Шишкін Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Іванович Шишкін

Час на посаді:
4 вересня 1991 — 21 жовтня 1993
Президент  Леонід Кравчук
Попередникпосада започаткована
НаступникВладислав Дацюк

Час на посаді:
4 серпня 2006 — 21 липня 2015
ПрезидентВіктор Ющенко

Народився14 березня 1952(1952-03-14) (66 років)
Тирасполь, Молдавська РСР, СРСР
Політична партіяКПРС (1973-1990)
УРП «Собор»2001)
ДружинаОлена Шишкіна
ДітиЕліна Шишкіна
Почесні звання
Заслужений юрист України
Україна Народний депутат України
1-го скликання
безпартійний Народна Рада 15 травня 1990 12 травня 1994
2-го скликання
безпартійний 12 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
безпартійний 12 травня 1998 14 травня 2002

Ві́ктор Іва́нович Ши́шкін (нар. 14 березня 1952, Тирасполь, Молдавська РСР, СРСР) — український політичний та громадський діяч, правник. Кандидат юридичних наук1987), доцент, Заслужений юрист України. Народний депутат України 1-го, 2-го та 3-го скликань. Суддя Конституційного Суду України від Президента України (з 4 серпня 2006 до 21 липня 2015[1]).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у місті Тирасполь в сім'ї робітника. Працював у 19691970 роках слюсарам-складальником Тираспольського заводу «Електроапарат».

Проходив військову службу у 19701972 роках. 19721973 — учень Тираспільського технічного училища № 2. № 2, місто. Після закінчення навчання працював слюсарем Південної дільниці ВО «Союзенергоавтоматика» (Кишинів) у 19731975 роках.

19751981 — слухач підготовчого відділу, студент юридичного факультету Одеського державного університету імені Іллі Мечникова.

1981 — стажист народного судді Ленінського народного суд міста Кіровограда.

Працював народним суддею Олександрівського районного народного суду Кіровоградської області у 19811982 роках. У 19821985 роках Віктор Шишкін народний суддя Кіровського районного народного суду міста Кіровограда.

1985 — грудень 1990  — суддя, заступник голови Кіровоградського обласного суду.

19901991 — заступник голови Комісія Верховної Ради України з питань законодавства і законності.

4 вересня 1991 — 21 жовтня 1993 — Генеральний прокурор України.

Листопад 1993 — квітень 1994 — член Комісії з питань законодавства і законності Верховної Ради України.

Вересень 1996 — березень 2003 — член Вищої ради юстиції.

Серпень 2005 — травень 2008 — член Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права.

Депутат Кіровоградської обласної ради народних депутатів (19901994). Член, заступник Голови Конституційної комісії України (19911993). Заступник голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України щодо стану розслідування кримінальних справ стосовно зникнення журналіста Георгія Гонгадзе, громадського діяча Михайла Бойчишина, вбивства народного депутата України Євгена Щербаня і Вадима Гетьмана та спроби вбивства народного депутата України Володимира Бортника, нападів на народних депутатів України Олександра Єльяшкевича, Василя Хару, викрадання сина народного депутата України Володимира Альохіна та загибелі народного депутата України Вадима Бойка, Михайла М'ясковського, Сергія Драгомарецького[2][3] (20002002).

Член КПРС1973), вилучений в квітні 1990 за участь у «Демократичній платформі в КПРС». Був секретарем ХНС, член УНП (УРП) «Собор» (з вересня 2001), член Президії Центральної ради УНП «Собор» (жовтень 2001 — квітень 2002); член Центрального проводу УРП «Собор», голова Контрольно-ревізійної комісії (з лютого 2005).

У листопаді 2005 року Президентом України призначений суддею Конституційного Суду України. Присягу склав 4 серпня 2006 року[4].

У 2015 році був членом конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (за квотою Верховної Ради України)[5].

За розробку Конституції України отримав звання заслуженого юриста України1996).

Як Генеральному прокурору України, 22.6.1992 року надано класний чин державного радника юстиції України[6].

Автор понад 100 наукових праць.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина Олена Олегівна; дочка Еліна (1982) — народний депутат України.

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат Верховної Ради України 1-го скликання з 15 травня 1990 до 10 травня 1994 за Кіровським виборчім округом Кіровоградської області № 226. На час виборів: заступник голови Кіровоградського обласного суду, член КПРС. Входив до Народної Ради.

Народний депутат Верховної Ради України 2-го скликання з 11 травня 1994 до 12 травня 1998 за Київським виборчім округом № 296 Одеської області, висунутий трудовим колективом. Член групи «Реформи». Голова підкомітету з судово-правової реформи Комітету з питань правової політики і судово-правової реформи. На час виборів: народний депутат України, член Комісії з питань законодавства і законності, безпартійний.

Народний депутат Верховної Ради України 3-го скликання з 12 травня 1998 до 14 травня 2002 за виборчим округом № 133 Одеської області. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Уповноважений представник фракції «Громада» (травень 1998 — лютий 2000). Заступник голови Комітету з питань правової політики. Член Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань дотримання органами державної влади і місцевого самоврядування та їх посадовими особами, Центральною виборчою комісією норм виборчого законодавства під час підготовки і проведення виборів Президента України (з червня 1999).

Суддівська діяльність[ред. | ред. код]

30 вересня 2010 року Шишкін Віктор Іванович висловив окрему думку щодо рішення КСУ про відновлення Конституції України 1996 року (скасування закону про внесення змін в Конституцію 2004 р.).

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
посада запроваджено
Emblem of the Office of the Prosecutor General of Ukraine.svg 1-й Генеральний прокурор України
4 вересня 199121 жовтня 1993
Emblem of the Office of the Prosecutor General of Ukraine.svg Наступник
Владислав Дацюк