Райхскомісаріат Московія
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
| Reichskommissariat Moskowien Райхскомісаріат Московія | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Цивільна адміністрація | |||||||||
| |||||||||
| Гімн Horst-Wessel-Lied («Пісня Горста Весселя») (1941-1944) | |||||||||
 | |||||||||
| Столиця | Москау (Москва) (де-факто місто залишалося під радянською владою) | ||||||||
| Мови | німецька, російська | ||||||||
| Релігії | переважно православ’я | ||||||||
| Державний устрій | Цивільна адміністрація | ||||||||
| Райхскомісар | |||||||||
• 1941-1944 | Зігфрід Каше | ||||||||
| Історія | |||||||||
• Засновано | 1941 | ||||||||
• Ліквідовано | 1944 | ||||||||
| Площа | 2 900 000 км2 | ||||||||
| Населення | |||||||||
| 50 000 000 осіб | |||||||||
| 17,2 осіб/км² | |||||||||
| Валюта | рубль = 0,1 райхсмарка | ||||||||
| |||||||||
.svg){kind=small}
.svg)
.svg)
Ра́йхскомісаріат Моско́вія (нім. Reichskommissariat Moskowien) — планований райхскомісаріат у складі Третього Райху на окупованій ним території Радянської Росії у роки Німецько-радянської війни, обмежований з одного боку райхскомісаріатами Остланд і Україна, а з другого — лінією «А—А».
Столицею (точніше — адміністративним центром) Московії залишалася б Москва, а першим її райхскомісаром призначався Зігфрід Каше[1]. Офіційними мовами нового утворення передбачалося зробити німецьку та російську. Після перемоги Німеччини на території Московії площею приблизно в 2,9 млн км² і з населенням у 50-60 млн осіб повинна була виникнути підконтрольна Німеччині Росія. Зі складу райхскомісаріату Московія виключалася частина територій сучасної європейської Росії: Карелія, Кольський півострів і Карельський перешийок передавалися Фінляндії, південноросійські землі (Орловщина, Тамбовщина, Саратов) — Україні, західноросійські землі (Псковщина, Смоленщина) — Остланду.
Альфред Розенберг вважав, що політичною метою операції «Барбаросса» було не тільки абсолютне знищення радянської влади, а й звільнення райху від так званого «Східного кошмару на сторіччя наперед», тобто знищення Російської держави незалежно від її політичної ідеології[2], оскільки, на думку нацистів, Росія як найбільша слов'янська держава і потенційний призвідник панславізму історично була головним суперником і загрозою для німецьких держав[3]. У меморандумі, направленому Розенбергу в березні 1942 року, нацистський антрополог Отто Рех виступає за ідею «знищення» основного ядра Росії та поділ його на дрібніші та історичні східнослов'янські етноси, що існували в середньовіччі, такі як, наприклад, в'ятичі і сіверяни[3] Навіть білоруський і український етноси, на думку антрополога, вважались «небезпечно великими».[3]
Райхскомісаріат поділявся б на 5-8 генеральних округ — ті своєю чергою на повіти і волості на чолі з бургомістрами (див. Локотське самоврядування). На чолі дрібніших адміністративних одиниць стояли старости.
Орієнтовні генеральні округи:
- Москва (нім. Moskau)
- Тула (нім. Tula)[4] — крайній південний захід Московії, що межує на заході з Остландом, а на сході з Україною.
- Горький[5] або Нижній Новгород[6] — центральна Московія між В'яткою, Казанню та Москвою (Залісся).
- В'ятка (нім. Wjatka) — північна частина Московії, що прилягає до фінської Карелії і Північного Льодовитого океану.
- Ленінград[5] або Петербург[6] або ж навіть Адольфсбург (нім. Adolfsburg)[7][8] — крайній північний захід Московії, що включає Новгородчину, Тверську область і Вологодчину. За іншою версією, Ленінград передбачалося «зрівняти з землею і передати Фінляндії»[1][9]. За третьою — Ленінградську область передбачалося перейменувати в Інгерманландію і перетворити на один із центрів німецької колонізації[7].
- Казань[10]
- Уфа, причому створення Урало-Волзької держави в нацистські плани не входило[11].
- Перм — вона б охоплювала весь Урал і Західний Сибір (Свердловськ, Челябінськ, Омськ, Новосибірськ)[12].
Втім, існування генеральних округ Уфа і Перм було під питанням, оскільки вони лежали за межами лінії «А-А»[13]. Генеральна округа Казань (разом з Мордовією і Чувашією) також за деякими версіями могла бути віддана райхскомісаріату Туркестан[7].
Проте означені плани не втілилися в життя завдяки перемозі СРСР і його союзників у Другій світовій війні та розгрому Третього Райху.
- ↑ а б Если б не победа. Архів оригіналу за 19 квітня 2010. Процитовано 17 квітня 2013.
- ↑ Boog, Horst (1998). Germany and the Second World War: The attack on the Soviet Union. Oxford University Press. с. 489. ISBN 0-19-822886-4.
- ↑ а б в Burleigh, Michael (1988). Germany turns eastwards: a study of Ostforschung in the Third Reich, 8:1991. CUP Archive. с. 224–227. ISBN 0-521-35120-0.
- ↑ Hitler’s plans for Eastern Europe. Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 27 травня 2012.
- ↑ а б Там, где кончается Европа
- ↑ а б Центральные органы Германии. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 квітня 2013.
- ↑ а б в ИНТЕРЛЮДИЯ: Концентрационные лагеря утопии. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 17 квітня 2013.
- ↑ Ingermanlandia. Архів оригіналу за 16 листопада 2007. Процитовано 17 квітня 2013.
- ↑ Цели Германии в войне против СССР
- ↑ Казанский след Гейнца Гудериана
- ↑ Тюрко-мусульманские народы СССР в планах нацистской Германии
- ↑ План, который рухнул. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 17 квітня 2013.
- ↑ Генштаб: Оккупированная Москва