Коцюба (знаряддя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Коцюби різних розмірів

Коцюба́ або кочерга́ — знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим загнутим кінцем для перемішування палива, прочищення колосників в печі й вигрібання з неї жару, попелу.

Коцюби́лно[1](коцюби́льно)[2] або кочержи́лно[3] (кочержи́льно)[4] — держак коцюби (кочерги).

Коцю́бник[5] або кочере́жник[6][7], коче́рги[5] — місця біля печі для коцюб (коче́рг).

Коцюба і кочерга[ред.ред. код]

У сучасній українській мові слова «коцюба» і «кочерга» вважають синонімами[8]. Проте, у деяких місцевостях України вони мають різні значення. Так, на Лемківщині слово «кочерга» означає сапоподібний прилад, призначений для вигрібання жару з печі (наприклад, під час випікання хліба)[9]. У цьому значенні вживалося й слово «ватралька»[10].

Походження слів[ред.ред. код]

Слово «коцюба» має дві версії походження. Згідно з першою, воно є запозиченням з тюркських мов, пор. чаг. косагу, казах. косау («палиця, якою мішають вогонь»), тур. kusku («лом»), кирг. козо[11]. За другою, воно питомо слов'янське і споріднене зі словами коцюбити, коцюрбити, коцюбнути, коцюрга (палиця)[12], коцюрба (черемха)[13]: тоді її тлумачать як «гнута», «викривлена».

Слово «кочерга» також етимологізують по-різному. За одною з версій, воно походить від слова кочера («кокора», «дерево з відростком») і споріднене зі словами «качан», «корч», рос. кочерыжка («качан»). За другою, воно має тюркське походження: від *köčirgā; пор. алт. köcür- («переводити кудись»), тат. küčǝr- («переносити»), чув. turdž́ǝ̀gа («коцюба»). Третя версія виводить слово «кочерга» з німецького Kotschaufel («лопата для згрібання гною») або Kotschabe («шкрябачка для гною»)[14].

Історія[ред.ред. код]

Для перемішування жару у вогнищі колись уживалася звичайна палиця. Згодом для цієї мети стали уживати залізний прут зі загнутим кінцем. Кочерги можуть являти собою простий загнутий прут, а можуть бути зразками художньої ковані.

Звичаї[ред.ред. код]

До коцюби ставилися з пошаною, її не можна кидати, а слід ставити; разом з тим атрибут нечистої сили, на ній верхи відьма відправляється на Лису гору; верхи на ній їздили хлопці, коли дострибували до Калити (обрядовий корж на вечорницях 13 грудня); виступала також предметом покарання, тому жартують: «Побий тебе коцюба і чесний макогін!». «Мовчи, бабо, чорт з тобою! Ось я тебе коцюбою» (П. Чубинський); «В коцюби два кінці: один по мені, другий по вас» (І. Нечуй-Левицький); фразеологізм: «носа й коцюбою (кочергою) не дістане» — хтось надмірно чваниться, пишається.

Галерея[ред.ред. код]

Інше[ред.ред. код]

  • Шуровий лом (шурівка) — прилад для перегортання твердого палива у топках котлів у вигляді довгого сталевого прута.
  • У ливарстві коцюбою звали довгий металевий прут, розплесканий на кінці у вигляді ложки для розмішування розтопленої сталі, чавуну в печі[8].


Джерела[ред.ред. код]

  • Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 312

Примітки[ред.ред. код]

  1. І. Шелудько, Т. Садовський. Словник технічної термінології. 
  2. Словник українських говорів Одещини. Близько 5000 слів/ За ред.: О.І. Бондар; ОНУ ім. І.І. Мечникова, Філол. фак., Кафедра української мови. – Одеса: Одеський нац. університет, 2010. – 232 с. 
  3. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 315.
  4. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 295.
  5. а б Кочережник. Всесвітній словник української мови. 
  6. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 295.
  7. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 315.
  8. а б Академічний тлумачний словник української мови. 
  9. Словник лемківської говірки. 
  10. Ватралька // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 129.
  11. Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009. 
  12. Коцюрга. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 295. 
  13. Коцюрба. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 295. 
  14. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. 


Тарас Шевченко Це незавершена стаття про українську культуру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Інструменти Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.