Піскун Святослав Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Святослав Михайлович Піскун
Святослав Михайлович Піскун
9-й Генеральний прокурор України
26 квітня 2007 — 24 травня 2007
Президент Віктор Ющенко
Попередник Олександр Медведько
Наступник Віктор Шемчук
7-й Генеральний прокурор України
10 грудня 2004 — 14 жовтня 2005
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Попередник Геннадій Васильєв
Наступник Олександр Медведько
5-й Генеральний прокурор України
6 липня 2002 — 29 жовтня 2003
Президент Леонід Кучма
Попередник Микола Гарник
Наступник Геннадій Васильєв
Народився 8 березня 1959(1959-03-08) (61 рік)
Бердичів, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як політик
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Освіта Львівський національний університет імені Івана Франка
Політична партія Партія регіонів
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України
Україна Народний депутат України
5-го скликання
ПР 25 травня 2006 23 листопада 2007
6-го скликання
ПР 23 листопада 2007 12 грудня 2012

Святосла́в Миха́йлович Піску́н (нар. 8 березня 1959, Бердичів, Житомирська область, Українська РСР) — український політичний діяч, тричі Генеральний прокурор України, Генерал-лейтенант податкової міліції, Державний радник юстиції 1 класу, Голова Союзу юристів України, віце-президент Міжнародного фонду юристів України, член Вищої ради юстиції України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 8 березня 1959-го в Бердичеві Житомирської області.

1983 року закінчив Львівський університет ім. Франка, юридичний факультет.

1984—1988 — старший слідчий прокуратури Ірпеня Київської області.

1990—1997 — прокурор відділу прокуратури Київської області, прокурор-криміналіст Прокуратури Київської області, заступник прокурора Києво-Святошинського району, заступник прокурора м. Ірпеня, начальник слідчої частини відділу по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Київської області у м. Київ.

З 1997 — начальник Слідчого управління податкової міліції, заступник начальника податкової міліції України, з травня до липня 2002 — заступник голови — начальник Слідчого управління податкової міліції податкової адміністрації України[1][2].

З 6 липня 2002 р. по 29 жовтня 2003 р. — Генеральний прокурор України[3][4].

З лютого 2004 по грудень 2004 р. — заступник секретаря РНБО[5][6].

З 10 грудня 2004 по 14 жовтня 2005 р. — Генеральний прокурор України[7].

З березня 2006 року — народний депутат України 5-го скликання, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

26 квітня 2007 р. відновлений на посаді Генерального прокурора. 24 травня 2007 року указом 469/2007 звільнений з посади Генерального прокурора президентом Віктором Ющенком.

У 2007—2012 р.р. — народний депутат України VI скликання. Член Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

24 квітня 2009 року Окружний адміністративний суд Києва скасував указ президента Віктора Ющенка від 24 травня 2007, який визнавав таким, що втратив силу президентський Указ про поновлення Святослава Піскуна на посаді генерального прокурора. В той же час суд відмовився брати до розгляду позов Піскуна про відновлення на посаді Генерального прокурора.

В 2012 голосував за скандальний Закон України «Про засади державної мовної політики» — неофіційно відомий як «Закон Ківалова-Колесніченка», який пізніше Конституційний Суд визнав неконституційним і таким, що втратив чинність.

З 27 травня — голова Союзу юристів України, до обрання був заступником голови Союзу.

30 липня 2020 — призначений радником Генпрокурора України Ірини Венедіктової[8], 25 серпня звільнений з посади[9].

Політика[ред. | ред. код]

3 жовтня 2014 року Вищий адміністративний суд України зобов'язав ЦВК України зареєструвати Піскуна кандидатом у народні депутати на парламентських виборах від партії «Сильна Україна», до парламенту не пройшов[10].

Нагороди[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Світлана Севастьянівна (1962 р. н., Маневичі Волинської області) — юрист, підприємець.

Батько — Піскун Михайло Семенович, мати — Тетяна Леонідівна (у дівоцтві Святець).

Діти:

Донька Тетяна (після одруження — Іващенко) (1983 р.н.).

Син Святослав (2000 р.н.).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 14 травня 2002 року № 454/2002 «Про призначення С. Піскуна заступником Голови Державної податкової адміністрації України - начальником Слідчого управління податкової міліції»
  2. Указ Президента України від 5 вересня 2002 року № 799/2002 «Про звільнення С.Піскуна з посади заступника Голови Державної податкової адміністрації України - начальника Слідчого управління податкової міліції»
  3. Указ Президента України від 6 липня 2002 року № 621/2002 «Про призначення С. Піскуна Генеральним прокурором України»
  4. Указ Президента України від 29 жовтня 2003 року № 1230/2003 «Про звільнення С. Піскуна з посади Генерального прокурора України»
  5. Указ Президента України від 16 лютого 2004 року № 195/2004 «Про призначення С. Піскуна заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  6. Указ Президента України від 10 грудня 2004 року № 1466/2004 «Про звільнення С. Піскуна з посади заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  7. Указ Президента України від 10 грудня 2004 року № 1464/2004 «Про поновлення на посаді Генерального прокурора України С. Піскуна»
  8. Піскуна призначили позаштатним радником Венедіктової. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-08-25. 
  9. Венедіктова звільнила Піскуна. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-08-25. 
  10. ВАСУ заставил ЦИК зарегистрировать Пискуна кандидатом в нардепы"NEWSru.ua", Архівовано 6 жовтень 2014 у Wayback Machine. 03.10.2014
  11. Указ Президента України від 6 жовтня 1998 року № 1115/98 «Про відзначення нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: 9-й Генеральний прокурор України
26 квітня 2007 — 24 травня 2007
Наступник:
Медведько Олександр Іванович
Шемчук Віктор Вікторович
Попередник: 7-й Генеральний прокурор України
10 грудня 2004 — 14 жовтня 2005
Наступник:
Васильєв Геннадій Андрійович
Медведько Олександр Іванович
Попередник: 5-й Генеральний прокурор України
6 липня 2002 — 18 листопада 2003
Наступник:
Гарник Микола Васильович
Васильєв Геннадій Андрійович