Південний вокзал (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Південний вокзал
Холодногірсько-Заводська лінія
Uzhnui Wokzal 1.jpg
Загальні дані
Тип пілонна
Платформи
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Довжина 102 м
Ширина 10 м
Будівництво
Дата відкриття 23 серпня 1975 року
Архітектор(и) Співачук
Інженер(и)-конструктор(и) Крук, Коровкін
Транспорт
Виходи до Ескалатор вул. Євгена Котляра, Привокзальний майдан
Наземний транспорт

Т 1, 3, 5, 6, 7, 12, 20
Тр 11

Залізнична станція Харків-Пасажирський
Інше
Географічні координати 49°59′22″ пн. ш. 36°12′18″ сх. д. / 49.98944° пн. ш. 36.20500° сх. д. / 49.98944; 36.20500Координати: 49°59′22″ пн. ш. 36°12′18″ сх. д. / 49.98944° пн. ш. 36.20500° сх. д. / 49.98944; 36.20500
Стільниковий зв'язок Київстар

Південний вокзал — станція Харківського метрополітену. Розташована на Холодногірсько-Заводській лінії метро між станціями «Холодна гора» та «Центральний ринок». Введена в дію 23 серпня 1975 року.

Технічна характеристика[ред. | ред. код]

Трисклепінна станція пілонного типу з острівною платформою.

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Станція без колійного розвитку.

Оздоблення[ред. | ред. код]

За задумом авторів, вона повинна давати приїжджому перше уявлення про Харків. І не зважаючи на те, що комплекс залізничного вокзалу перетерпів значну реконструкцію — станція «Південний вокзал» Харківського метрополітену органічно вписується у сучасність. Склепіння станційних залів спираються на пілони лаконічної форми. Оздоблення світло-жовтим мармуром «Газган». Посередині кожного пілона — вертикальна виїмка, завдяки чому вони виглядають менш масивними. Полегшують конструкцію станції і прорізи в перекриттях над проходами між пілонами. Уздовж підстав склепінь встановлені бетонні світлові карнизи, за якими знаходяться люмінесцентні лампи. Світло, відбите білими склепіннями, робить зали вище і просторіше. Три розширюються догори смуги з мармуру світло-жовтого кольору на облицьованої сірим мармуром торцевої стіни середнього залу нагадують потужні промені локомотивних прожекторів.

Архітектурне рішення трипрогінного вестибюля підпорядковане загальному задуму станційного комплексу. Його колони і стіни також оздоблені мармуром «Газган», підлога з полірованих плит сірого граніту і чорного лабрадориту родовищ Житомирської та Кіровоградської областей. До вестибюлю примикає ще один просторий підземний зал, де розташовані каси приміського сполучення і куди сходяться підземні переходи.

Розташування[ред. | ред. код]

Станція розташована під Привокзальним майданом, з якою пов'язана двома переходами. З одного вихід веде до будівлі управління Південної залізниці, з іншого — до Привокзального поштамту і північних приміських кас вокзалу. Два тунелі ведуть прямо до залізничних потягів, у просторому переході розташовані торгові точки, телефони-автомати. З підземного переходу виходи також ведуть в центральний зал Південного вокзалу.

Будівництво[ред. | ред. код]

Будівництво станції велося в складних гідрогеологічних умовах із застосуванням заморожування ґрунтів. Тут практично була створена фабрика з виробництва холоду зі складними комунікаціями. Роботи з заморожуванню ґрунтів велися протягом п'яти років. За цей час будівельники пробурили в цілому 24 кілометри свердловин, з них для станційних тунелів, що споруджувалися закритим способом — 15 кілометрів. Саме по цих каналах холод проникав глибоко в ґрунт, створюючи надійний льодовий захист навколо тунелів. Замкнута несуча стіна завтовшки шість метрів із замороженого ґрунту відгородила котлован вестибюля станції, який споруджувався відкритим способом на великій глибині. Холод по дворядним свердловинам подавався під тиском двома компресорами.

Про майстерність будівельників говорить хоча б такий факт. Проект передбачав просідання будівлі Південного вокзалу, під яким проходять колійні тунелі, на 100 міліметрів. На ділі ж воно осіло всього на 8 міліметрів.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • «Південний вокзал» — єдина станція Харківського метрополітену, побудована спочатку для прийняття 4-вагонних потягів. Для прийняття 5-вагонних потягів довелося подовжувати бічні тунелі станції. На середину 2010-х на платформі можна побачити проходи в службові приміщення станції, закриті металевими ґратами. Ці проходи повинні були виходити в тунель, але після подовження станції стали доступні з платформи.
  • Початковий проект пускової ділянки передбачав кінцеву станцію «Південний вокзал», проте в ході досліджень з'ясувалося, що глини в районі станції слабкі, і додаткові роботи під вокзалом (тобто будівництво оборотних тупиків) можуть призвести до сильного осідання залізничного вузла «Харків-Пасажирський». Через це було вирішено продовжити трасу на захід, зробивши кінцевою станцію «Холодна гора».
  • «Південний вокзал» — єдина станція метро в Харкові, на якій збереглася будка оператора ескалатора, розташована на платформі.

Література[ред. | ред. код]

  • Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель / [Сост. А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, А. А. Тиц].- Х.: Прапор, 1985. — 151 с, ил.


Посилання[ред. | ред. код]