Руда-Гірчичнянська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Руда-Гірчичнянська
Ruda girchunyanska gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Дунаєвецький район
Громада Дунаєвецька міська громада
Код КОАТУУ 6821885302
Основні дані
Засноване початок XVIII століття
Населення 136 (на 01.01.2015)
Площа 0,86 км²
Густота населення 201,16 осіб/км²
Поштовий індекс 32437
Телефонний код +380 3858
Географічні дані
Географічні координати 48°54′06″ пн. ш. 27°00′54″ сх. д. / 48.90167° пн. ш. 27.01500° сх. д. / 48.90167; 27.01500Координати: 48°54′06″ пн. ш. 27°00′54″ сх. д. / 48.90167° пн. ш. 27.01500° сх. д. / 48.90167; 27.01500
Середня висота
над рівнем моря
302 м
Водойми річка Гнідка
Місцева влада
Адреса ради 32427, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с.Мала Кужелівка, вул.Подільська,37 , тел. 9-41-25
Карта
Руда-Гірчичнянська. Карта розташування: Україна
Руда-Гірчичнянська
Руда-Гірчичнянська
Руда-Гірчичнянська. Карта розташування: Хмельницька область
Руда-Гірчичнянська
Руда-Гірчичнянська

Руда-Гірчичнянська — село в Україні, в Дунаєвецькій міській територіальній громаді Дунаєвецького району Хмельницької області. Населення становить 136 осіб, (за переписом 2001 року - 176 осіб).

Історія[ред. | ред. код]

Річ Посполита[ред. | ред. код]

Руда-Гірчичнянська заснована на початку XVIII століття на гірчичнянських землях збіднілими дрібнопомісними шляхтичами, які на чиншовому праві володіли тут частиною землі. Перша назва села — Руда-Польова. Протягом першої половини XVIII століття Руда-Гірчичнянська перебувала у складі Камʼянецького староства Подільського воєводства Речі Посполитої і належала родині Гумецьких.

Наприкінці XVIII століття утворилося окреме Гірчичнянське староство, до якого ввійшли Гірчична (вона тоді йменувалася містечком), Руда-Польова (Руда-Гірчичнянська) та Слобідка-Гірчичнянська. Гірчичнянське староство проіснувало до 1793 року. З 1806 року село входить до складу Дунаєвецької волості Ушицького повіту Подільської губернії.

Російська імперія[ред. | ред. код]

Після приєднання Поділля до Російської імперії Катерина ІІ подарувала у 1795 році Гірчичну з присілками Рудою-Гірчичнянською та Слобідкою-Гірчичнянською Степану Васильовичу Начеріну. У 1809 році йому за це помістя заплатив 112 тисяч карбованців баговицький староста Ф. Ф. Вейнгард. Через 4 роки Руда-Гірчичнянська з Гірчичною переходить у власність Терези Граб'янки (з роду Страдницьких). В 1852 році її онук — Фелікс Граб'янка продає села Вільгельму Залевському, потім тут мешкали його сини Сигізмунд та Казимир Залевські. Згодом Руда-Гірчичнянська належала вдові Казимира Залевського Ядвізі та його сину — Фадею, а також сину Сигізмунда Залевського — Віктору. Тут вони збудували палац, залишки якого збереглися донині, заклали гарний парк з алеями. На місці колишніх алей височать віковічні сосни. Від самого парку залишилося небагато дерев.

На початку ХХ століття Руда-Гірчичнянська була вже значним поселенням. Згідно статистики, тут у 1909 році мешкало 749 осіб.

Роки української революції[ред. | ред. код]

З грудня 1917 року Руда-Гірчичнянська під владою військ Центральної Ради, з січня 1918 року – зайнята військами більшовицької армії. У лютому 1918 року захоплена австро-німецькими військами, у другій половині листопада 1918 року звільнена військами Директорії. У квітні 1919 року зайнята військами більшовиків, у червні 1919 року тут перебувають війська Симона Петлюри, у липі 1919 року – війська Української Галицької Армії. В грудні 1919 року село захоплене польськими військами, а в кінці листопада 1920 року – Червоною армією.

