Рогач
Рога́ч[1], діал. ви́лка[2], вилки́[3] (біл. вілачнік, рос. ухват, рогач, пол. uchwyt do garnków) — предмет традиційного хатнього начиння, яким беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни, каструлі.
Складається з металевого півкільця з двома металевими закругленими кінцями, до якого кріпиться дерев'яний держак — рогачи́лно[4]. Рогачі на довгих рогачилнах використовували для приготування їжі в печах. Нижня частина горщика або чавуна є вузькою біля денця і дедалі розширюється догори — це уможливлює насаджувати його на рогач, міцно утримуючи кінцями. Зазвичай у господарстві було кілька рогачів різних розмірів — кожному горщикові відповідав «свій» рогач[5].
Рогач з коротким держаком досі уживається для приготування страв у горщиках у духовій шафі газової плити.
Рогач міг також слугувати імпровізованою зброєю. Існували навіть спеціальні бойові рогачі.
- Батрак Роман ухватив рогами одуван
- Рогатий, та не віл, їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куток іде
- Сів пан на коня та поїхав до вогня
-
Рогач для духової шафи -
Рогачі, чаплія та ступа з товкачем. Сергієво-Посадський музей, Росія. -
Рогач та інший господарчий інвентар. Регіональний етнографічний музей. Село Артюхівка, Харківська область
- ↑ Рогач // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Вилка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 1. — С. 168.]
- ↑ Названия ухвата (рос.)
- ↑ Рогачилно // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Олена Щербань Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ — перша половина ХХ століття)
- ↑ Рогач // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 503.
| ||||||||||||||||
