Ярова Слобідка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ярова Слобідка
Jarova Slobidka gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Дунаєвецький район
Громада Дунаєвецька міська громада
Код КОАТУУ 6821885304
Основні дані
Засноване 1615 рік
Населення 34 (на 01.01.2015 року)
Площа 0,741 км²
Густота населення 45,88 осіб/км²
Поштовий індекс 32437
Телефонний код +380 3858
Географічні дані
Географічні координати 48°57′06″ пн. ш. 27°02′22″ сх. д. / 48.95167° пн. ш. 27.03944° сх. д. / 48.95167; 27.03944Координати: 48°57′06″ пн. ш. 27°02′22″ сх. д. / 48.95167° пн. ш. 27.03944° сх. д. / 48.95167; 27.03944
Середня висота
над рівнем моря
239 м
Водойми річка Ушка (Мала Ушиця)
Місцева влада
Адреса ради 32427, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с.Мала Кужелівка, вул.Подільська,37 , тел. 9-41-25
Карта
Ярова Слобідка. Карта розташування: Україна
Ярова Слобідка
Ярова Слобідка
Ярова Слобідка. Карта розташування: Хмельницька область
Ярова Слобідка
Ярова Слобідка

Ярова́ Слобі́дка — село в Україні, в Дунаєвецькій міській територіальній громаді Дунаєвецького району Хмельницької області. Населення становить 34 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Річ Посполита[ред. | ред. код]

Вперше Ярова Слобідка разом із сусіднім селом Сприсівкою згадується у люстраціях Барського староства Подільського воєводства Речі Посполитої в 1615 та 1629 роках. Власне Ярова Слобідка у західній частині зливається зі Сприсівкою і є ніби її присілком. Також між Сприсівкою та Яровою Слобідкою існувало невелике поселення — Слобідка-Сприсовецька (або Сприсовецький Яр, як його називали місцеві мешканці).

З 1616 року Ярову Слобідку, як і Мукарів Польовий та Мукарів Підлісний орендував каштелян галицький Андрій Гурський. Історія Ярової Слобідки тісно переплетена з історією сусідніх сіл — Сприсівки, Польового та Підлісного Мукарева. У 1629 році такими селами, як Сприсівка, Ярова Слобідка, Мукарів Польовий та Мукарів Підлісний володіли польські шляхтичі Казановські, які пізніше продали Ярову Слобідку зі Сприсівкою барському старості шляхтичу Конєцпольському. Вже у 1638 році ці два села переходять від барського старости Конєцпольського до шляхтича Верховського. У 60-х роках XVII століття нащадки Казановських продали Ярову Слобідку Олександру Гумецькому, котрий передав село своїй дочці— Вероніці, яка вийшла заміж за каштеляна краківського Яна Фонреля. Саме за нього у 1665 році було утворене особливе Мукарівське староство, до складу якого увійшли Сприсівка, Сприсовецький Яр та Ярова Слобідка. В період турецького володарювання на Поділлі 1672–1699 років староство занепало, більша частина мешканців змушена була покидати обжиті місця і тікати від турецького поневолення на Волинь та Галичину. Ярова Слобідка тоді обезлюдніла. Після того, як турки залишили Поділля, Мукарівське староство відновило своє існування, повернулося населення і в Ярову Слобідку.

Близько 1728 року старостою Мукарівського староства, як і володарем Ярової Слобідки, став шляхтич Йосип Калиновський, син Валентія Калиновського, жонатого на Анні Лянцкорунській — вдові Андрія Фонреля. Однак вже з 1730 року Яровою Слобідкою володіє маршал литовський До-Кашпо Сципіон. Близько 1744 року село перейшло до Бернарда Гоздського— кавалера ордену Святого Апостола Андрія Первозванного. Саме за цього господаря дещо піднялася прибутковість Ярової Слобідки.

Російська імперія[ред. | ред. код]

Після смерті Бернарда Гоздського Ярова Слобідка перейшла у власність його дочки Кароліни Нассау-Зіген. По її смерті у 1804 році це помістя перейшло до чоловіка — принца Шарля де Нассау-Зігена — німецького князя, іспанського гранда, російського адмірала. Через чотири роки, по смерті принца у 1808 році Ярова Слобідка стала власністю його прийомної дочки Єлизавети, яка вийшла заміж за Степана Бутякіна. У 1818 році син Бутякіна — Павло Бутякін закріпив за собою це помістя.

З 2 січня 1820 року Ярова Слобідка перейшла до Камʼянецького біскупства, а з 1842 року — до казни.

