Роман Фелінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Фелінський
Роман Фелінський.jpg
Народження 7 лютого 1886(1886-02-07)Львів
Смерть 23 березня 1953(1953-03-23) (67 років)Вроцлав
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland.svg Польща
Навчання Мюнхенський технічний університет
Діяльність містобудівник[d] і архітектор
Архітектурний стиль сецесія, функціоналізм
Роман Фелінський у Вікісховищі?

Рома́н Фелі́нський (пол. Roman Feliński, 7 лютого 1886, Львів — 23 березня 1953, Вроцлав) — архітектор, урбаніст. Автор першого підручника з урбаністики польською мовою.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 лютого 1886 року у Львові в родині кравця Фелікса Фелінського. Закінчив у Львові Вищу реальну школу, потім протягом 19031905 років навчався у Львівській політехніці, після чого продовжив навчання у Мюнхені. Повернувся до Львова, де у 19091910 роках відбував практику у проектно-будівельному бюро Альфреда Захаревича і Юзефа Сосновського, а пізніше, у 19111915 роках — у бюро Міхала Уляма, де протягом певного часу був керівником архітектурного відділу. Практикою здобув великого досвіду проектування та керівництва будівельними роботами. За проектами Фелінського фірма Уляма звела 25 крупних об'єктів. 1911 року потайки одружився із донькою Уляма — Розалією. 1916 року видав перший польський підручник з урбаністики. 1918 року працював у львівському Крайовому управлінні, у бюро, що займалось регуляцією знищених війною районів. Стилістика споруд Львівського періоду частково базувалась на трансформованих у дусі модерну мотивах місцевого ренесансу та бароко, що в той час отримали назву «модернізований польський ренесанс» або «свойський стиль». В деяких будівлях проглядається німецький експресіонізм із елементами стилізованого класицизму. Фелінський займався також окремим проектуванням фасадів, деколи керував будівництвом. Авторство споруд львівського періоду значною мірою вдалось встановити завдяки каталогу фірми Міхала Уляма від 1913 року із фотографіями реалізованих фірмою об'єктів.

Протоягом 19191945 років проживав у Варшаві. Спочатку працював у Міністерстві публічних робіт, де організував і до 1926 року очолював відділ регуляції житлової забудови. У цей період під його керівництвом виконано кільканадцять генпланів міст та окремих районів. Частина із них експонувалась на декоративного мистецтва в Парижі 1925 року і відзначена почесним дипломом. Тут же у Варшаві організував власне проектне бюро. У Варшавському повстанні загинув його син Лешек. Наприкінці 1944 року згорів дім Фелінського, разом з архівом і усім творчим доробком. Згорів зокрема його рукопис тритомної енциклопедії присвяченої теорії містобудування.

Після 1945 року працював у Нижньосілезькому воєводстві. Організував і очолив Управління відбудови, котре займалось повоєнним відновленням споруд воєводства, у першу чергу житла. Проживав послідовно у Тжебниці, Легниці і Вроцлаві, що було пов'язано з просуванням фронту. Було виконано надзвичайний обсяг робіт, за що Фелінського неоднарозово відзначено нагородами, серед яких офіційна відзнака Міністерства будівництва. В цей період Фелінський виконав і ряд власних робіт. Серед них найбільш крупними є проект відновлення будівлі Президії воєводської народної ради, зокрема оздоблення найбільшої у споруді зали засідань; проект концепції військового цвинтаря радянських солдатів на вулиці Льотничій. 1949 року звільнився з посади голови Управління за власним бажанням. Проживав у будинку, що належав Вроцлавській політехніці на вулиці Смолюховського, 22. Відзначений золотим хрестом за заслуги «За відродження Польщі». Помер 23 березня 1953 року у Вроцлаві. Похований на міському кладовищі там же.

Дружина Фелінського, Розалія померла того ж року, що й чоловік 13 листопада. У Фелінського був брат Казимир, що працював будівельним інженером у Варшаві (помер 1969 року). Донька Фелінського — Кристина, історик мистецтва за фахом, працювала редактором вроцлавського видавництва Оссолінеума. Померла 2007 року.

