Райхскомісаріат Московія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Reichskommissariat Moskowien
Райхскомісаріат Московія
Цивільна адміністрація
Російська РФСР Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg
1941 – 1944 Російська РФСР Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Столиця Москау (Москва) (де-факто місто залишалося під радянською владою)
Мови німецька, російська
Релігії переважно православ’я
Державний устрій Цивільна адміністрація
Райхскомісар
 - 1941-1944 Зігфрід Каше
Історія
 - Засновано 1941
 - Ліквідовано 1944
Площа 2 900 000 км2
Населення
 -  50 000 000 осіб
     Густота 17,2 осіб/км² 
Валюта рубль = 0,1 райхсмарка
Этносы на оккупированной территории СССР в годы второй мировой войны

Ра́йхскомісаріат Моско́вія (нім. Reichskommissariat Moskowien) — планований райхскомісаріат у складі Третього Райху на окупованій ним території Радянської Росії у роки Німецько-радянської війни, обмежований з одного боку райхскомісаріатами Остланд і Україна, а з другого — лінією «А—А».

Опис[ред. | ред. код]

Столицею Московії залишалася б Москва, а першим її райхскомісаром призначався Зігфрід Каше[1]. Офіційними мовами нового утворення передбачалося зробити німецьку та російську. Після перемоги Німеччини на території Московії площею приблизно в 2,9 млн кв. км і з населенням у 50-60 млн осіб повинна була виникнути підконтрольна Німеччині Росія. Зі складу райхскомісаріату Московія виключалася частина територій сучасної європейської Росії: Карелія, Кольський півострів і Карельський перешийок передавалися Фінляндії, південноросійські землі (Орловщина, Тамбовщина, Саратов) — Україні, західноросійські землі (Псковщина, Смоленщина) — Остланду.

Економіка та освіта[ред. | ред. код]

На окупованих територіях дозволялася приватна власність в сільському господарстві і в торгівлі, було відкрито церкви, дозволено релігійні свята. У школах вводилися викладання Закону Божого і обов'язкові молитви. Заняття починалися з «подячного слова фюреру Великої Німеччини»; особливі «уроки поточних подій» відводилися вихвалянню націонал-соціалізму і гітлерівської Німеччини. Окупанти під своїм контролем аж до 1943 р. зберігали колгоспи, радгоспи і машинно-тракторні станції, вважаючи їх за найзручнішу форму управління місцевим населенням[2]

Релігія[ред. | ред. код]

На окупованих німцями територіях Росії вільно діяла Православна церква, причому зберігалася прихильність ідеї Московського патріархату. Відкривалися нові храми, притулки, церковні дитячі сади, парафіяльні школи, транслювалися щотижневі православні радіопередачі (зі Пскова)[3]. Духовним лідером православних християн на окупованих територіях був Митрополит Сергій Віленський.

Політика[ред. | ред. код]

Розенберг вважав, що політичною метою операції «Барбаросса» було не тільки абсолютне знищення радянської влади, а й звільнення райху від так званого «Східного кошмару на сторіччя наперед», тобто знищення Російської держави, незалежно від її політичної ідеології[4], оскільки, на думку нацистів, Росія як найбільша слов'янська держава і потенційний призвідник панславізму історично була головним суперником і загрозою для німецьких держав[5]. У меморандумі, направленому Розенбергу в березні 1942 р., нацистський антрополог Отто Рех виступає за ідею «знищення» великого ядра нації і поділ його на дрібніші та історичні східнослов’янські етноси, що існували в середньовіччі, такі як, наприклад, в'ятичі і сіверяни[5] Навіть білоруський і український етноси, на думку антрополога, вважались «небезпечно великими».[5]

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Райхскомісаріат поділявся б на 5-8 генеральних округ — ті у свою чергу на повіти і волості на чолі з бургомістрами (див. Локотське самоврядування). На чолі дрібніших адміністративних одиниць стояли старости.

Орієнтовні генеральні округи:

Втім, існування генеральних округ Уфа і Перм було під питанням, оскільки вони лежали за межами лінії «А-А»[15]. Генеральна округа Казань (разом з Мордовією і Чувашією) також за деякими версіями могла бути віддана райхскомісаріату Туркестан[9].

Проте означені плани не втілилися в життя завдяки перемозі СРСР і його союзників у Другій світовій війні та розгрому ІІІ Райху.

Див. також[ред. | ред. код]

Російський колабораціонізм у Другій світовій війні

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]