Радянський період[ред. | ред. код]

У Руді-Гірчичнянській, одному з перших сіл на терені Дунаєвеччини, ще у травні 1921 року було організовано сільськогосподарську артіль імені 1-го травня. Тринадцять селянських сімей усуспільнили 52 десятини землі. Згодом ця артіль на початку 30-х років перетворилася у рудогірчичнянський колгосп імені Калініна. В 1924 році в селі створюється Рудогірчичнянська сільська рада, яка ввійшла до складу Дунаєвецького району.

Репресії[ред. | ред. код]

У другій половині 30-х років розпочинаються репресії проти селян Руди-Гірчичнянської. Особливість цього села полягала у тому, що переважна більшість мешканців тут були або польської національності, або римо-католиками за віросповіданням. Тому більшості репресованим селянам приписували зв’язок із так званою Польською Організацією Войсковою (ПОВ). Справа в тому, що в середині 30-х років у Руді-Гірчичнянській під керівництвом голови правління Лук’яна Пиркатого було сформовано колгоспний кавалерійський загін. Однак коли в Руді-Гірчичнянській було виведено з ладу колгоспний млин, цей «теракт» одразу ж приписали так званій боївці ПОВ. Розпочалося полювання на невинних селян. З катівень НКВС не повернулися понад 48 мешканців села.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

В роки другої світової війни у червні 1941 року на фронт були мобілізовані 24 мешканці села. Руду-Гірчичнянську окупували німецькі війська 11 липня 1941 року. За час окупації 28 мешканці було насильно вивезено на каторжні роботи до Німеччини. У 1943 році партизанське з’єднання імені Щорса під командуванням Андрія Павловича Римарчука, в ході рейду з Віньковеччини у Миньковецький та Новоушицький райони знищили в Руді-Гірчичнянській земельного коменданта Босого.

Село визволене частинами 211-ї (887-й, 894-й, 896-й стрілецькі полки, 829-й артилерійський полк) та 70-ї (207-й стрілецький полк) стрілецьких дивізій 38-ї армії 1-го Українського фронту 29 березня 1944 року. Під час звільнення села протягом 28 – 30 березня в районі Руди-Гірчичнянської точилися запеклі бої з ворогом, село двічі переходило із рук в руки. При звільненні Руди-Гірчичнянської від ворога загинуло, померло від ран та пропало безвісти 98 радянських бійців.

Після визволення у квітні 1944 року на фронт знову було мобілізовано ще 104 мешканців. Загалом на фронтах боролися з ворогом 128 воїнів із Руди-Гірчичнянської, 37 з них загинули в боях, померли від ран чи пропали без вісти. За проявлену хоробрість у боротьбі з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни понад 90 уродженців Руди-Гірчичнянської нагороджені понад 100 бойовими орденами та медалями.


Кінець 40-х – початок 50-х років пов’язані з діяльністю на території Руди-Гірчичнянської загонів Дунаєвецького надрайонного проводу ОУН-УПА, які мали на селі свої конспіративні квартири та схрони зі зброєю та літературою.

Повоєнне життя села[ред. | ред. код]

В 1951 році було прийнято рішення про об’єднання малокужелівського колгоспу імені Кірова та рудогірчичнянського колгоспу імені Калініна для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Цього ж року Рудогірчичнянську сільську раду приєднують до Малокужелівської сільської ради. Руда-Гірчичнянська стає бригадним селом (бригада № 2 та ферма № 2) малокужелівського колгоспу. У 2002 році на базі рудогірчичнянських та малокужелівських земель утворюється СТОВ «Вікторія», яке ще проіснувало до 2007 року. Селяни Руди-Гірчичнянської займаються здебільшого веденням домашнього підсобного господарства, яке тут має свою специфіку; більшість мешканців масово займаються вирощуванням капусти на продаж.

Нині у Руді-Гірчичнянській мешкає 136 осіб. Тут є продовольча крамниця, фельдшерсько-акушерський пункт, з 2008 року діє українська православна церква Київського патріархату Почаївської Ікони Божої Матері. 8 листопада 2013 року село було газифіковано.


Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]