Діяльність Фелінського залишається мало дослідженою. Причинами цього є сильна географічна розпорошеність його праць по території Польщі. Велика кількість його власних проектів та теоретичних напрацювань втрачена. Фелінський є автором близько 150 реалізованих будівель, 30 генпланів, понад 100 друкованих праць та фахових статей.

Реалізовані проекти[ред. | ред. код]

Львівський період[ред. | ред. код]

  • Прибутковий будинок Саломона Рогатина на нинішній вулиці Донцова, 4. Проект виконаний у червні 1909 року, будівництво завершено 1911. Дослідник творчості Фелінського, Якуб Левицький припускає, що Фелінський виступав лише проектантом фасаду і виконував нагляд за будівництвом. Автором планів був ймовірно Фердинанд Касслер — один із проектантів бюро Міхала Уляма. Будинок стилістично близький до німецького модерну, із яким Фелінський добре ознайомився протягом навчання у Мюнхені. Виразності фасадам надають два двоярусні еркери, з балконами. Другий та третій яруси вкриті фактурним тиньком.
  • Житловий будинок Ізидори Шутц на вулиці Коперника, 5. Дата проектування невідома, будівництво завершено близько 1911 року. Скульптурний декор Зигмунта Курчинського. Дім спроектовано на вузькій видовженій ділянці, що виходить до вулиці меншою стороною. Складається із головного та тильного будинків, поєднаних між собою.
  • Проект готелю «Нью-Йорк» у спрощених неокласичних та модерністичних формах на нинішньому проспекті Свободи, 45. Проект 1911 року, будівництво завершено 1912. Фасад і план спроектовані надто традиційно, як на свій час, що можливо було вимогою замовника. В радянський час готель мав назву «Дніпро». До нашого часу дім дійшов у перебудованому вигляді (готель «Опера»).[1]
  • Чотириповерховий житловий будинок родини Ліберманів на нинішній вулиці Ковжуна, 4. Перший проект розроблено близько 1910 року. Будинок критиковано магістратом через конструктивні особливості і надто велику висоту (вулиця на той час була забудована 3-поверховими будинками). Фасад має характерні для манери Фелінського геометричні форми. Основним елементом є два гранчастих ризаліти третього і четвертого поверхів, поєднані балконами. На фасадах застосовано тиньк різної фактури (на першому ярусі гладкий, на решті — зернистий).
  • Два прибуткові житлові будинки в стилі модернізованого класицизму на вулиці Фредра 4 і 4а. Проект розроблявся у 1911, 1912 роках, будівництво завершено 1912 року. В усіх перекриттях застосовано залізобетонні конструкції. Будинки мають нетипове для львівських чиншових кам'яниць розпланування. Флігелі з допоміжними приміщеннями (кухнями, санвузлами) примикають до будинків на осях, що дозволило влаштувати вікна з обидвох боків.
  • Будинки Торговельної спілки і Міхала Ауербаха на нинішній вулиці Шевченка, 24, 26. Проекти 1912 року, будівництво завершено 1913.
  • 5-поверховий житловий будинок на нинішній вулиці Хмельницького, 11. Разом із сусідніми будинками №№ 5, 7 і 9, спроектованими в бюро Адольфа Піллера, творить монументальний модерністський архітектурний ансамбль. Будинок складається з торгових приміщень, кінозалу та помешкань. Проект 19111912 років, будівництво завершено наприкінці 1912 року.
  • Житлові будинки Грюнерів на вулиці Гнатюка, 20, 22. Спроектовані 1910 року Фердинандом Касслером за участі Романа Фелінського, будівництво завершено у 1911 році. Скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського. В основі будинку каркас із залізобетонних стовпів і перекриттів. Внутрішнє планування організовано цегляними перегородками. Один з найкращих зразків модерну німецького зразка в архітектурі Львова.
  • Торговий центр «Магнус» на розі вулиць Городоцької та Шпитальної. Збудований 1913 року, як монолітна залізобетонна конструкція в стилі раціональної сецесії.
  • Базар братів Гродель на нинішній вулиці Бандери у Львові (не зберігся).
  • Передпоховальна синагога «Бет Тахара» на Янівському цвинтарі.
  • Прибутковий будинок банкіра Мойсея Рогатина на розі вулиць Січових Стрільців,12 і Костюшка. Проект 1911—1912 рр., реалізація тривала до 1913 року. Скульптурне оздоблення Тадеуша Блотницького. На першому поверсі містилась кав'ярня «Ренесанс» з інтер'єром оформленим за ескізами Фелінського з великими алегоричними полотнами Фелікса Вигживальського.
  • Житловий будинок на вулиці Братив Рогатинців, 15 (1911).[2]