У 1843 році Ярову Слобідку орендує шляхтич Свідерський, а наступні три роки — Левицький. Після ліквідації Мукарівського староства Ярова Слобідка ввійшла до складу Мукарівської волості Ушицького повіту Подільської губернії. У 1905 році у Яровій Слобідці нараховувалося 46 дворів, в яких мешкало 239 селян, у 1909 році — 249 мешканців (236 осіб — православні, 13 — римо-католики.

Із середини ХІХ століття у Яровій Слобідці діяла шахта по видобуванню подільських фосфоритів, на якій працювали місцеві селяни. Добуті у Яровій Слобідці фосфорити продавалися на експорт. На початку ХХ століття, в період нестабільності в державі видобуток фосфоритів у Яровій Слобідці пішов на спад, а згодом і зовсім занепав.

Село в роки Української революції[ред. | ред. код]

Грудень 1917 року Ярова Слобідка під владою військ Центральної Ради. Січень 1918 року — зайнята військами більшовицької армії. Лютому 1918 року захоплена австро-німецькими військами. Друга половина листопада 1918 року війська Директорії. Квітень 1919 року — війська більшовиків Червень 1919 року — війська Симона Петлюри. Липень 1919 року — війська Української Галицької Армії. Грудень 1919 року — польські війська. Листопад 1920 року — Червона армія.

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

1924 року Ярова слобідка входить до складу Гуто-Морозівської сільської ради. Протягом 1923–1944 року село у складі Миньковецького (протягом 1931–1935 — Новоушицького) району, протягом 1944–1959 — Солобковецького, а з 1959 року — Дунаєвецького району.

На початку 30-х років утворено колгосп «Червона Зірка», спеціалізація якого була спрямована на вирощуванні тютюну, зернових культур та цукрового буряка у рослинництві та розведення коней і великої рогатої худоби у тваринництві.

У серпні — вересні 1938 року поблизу Ярової Слобідки знімалися епізоди художнього фільму «Кармелюк» режисера Г. Тасіна.

На початку 40-х років ХХ століття населення Ярової Слобідки складало 295 мешканців.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

У червні 1941 року на фронт було мобілізовано 20 мешканців Ярової Слобідки.

Село окуповане угорськими військами 11 липня 1941 року. За час окупації 22 мешканці було насильно вивезено на каторжні роботи до Німеччини. З села вигнано нацистських окупантів частинами 161-ї (569-й стрілецький полк, 1036-й артилерійський полк, 413 ОВПТД) стрілецької дивізії 18-ї армії 1-го Українського фронту 28 березня 1944 року.

Після вигнання нацистських окупантів у квітні 1944 року на фронт знову було мобілізовано ще 55 чоловіків. Загалом на фронтах боролися з ворогом 76 мешканців Ярової Слобідки, 32 з них загинули в боях, померли від ран чи пропали без вісти. За проявлену хоробрість у боротьбі з ворогом на фронтах німецько-радянської війни більше 56 уродженців села Ярова Слобідка нагороджені 75 бойовими орденами та медалями, зокрема медаллю "За відвагу" нагороджено 8 осіб, "За бойові заслуги" - 3, орденом Червоного Прапора - 1, орденом Червоної Зірки - 2, орденом Слави ІІІ ступеня - 3.

Повоєнний період[ред. | ред. код]

Наприкінці 40-х років Миньковецьким райкомом партії приймається рішення про переселення до Криму колгоспу «Червона зірка» та мешканців села Ярова Слобідка. Згідно цього рішення до Кримської області перевезли усю колгоспну худобу та коней. Будівельна бригада колгоспу у складі Бабія Івана, Мельника Василя, Паразінського Адольфа, Романова Степана та інших виїхали до Сімферопольського району Кримської області для спорудження будинків для колгоспників із Ярової Слобідки, що мали сюди переселитися. Село зводилося на місці розташування кримськотатарського поселення за 12 кілометрів від міста Сімферополя, мешканців якого депортували із Криму у травні 1944 року. І хоча будівництво завершилося, однак мешканці Ярової Слобідки навідріз відмовилися переселятися, хоча вся колгоспна худоба та коні залишилися там.

У 1950 році в Яровій Слобідці мешкало 278 осіб.

1951 року колгосп «Червона Зірка» Ярової Слобідки об'єднано із колгоспом «Червоний клич» села Синяківці.

1955 року Ярова Слобідка переходить до складу Малокужелівської сільської ради.

На початку ХХІ століття у селі мешкало 96 осіб, станом на 01.01.2015 року — 34 мешканці.

Відомі особи[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Jarowa Słobódka (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.).— S. 462. (пол.)
  • Історія поселень Малокужелівської сільської ради / Мельник Олег Антонович  — 2009. — С. 132 - 166.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 259.

Посилання[ред. | ред. код]