Портал:Галичина/Скелет порталу
 | |
|
Галичина́ (пол. Galicja) — історична область у західній Україні та південно-східній Польщі. Займає території сучасних Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської (крім північної частини) областей України і Підкарпатського, Малопольського та південної частини Сілезького воєводств Польщі.
Назва «Галичина» походить від містечка Галич — столиці Галицького князівства. З XIII століття історичним, політичним та культурним центром краю прийнято вважати місто Львів. Серед інших найбільших міст Галичини є Краків, Івано-Франківськ (раніше Станиславів), Тернопіль, Тарнів, Ряшів, Дрогобич, Калуш, Стрий, Трускавець, Борислав, Самбір, Перемишль, Ярослав, Коломия, Золочів, Чортків та ін. За національними ознаками поділяють на Східну (українську) та Західну (польську) Галичини. Межі Східної Галичини загалом збігаються з кордонами Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), проголошеної 1 листопада 1918 року. У межах Галичини виділяють такі культурно-етнографічні регіони як Західне Поділля, Опілля, Наддністрянщина, Бойківщина, Покуття, Гуцульщина, Лемківщина, Надсяння.
В історії Галичина мала як свою державність так і перебувала у складі різних держав, серед них Галицьке князівство (1084-1199), Галицько-Волинське князівство (1199-1349), Королівство Польське (1385-1569), Річ Посполита (1569-1795), Австрійська імперія (1804-1867), Австро-Угорська імперія (1867-1918), Західноукраїнська Народна Республіка (1918–1919), Українська Народна Республіка (1919), Польська Республіка (1919—1939). Після Другої світової війни Галичина є поділена кордонами на західну у складі Польщі та східну у складі СРСР (до 1991 року) і України (з 1991 року).
Через часткову лібералізацію національної політики у Австро-Угорщині після «Весни народів» 1848 року Галичина стала осередком розвитку української літератури та науки, у той час як в підросійській Україні проводилася політика жорсткої русифікації і дискримінація української культури. Через це Галичину часто називають «Українським П'ємонтом».