Координати: 48°49′25″ пн. ш. 26°48′16″ сх. д. / 48.82361° пн. ш. 26.80444° сх. д. / 48.82361; 26.80444

Рахнівка (Кам'янець-Подільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Рахнівка
Садибний будинок родини Корф
Садибний будинок родини Корф
Садибний будинок родини Корф
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Тер. громада Дунаєвецька міська громада
Код КАТОТТГ UA68020050370021309
Основні дані
Засноване 1662 рік
Населення 726
Площа 1,421 км²
Густота населення 593,24 осіб/км²
Поштовий індекс 32450
Телефонний код +380 3858
Географічні дані
Географічні координати 48°49′25″ пн. ш. 26°48′16″ сх. д. / 48.82361° пн. ш. 26.80444° сх. д. / 48.82361; 26.80444
Середня висота
над рівнем моря
320 м
Місцева влада
Адреса ради 32400, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 50
Карта
Рахнівка. Карта розташування: Україна
Рахнівка
Рахнівка
Рахнівка. Карта розташування: Хмельницька область
Рахнівка
Рахнівка
Мапа
Мапа

CMNS: Рахнівка у Вікісховищі

Рахні́вка — село в Україні, у Дунаєвецькій міській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва

[ред. | ред. код]

Перше поселення мало назву «Почапинці», знищене татарами, далі село Рахнівка засноване вихідцями із села Рахни-Лісові Ямпільського повіту, від якого і бере своє походження назви.

Географія

[ред. | ред. код]

Подільське село Рахнівка розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України. У селі річка Безіменна впадає у річку Тернаву. Поблизу Рахнівки проходить автошлях національного значення Н03 ЖитомирЧернівці.

Клімат

[ред. | ред. код]

Рахнівка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом.

Історія

[ред. | ред. код]
Садибний будинок Корф
Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан, Рахнівка, вул. Центральна, 87 а

Початково поблизу Рахнівки існувало село Почапинці, воно знищене нападом татар.

1662 року перші документальні згадки про село Рахнівка (раніше Почапинці).

До 1807 року в Рахнівці існувала дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, яка згоріла саме цього року.

В 1813 році на кошти парафіян збудовано мурований храм на честь Боголюбської ікони Божої Матері.

В 1859 році зусиллями священика Феодора Курчинського та парафіян до церкви прибудовано кам'яну дзвіницю. Будівля постала невеликою будівлею, у вигляді човна, вкритим частково залізом, частково гонтою, вибілене. Іконостас оздоблено в 1871—1872 рр. — чотириярусних, пофарбований в зелений колір під мармур. Також в храмі зберігається ікона Божої Матері, шанована серед вірян як чудотворна.

У 1888 році маєток в Рахнівці отримав колишній генерал-майор Олександр Корф (1841—1898, Варшава). Барони Корфи — рід на Дунаєвеччині знаний з XVIII століття. Були меценатами і просвітниками — у Рахнівці та Пільному Мукарові звели своїм коштом школи.

1910 року родина Корф будує новий палац. Господаркою на момент побудови палацу була Єлизавета-Софія Корф. До цього часу в Дунаївцях розповідають про її званий обід з фаршированими раками влітку 1915 року на честь вдалого завершення навчального року в рахнівецькій трикласній школі — учнів у ній на той час було аж дев'ятеро.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.

В 19321933 селяни села пережили сталінський голодомор[1].

У роки Великого терору 1936-1937 засуджено до сметної кари або на тривалі терміни у колоніях багато жителів села за звинуваченнями у антирадянській агітації, деякі були навіть визнані шпигунами[2]; багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».

З 1991 року в складі незалежної України.

13 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Дунаєвецької міської громади[3].

Населення

[ред. | ред. код]

Населення становить 726 осіб.

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 836 99.17%
російська 6 0.71%
білоруська 1 0.12%
Усього 843 100%

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Т. Г. Шевченку
  • Садибний будинок Корф (1910 р.)
  • Пам'ятник Т. Г. Шевченку (1984 р.)
  • Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан (1967 р.)

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народились

[ред. | ред. код]
  • Фурін Володимир Вікторович — молодший сержант, водій 92 ОМБр. Учасник АТО. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[5][6]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Список жертв Голодомору, Хмельницька область
  2. Національний банк репресованих
  3. ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. Новини Хмельницького "Є". ye.ua (укр.). 21 жовтня 2022. Процитовано 17 листопада 2022.
  6. Молодший сержант Володимир Фурін, позивний Дєд, загинув 24 вересня 2022 року поблизу міста Куп'янськ Харківської області. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 17 листопада 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]