Піскун Святослав Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Піскун.

Святослав Михайлович Піскун
Святослав Михайлович Піскун
9-й Генеральний прокурор України
26 квітня 2007 — 24 травня 2007
Президент	Віктор Ющенко
Попередник	Олександр Медведько
Наступник	Віктор Шемчук
7-й Генеральний прокурор України
10 грудня 2004 — 14 жовтня 2005
Президент	Леонід Кучма Віктор Ющенко
Попередник	Геннадій Васильєв
Наступник	Олександр Медведько
5-й Генеральний прокурор України
6 липня 2002 — 29 жовтня 2003
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Микола Гарник
Наступник	Геннадій Васильєв
Народився	8 березня 1959(1959-03-08) (67 років) Бердичів, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Політична партія	Партія регіонів
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений юрист України
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
5-го скликання
ПР	25 травня 2006	—	23 листопада 2007
6-го скликання
ПР	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012

Святосла́в Миха́йлович Піску́н (нар. 8 березня 1959, Бердичів, Житомирська область, Українська РСР) — колишній український політик, тричі Генеральний прокурор України, народний депутат від Партії Регіонів V та VI скликань. Генерал-лейтенант податкової міліції, Державний радник юстиції 1 класу, Голова Союзу юристів України, віцепрезидент Міжнародного фонду юристів України, член Вищої ради юстиції України.

Життєпис

Народився 8 березня 1959 року в Бердичеві на Житомирщині.

У 1983 році закінчив Львівський університет ім. Франка, юридичний факультет.

З 1984 по 1988 рік був старшим слідчим прокуратури Ірпеня Київської області.

З 1990 по 1997 рік був прокурором відділу прокуратури Київської області, прокурор-криміналіст Прокуратури Київської області, заступник прокурора Києво-Святошинського району, заступник прокурора м. Ірпеня, начальник слідчої частини відділу по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Київської області у м. Київ.

З 1997 року був начальником Слідчого управління податкової міліції, заступник начальника податкової міліції України, з травня по липень 2002 року був заступником голови — начальником Слідчого управління податкової міліції податкової адміністрації України.

Перебував на посаді генерального прокурора України у 2002-2003, 2004-2005 та 2007 роках.

З лютого по грудень 2004 року був заступником секретаря РНБО.

З березня 2006 року був народним депутатом України 5-го скликання від Партії Регіонів, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

З 2007 по 2012 рік був народним депутатом України VI скликання, був обраний за списками від Партії регіонів. Член Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

З 27 травня був головою Союзу юристів України, до обрання був заступником голови Союзу.

30 липня 2020 був призначений радником Генпрокурора України Ірини Венедіктової, 25 серпня звільнений з посади.

Політична та державна діяльність

Піскун неодноразово висловлювався за повернення до Кримінального кодексу статті про наклеп.

На посаді генпрокурора

З 6 липня 2002 по 29 жовтня 2003 був Генеральним прокурором України. Його звільнили за «надмірну політизацію органу і створення власного політичного іміджу». Піскун не погодився зі звільненням і подав до суду. У грудні 2004 року Печерський суд поновив його на посаді. Цього разу Піскун протримався трохи менше року. Уже наступний президент Віктор Ющенко в 2005 році ініціював його відставку. Піскун знову подав до суду. У квітні 2007 року за рішенням Шевченківського суду президент поновив його на посаді. Але вже за місяць Ющенко знову звільнив Піскуна. Формально за те, що той вчасно не склав депутатський мандат. І хоча через два роки Окружний адміністративний суд скасував звільнення Піскуна, але на посаді генпрокурора його вже не поновили — суд не прийняв позов.

Піскун у 2005 році закрив справу проти Юлії Тимошенко, через сім років йому довелося через це залишити Україну. Після того як Янукович у 2010 році став президентом, ГПУ порушила багато справ проти Тимошенко а згодом її заарештували вдруге. Після погроз Пшонки і програних виборів, 27 жовтня 2012 року Піскун виїхав з України. Спочатку говорив, що це не втеча, а реабілітація після операції. А потім визнав, що поїхав через погрози.