Варшавський період[ред. | ред. код]

  • Власний дім на вулиці Армії Людової, 30 (спроектовано близько 1926 року).
  • Дім при вулиці Фільтровій.
  • Дім при вулиці Ленчицькій.
  • Дім при вулиці Ожеховській.
  • Дім при вулиці Лікарській.
  • Дім при вулиці Віленській.
  • Дім в мікрорайоні Прага.
  • Дім при вулиці Мохнацького, 4.
  • Керівництво спорудженням житлового будинку для держслужбовців на вулиці Топольовій.[3]

Вроцлавський період[ред. | ред. код]

  • Проект відбудови Президії воєводської народної ради. Реконструкцію та оздоблення проведено зі збереженням особливостей архітектури 1930-х років.
  • Проект локалізації споруди Інституту фізики.
  • Проект детального планування скверу при Робітничій лікарні (район Псє Поле).
  • Проект детального планування Центру технічно-механічної освіти на вулиці Могиленській.
  • Проект реконструкції гуртожитку і закладу громадського харчування при вулиці Шевській, 6/7.
  • Проект гуртожитку працівників Rafawag на вулиці Стшегомській.
  • Концептуальний проект цвинтаря радянських солдатів на вулиці Льотничій. Перший варіант виконано ще у 1948 році. Остаточний — у 1950. Проект реалізовано не було, а нову концепцію розробив Тадеуш Пташицький із вроцлавського Містопроекту.
  • Проект цвинтаря радянських солдатів у Свидниці (1948). Сучасний стан зебереження поганий.
  • Проекти промислових об'єктів. Це Дилаковські заклади трикотажної промисловості (концептуальний проект), Магнезитовий завод в Зомбковіцах.

Публікації[ред. | ред. код]

  • Feliński R. O planach regulacyjnych miast i osiedli // Architektura i budownictwo. — № 1, 1925. — S. 18—20.
  • Feliński R. Projekt domów Spółdzielni mieszkaniowej przy ul. Filtrowej w Warszawie // Architektura i budownictwo. — № 6, 1925. — S. 32.
  • Feliński R. Budowa miast. — Lwów, 1916
  • Feliński R. Miasta, wsie i uzdrowiska w osiedleńczej organizacji kraju, Warszawa 1937

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шуляр В. Що будується на проспекті Свободи, 45? // Архітектурний вісник. — № 1-2 (12), 2002. — С. 10—13.
  2. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 484. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  3. W sprawie budowli państwowych // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 1. — S. 41.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ґранкін П., Левицький Я. Базар братів Грьодель // Галицька брама. — Львів, 2003. — № 1—3 (97—99). — С. 11, 12, 18.
  • Курсіна К. Роман Фелінський — майстер берлінського модерну // Будуємо інакше. — 2003. — № 2. — С. 46—48.
  • Левицький Я. Роман Фелінський — піонер новітньої архітектури та урбаністики // Галицька брама. — Львів, 2003. — № 1—3 (97—99).
  • Inż. Roman Feliński // Album inżynierów i techników w Polsce. — Lwów, 1932. — T. I, cz. III. — S. 53.
  • Lewicki J. O współtwórcy architektury Ochoty, Romanie Felińskim // Ochotnik. Pismo ośrodka kultury Ochoty. — № 43 10/2008. — S. 4, 5. — ISSN 1734-5510.
  • Lewicki J. Roman Feliński — architekt i urbanista, pioner nowoczesnej architektury. — Warszawa : Neriton, 2007. — 208 s. — ISBN 978-83-7543-003-5.