1684 пропольська фракція
(3) Hetman Andrij Mohyla.jpg Андрій Могила
(?–1689)
січень 1684 січень 1684
(підтверджено: 30 cічня 1684)
січень 1689 пропольська фракція
Завершення періоду руїни та громадянської війни
8 Portret Mazepa.jpg Іван Мазепа
(1627–1698)
1687 (Коломак) 4 серпня 1687 6 листопада 1708 «позбавлення» титулу, дискредитація
9 I.Skoropadsky.jpg Іван Скоропадський
(1646–1722)
1708 (Глухів) 6 листопада 1708 14 липня 1722 помер
X Nash polubotok.jpg Павло Полуботок
(1660–1724)
наказний гетьманом 1722 1724 помер у в'язниці
Малоросійська колегія (Степан Вельямінов) 1722-1727
10 Danylo Apostol.png Данило Апостол
(1654–1734)
1727 (Глухів) 12 жовтня 1727 29 березня 1734 помер
X Яків Лизогуб
(1675–1749)
наказний гетьман 1733 1749 помер
Правління гетьманського уряду (Олексій Шаховський) 1734-1745
11 Kirill Razumovsky Tokke.jpg Кирило Розумовський
(1728–1803)
1750 (Глухів) 22 лютого 1750 17 листопада 1764 подав у відставку
Друга Малоросійська колегія 1764-1786 (Петро Рум'янцев)

Деякі історики, серед яких Микола Аркас[4] піддавали сумніву легітимність виборів Тетері звинувачуючи останні в корупції.[5] Крім того, деякі джерела стверджують, що вибори Тетері відбулися в січня 1663 р.[6] Вибори Тетері призвели до повстання Поволоцького полку в 1663 році, а потім великої кількості заворушень в сучасному регіоні Кіровоградської області, як і на Поліссі (усі на Правобережній Україні).[7] Крім того, політична криза, яку викликало повстання Пушкаря-Барабаша розділила повністю Гетьманщину за двома берегами Дніпра.[7] Так збіглося, що 10 січня 1663 року Московське царство створило новий Малоросійський приказ (Приказ) в рамках свого посольства.

Детальніше: цієї теми див. Руїна.

За поручительства Шарля Ольє де Нуантеля, Юрій Хмельницький був звільнений з турецького полону, призначений і разом з Пашею Ібрагімом був направлений в Україну боротися проти московських військ Самойловича і Ромадановського. У 1681 році Мехмед IV призначив Георге Дука Гетьманом України, замінивши Хмельницького.

Після анафеми на гетьмана Івана Мазепу та обрання Івана Скоропадського, Гетьманщина була включена до Російської Київської губернії у грудні 1708. Після смерті Скоропадського гетьманські вибори були зірвані й були заміщені винагородженням князівськими титулами, спершу молдавського шляхтича, а потім фаворита імператриці Росії.

5 квітня 1710 року Радою козаків, серед яких були ветерани битви під Полтавою, обраний Пилип Орлик як гетьман України у вигнанні. Орлик вів партизанську війну на південних кордонах Російської імперії за підтримки Османської і Шведської імперій.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Після Московитсько-Польського Віленського перемир'я яке припинило військову підтримку Москви для Гетьманщини, Виговський уклав Гадяцьку угоду шукаючи федеративного статусу в складі Річі Посполитої Трьох Народів.
  2. Хмельницький був змушений підписати переглянути 1659 року Переяславські статті підкоривши як державу так і церкву Московії. Це не було схвалено Генеральною козацькою радою.
  3. В 1660 році Хмельницький підписав Слободищенський трактат з Річчю Посполитою, який передбачав позбавлення від контролю Москви над Гетьманщиною. Угода була схваленв Генеральною козацькою радою в Корсуні.
  4. У 1669 році Дорошенко підписав Корсунську угоду, за якою Гетьманшина отримувала військову підтримку й захист українського екзархату.
  5. Після Андрусівського перемир'я, польський уряд призначав своїх гетьманів Війська Запорозького на власних територіях (так звана Правобережна Україна). Невідомо, чи виконувала посада будь-які адміністративні функції на цій території.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Kyrylo Rozumovsky at the Jurist Encyclopedia
  2. Podobyed, O. Instructions of Catherine the Great to Senate. Handbook "History of Ukraine. 7-8 grades". Ranok Publishing House. (ISBN 9789666724437)
  3. Soroka, Yu. Hetmanless period and the last Hetman of Ukraine.
  4. Pavlo Teteria, Hetman of the Right-bank Ukraine. Cossack leaders of Ukraine (textbook).
  5. Lohvyn, Yu. Pavlo Teteria. Hetmans of Ukraine. "Merry Alphabet".
  6. Pavlo Teteria. History of the Great Nation.
  7. а б Horobets, V. Civil wars in Ukraine of 1650s-1660s. Encyclopedia of history of Ukraine. Vol.2. Kiev: "Naukova Dumka", 2004.

Література[ред.ред. код]

  • Dyadychenko, V. Sketches of a social and political system of the Left-bank Ukraine at the end of 17th and the start of 18th centuries. Kiev 1959
  • Smoliy, V. Hetmanate Ukraine. Kiev 1999

Зовнішні посилання[ред.ред. код]