У Верховній Раді

2006—2007 роки — народний депутат України 5-го скликання за списками партії Регіонів.

З 2007 року — обраний народним депутатом України 6-го скликання за списками партії Регіонів.

3 жовтня 2014 року Вищий адміністративний суд України зобов'язав ЦВК України зареєструвати Піскуна кандидатом у народні депутати на парламентських виборах від партії «Сильна Україна», до парламенту не пройшов.

Скандали та звинувачення

У 2002 році Піскун отримав договір оренди державної дачі на 49 років. У 2021 році договір оренди було розірвано і Святослав Піскун з'їхав з державної дачі в Кончі-Заспі після того, як протягом місяця вивозив з дому майно. За словами директора будинку відпочинку Конча-Заспа Олександра Гуріна, Піскун виїжджав протягом місяця: забрав всі меблі, зняв навіть унітази і викрутив усі розетки.

У 2010 році Піскун голосував за Харківські угоди — договір, згідно з якою термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі подовжено з 2017 до 2042 рік. А у 2012 році голосував за скандальний Закон України «Про засади державної мовної політики» — неофіційно відомий як «Закон Ківалова-Колесніченка», який пізніше Конституційний Суд визнав неконституційним і таким, що втратив чинність.

У 2015 році Сергій Лещенко заявив що Піскун під час проживання у Франції, коли в час правління Януковича втік з України, підробив документи – проставив фальшиві штампи у свій закордонний паспорт. Робив це з метою створити хибне уявлення, що жив в Україні, а тому мав право балотуватися на виборах 2014 року, бо нібито не порушував п'ятирічний термін проживання на території держави. Піскун стверджував у суді, що цілий рік жив на базі в «Буковелі», але за словами Лещенка – під Каннами, а фальшиві штампи в паспорт були проставлені в Дніпропетровському аеропорту, який контролював Ігор Коломойський (як і комплекс «Буковель», який створив алібі для Піскуна).

Звинувачення в корупції

За словами Сергія Лещенка, завдяки Піскуну у 2005 році Коломойський уник кримінальної справи за замах на вбивство адвоката Сергія Карпенка. Закриття справи, за його словами, не могло коштувати менше 50 мільйонів доларів. Сума була багато разів повернута Коломойським назад через Укрнафту.

Дружина Піскуна Світлана володіє 7 гектарами землі під Києвом, які прокуратура не змогла у неї відібрати. Спливли строки давності справи. У 2009 році семеро людей отримали у власність ділянки в лісі. Ділянки перевели під сільгосппризначення. Прокуратура звернулася до суду, суд визнав переведення незаконним і скасував акти права власності на ці ділянки. Але відбирати землі відмовився. Поки тривали суди, 8 липня 2014 року семеро власників продали ділянки Севастьяну Сільчуку, який того ж дня подарував їх своїй дочці — Світлані Піскун, дружині Святослава Піскуна.

17 грудня 2025 року французькі правоохоронці провели обшуки у Піскуна за запитом ДБР. Піскун не надав документів, які підтверджують походження готівки, купівлю золотих злитків та законність ввезення дорогих годинників на територію Франції, через що його тимчасово затримала французька поліція та відкрили провадження за підозрою в легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.

Нагороди

• Дійсний член Всесвітньої асоціації юристів.
• Заслужений юрист України.
• Орден Дмитрія Солунського IV ступеня,
• Орден «Різдва Христового» II ст.

Родина та особисте життя

• Дружина — Світлана Севастьянівна (1962 р. н., Маневичі Волинської області) — юристка, підприємиця.
• Батько — Піскун Михайло Семенович,
• Мати — Тетяна Леонідівна (до шлюбу Святець).

Діти

• Донька Тетяна (у шлюбі — Іващенко) (1983 р.н.).
• Син Святослав (2000 р.н.).

Джерела

• Україна Кримінальна
• Досьє
• М.Михайлов. Третья ходка. Деловая столица (газета) (рос.)Деловая столица (газета)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»

Посилання

• Піскун // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.